Рішення № 66535762, 12.05.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2017 р. Справа № 918/165/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт"

до Публічне акціонерне товариство "Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали" -1

до Комунальне підприємство "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради - 2

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Рівненська міська рада

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "АГАТА"

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 28.03.2017 р.);

Від відповідача - 1: не з'явився;

Від відповідача - 2: не з'явився;

Від третіх осіб: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали" (далі - відповідач - 1) та до Комунального підприємства "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради (далі - відповідач - 2) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт" уклало договір купівлі-продажу з Публічним акціонерним товариством АКБ "Львів", щодо нерухомого майна, відповідно до якого придбало: будівлі та споруди, що в місті Рівне по вулиці Князя Володимира (вулиця Москаленка), 111 загальною площею 2 837.2 кв. м: літ. "А-2"; оптовий склад загальною площею 2079,6 кв.м., літ. "Б"; корпус побутових приміщень загальною площею 47,0 ке.м., літ. "В"; під навіс склад-магазин загальною площею 144,9 кв.м. літ. "Г"; прохідна загальною площею 144,9 кв.м., літ. "Д"; склад магазин загальною площею 532,2 кв.м., № 1; огорожа "Е"; насосна, "Ж" навіс; "З" - навіс; "е" - естакада. Позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, державний реєстратор Комунального підприємства "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради, прийняв рішення індексний номер 33772749 про реєстрацію права власності на гараж загальною площею 55, 2 кв. м за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 111. Складовими частини обєкта нерухомого майна зазначено - огорожа 1 та замощення. Власником даного нерухомого майна вказано Публічне акціонерне товариство "Рівненська фірма "Укрторгбудматерілаи". Позивач вважає рішення про державну реєстрацію незаконним та таким що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а отже таким, яке підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви додано заяву про забезпечення позову.

Суд, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, зазначає наступне.

Вирішуючи це клопотання суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд також враховує Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, в частині 1 якої вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною третьою вище вказаної постанови визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження заяви, а саме, доказів, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суд відмовляє в задоволені даної заяви, як недостатньо обґрунтованої.

Ухвалою господарського суду від 06 березня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/165/17, справу призначено до розгляду на 15 березня 2017 року.

14 березня 2017 року до канцелярії суду від відповідач - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Позивачем до канцелярії суду 14 березня 2017 року подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду від 15 березня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 29 березня 2017 року.

29 березня 2017 року до суду від представника позивача надійшла заява про залучення третьої особи.

Крім того, 29 березня 2017 року від відповідача - 1 надійшла заява, в якій останній просив суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою господарського суду від 29 березня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 12 квітня 2017 року.

06 квітня 2017 року до суду від Регіонального центру надання адміністративних послуг на виконання вимог ухвали суду від 15 березня 2017 року надійшла копія реєстраційної справи № 1167606156101.

07 квітня 2017 року до канцелярії суду від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

11 квітня 2017 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи технічного паспорта.

Ухвалою господарського суду від 12 квітня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 25 квітня 2017 року.

24 квітня 2017 року від третьої особи яка не заявляє самостійних вимоги на стороні позивача - Рівненська міська рада надійшли письмові пояснення.

Через канцелярію. суду 24 квітня 2017 року представник позивача подав письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою господарського суду від 25 квітня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 12 травня 2017 року.

10 травня 2017 року від третьої особи яка не заявляє самостійних вимоги на стороні позивача - Рівненська міська рада надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 12 травня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові.

12 травня 2017 року в судове засідання представники відповідачів та третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12 травня 2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством АКБ "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квазар-Захід" укладено генеральний договір кредитної лінії № 47.

В забезпечення виконання кредитних зобовязань між Публічним акціонерним товариством АКБ "Львів" та Публічним акціонерним товариством 2Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали" укладено договір іпотеки від 19 червня 2012 pоку, відповідно до умов якого в іпотеку Банку передано серед іншого нерухоме майно, а саме: .1 будівлі та споруди, що знаходяться у місті Рівне по вулиці Князя Володимира, 111 загальною площею 2 837,2 кв. м., з якої: літ. "А-2"; оптовий склад загальною площею 2079,6 кв.м., літ. "Б"; корпус побутових приміщень загальною площею 47,0 кв.м., літ. "В"; під навіс склад-магазин загальною площею 144,9 кв.м., літ. "Г"; прохідна загальною площею 144,9 кв.м., літ. "Д"; склад-магазин загальною площею 532,2 кв.м.; № 1 - огорожа; "Е" насосна; "Ж" навіс; "З" навіс; "е" естакада. 2. павільйон-магазин № 1 "Сантехніка", літ. "А-1", загальною площею 234,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. У. Самчука, 1. 3. магазин № 3 "Все для дому2, літ. "А-1", загальною площею 234,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. М. Рильського, 116.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору, в забезпечення якого було укладено договір іпотеки, Публічне акціонерне товариство АКБ "Львів" звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Вищевказана державна реєстрація проведена рішенням державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 № 25540955 від 23 жовтня 2015 року. 26 жовтня 2015 року на підставі рішення про державну реєстрацію № 25540955 від 23 жовтня 2015 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 видано Публічному акціонерному товариству "АКБ «Львів" свідоцтва про право власності на будівлі та споруди, що в місті Рівне по вулиці Князя Володимира ,111 загальною площею 2 837,2 кв. м.

Вказана інформація підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 жовтня 2015 року за № 46296686.

Таким чином, з 23 жовтня 2015 pоку, з моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством "АКБ «Львів", Публічне акціонерне товариство "Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали" втратило право власності та будь-які інші речові права на вказане нерухоме майно.

29 березня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт" укладено договір купівлі-продажу з Публічним акціонерним товариством АКБ "Львів", щодо нерухомого майна, відповідно до якого придбало: будівлі та споруди, що в місті Рівне по вулиці Князя Володимира (вулиця Москаленка), 111 загальною площею 2 837.2 кв. м: літ. "А-2"; оптовий склад загальною площею 2079,6 кв.м., літ. "Б"; корпус побутових приміщень загальною площею 47,0 ке.м., літ. "В"; під навіс склад-магазян загальною площею 144,9 кв.м. літ. "Г"; прохідна загальною площею 144,9 кв.м., літ. "Д"; склад магазин загальною площею 532,2 кв.м., № 1; огорожа "Е"; насосна, "Ж" навіс; "З" - навіс; "е" - естакада.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, державний реєстратор Комунального підприємства "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради, прийняв рішення індексний номер 33772749 про реєстрацію права власності на гараж загальною площею 55, 2 кв. м за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 111.

Складовими частинами обєкта нерухомого майна зазначено - огорожа 1 та замощення. Власником даного нерухомого майна вказано Публічне акціонерне товариство "Рівненська фірма "Укрторгбудматерілаи". Підставою виникнення права власності зазначено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер серія РВ00201 виданий 14 січня 1999 року; договір оренди земельної ділянки серія та номер 1716 виданий 17 листопад 2009 року; технічний паспорт серія та номер б/н. виданий 02 лютого 2017; інвентаризаційна справа № 428.

Позивач зазначає, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 29 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт" набуло права власності на нерухоме майно, до складу якого входить огорожа № 1. В інформаційній довідці від 16 лютого 2017 року складовими частинами обєкта нерухомого майна зазначено огорожу 1 та замощення. Зареєструвавши за собою право власності на огорожу 1, відповідач - 1 позбавив позивача права власності, чим і порушив його права.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно до ч. 1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 2 статті 120 ЗК України передбачає, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Із укладенням договору купівлі-продажу від 29 березня 2016 року позивач став користувачем земельної ділянки для обслуговування належних йому будівлі та споруди, що в місті Рівне по вулиці Князя Володимира (вулиця Москаленка), 111 загальною площею 2 837,2 кв.м відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України і реєстрація права власності на гараж на вказаній земельній ділянці без згоди володільця та користувача земельної ділянки порушує законні права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об 'єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого о будівництвом обєкта; 2) технічний паспорт на обєкт нерухомого майна; 3)документ, що підтверджує присвоєння обєкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований обєкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки від 16 лютого 2017 pоку, відповідачем - 1 не було подано документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийнятої в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта (декларації про готовність об'єкта до експлуатації).

Відповідно до п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі з споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 p., подаються: 1)технічний паспорт на обєкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння обєкту нерухомого майна адреси.

Однак нерухоме майно, зареєстроване за відповідачем не є індивідуальним (садибним) житлові будинки, садовим, дачним будинком, господарською (присадибною) будівлею. Цільове призначення земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно - для обслуговування будівель та споруд виробничої бази.

В технічному паспорті, виданому 02 лютого 2017 Приватним підприємством "ТЕХНО КОМ", і на титульній сторінці, і на сторінці, що іменується - план виробничого будинку, зазначено, що вказані приміщення площею 55,2 кв. м є виробничим будинком.

Пунктом 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 застосовується виключно для індивідуального (садибного) майна, тобто для майна фізичних осіб (по простому - особняків), а не для реєстрації майна комерційного призначення за юридичною особою.

Відтак, застосування п. 42 Порядку для реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: 33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 111 є незаконним.

Крім того, той факт, що у технічному паспорті, виданому 02 лютого 2017 Приватним підприємством "ТЕХНО КОМ", зазначено, що вказаний гараж побудований у 1991 році, що суперечить іншим обставинам.

Так, у квітні 2012 року КП "Рівненське МБТІ" (профільним підприємством по здійсненню технічної інвентаризації, у якого зберігаються усі архівні матеріали стосовно нерухомого майна у місті Рівне) проводилося обстеження будинковолодіння по вул. Князя Володимира, 111, внаслідок чого складено Акт змін по будинковолодінню, 111 по вул. Князя Володимира у м. Рівне. У цьому акті від 3 квітня 2012 року (зворотна сторінка акту) зазначено перелік будівель по вул. Князя Володимира, 111, наявних станом на момент проведення обстеження. У вказаному переліку гараж площею 55, 2 кв. м - відсутній.

Суд зазначає, що 29 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт" уклало договір купівлі-продажу з Публічним акціонерним товариством АКБ "Львів", щодо нерухомого майна, відповідно до якого придбало будівлі та споруди, по вулиці Князя Володимира 111 загальною площею 2 837,2 кв. м: в тому числі № 1 - огорожа. Тобто, з 29 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт2 є власником огорожі № 1. Договір купівлі-продажу від 29.03.2016 року не скасований, не змінений, не визнаний недійсним, та є чинним, в Україні діє презумпція правомірності правочину.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також суд зазначає, що ні будівлі та споруди по вулиці Князя Володимира 111 загальною площею 2 837,2 кв м в цілому, ні огорожа № 1 окремо, власником (ТзОВ "Концепт Арт") не відчужувались у жодний спосіб, не укладалося жодних цивільно-правових угод, не існує жодних рішень судів, чи у будь-який інший спосіб право власності не переходило від Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт" до інших власників.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифіковано Україною 11 вересня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Дана норма кореспондується з ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підстав: і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Однак, незважаючи на те, що право власності на огорожу № 1 уже зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт", державний реєстратор зареєстрував право власності повторно, але вже за іншим субєктом - Публічним акціонерним товариством "Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали", чим були грубо порушені права ТзОВ «Концепт Арт».

Як зазначається у технічному паспорті, виданому 02 лютого 2017 року Приватним підприємством "ТЕХНО КОМ", на сторінці, що іменується - характеристика будинку, господарських будівель та споруд зазначено, що вказане замощення - це асфальтобетонна площадка площею 106411 кв. м.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на обєкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Тобто асфальтобетонна площадка не відноситься до обєктів нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації як окремий обєкт нерухомості.

Крім того, реєстрація асфальтного покриття порушує норми земельного законодавства, оскільки дана реєстрація фактично є незаконним заволодінням земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності без викупу та рішення Рівненської міської ради і знаходиться в користуванні позивача.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено підстави для проведення державної реєстрації прав.

Частиною 1 статті 27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1.укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2. свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3. свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4. виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5. свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6.свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7.рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8. державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9. рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10.ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11. заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12. рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення обєкта нерухомого майна релігійній організації; 13. рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу обєкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14. інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Закон визначає конкретний перелік документів, які можуть послугувати: підставою для державної реєстрації прав, однак жоден з них не зазначений в розділі "Підстава виникнення права власності" інформаційної довідки від 16 лютого 2017 року.

Згідно з статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5 4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5 5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5 6) заяву про державну реєстрацію прав та їх

З аналізу вищевказаних норм законодавства, випливає те, що якщо документи які передбачені ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не було подано для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, державний реєстратор не міг встановити на якій підставі нерухоме майно перейшло у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт" до Публічного акціонерного товариства "Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали", а тому повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації, так як майно перебувало у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт", а Публічне акціонерне товариство "Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали" не надало документів, які б встановлювали набуття прав на нерухоме майно.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено обовязок відмовити у державній реєстрації у випадку наявності суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Враховуючи вищевикладені обставини, право власності на огорожу № 1 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт", однак державний реєстратор в порушення норм чинного законодавства зареєстрував право власності на огорожу № 1 повторно за Публічним акціонерним товариством "Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали", чим порушив права позивача та п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 2 статті 20 ГК України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, а також визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

З сукупного аналізу норм діючого законодавства, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача визнання та скасування рішення державного реєстратора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідачів покладаються судові витрати внаслідок їх неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 81-1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради, ОСОБА_4 індексний номер 33772749 від 08 лютого 2017 року про реєстрацію за Публічним акціонерним товариством "Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали" права власності на гараж загальною прощею 55.2 кв.м (складові частини об'єкта нерухомого майна - огорожа № 1 та змощення) за адресою: Рівненська обл. м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 111.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівненська фірма "Укрторгбудматеріали" (33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 111, код. 05468819) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт" (79026, м. Львів, вул. Енергетична, 1/3, код. 35444583) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради (34500, Рівненська обл., Сарненський р-н., м. Сарни, вул. Суворова, 8, код. 33521236) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Арт" (79026, м. Львів, вул. Енергетична, 1/3, код. 35444583) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

5. Видати накази.

Повний текст рішення складено 16 травня 2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 6 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (79026, м. Львів, вул. Енергетична 1/3);

3 - відповідачу 1 рекомендованим (33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 111);

4 - відповідачу 2 рекомендованим (34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Суворова, 8).

5- третій особі (33028 м. Рівне, вул. Соборна, 12а)

6 - третій особі (33001 м. Рівне, вул. П. Могили, 25)