Окрема думка судді № 66534945, 25.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

25 квітня 2017 року Справа № 922/2176/14

За результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" (далі за текстом - ПАТ "Нововодолазький молокозавод"), колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Куровський С.В. (доповідач), Поліщук В.Ю., Ткаченко Н.Г. прийнято постанову від 25.04.2017 року у справі № 922/2176/14: касаційну скаргу ПАТ "Нововодолазький молокозавод" залишено без задоволення; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.08.2016 року у справі № 922/2176/14 залишено без змін.

Підставою для прийняття Вищим господарським судом України цієї постанови стала позиція суддів проте, виконавчий збір не є грошовим зобов'язанням кредитора до боржника, а Нововодолазький районний ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області не є кредитором, в розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не може бути конкурсним кредитором, а від так підстави для застосування норм вказаного Закону (зокрема про погашення вимог кредиторів, які не заявлялись), при стягненні виконавчого збору, у цьому випадку відсутні. За встановлених обставин, колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що невиконання (самостійне) боржником рішення господарського суду у справі № 922/2176/14, стало підставою для вчинення державним виконавцем дій, передбачених нормами Закону України "Про виконавче провадження, щодо стягнення з боржника (ПАТ "Нововодолазький молокозавод") виконавчого збору з примусового виконання Наказу Господарського суду Харківської області від 22.07.2014 року у справі № 922/2176/14. При цьому, колегія суддів вказала на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не визнано, як підставу для звільнення ПАТ "Нововодолазький молокозавод" від сплати виконавчого збору, Мирову угоду, укладену та затверджену господарським судом 26.05.2016 року у межах справи №922/4152/14 про банкрутство ПАТ "Нововодолазький молокозавод".

Проте, на мою думку, касаційна скарга підлягала задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст.41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, що закріплено в ч. 1 ст. 1212 ГПК України.

В цьому випадку, розглядається Скарга ПАТ "Нововодолазький молокозавод" на дії Нововодолазький районний ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо відкриття виконавчого провадження по стягненню з ПАТ "Нововодолазький молокозавод" виконавчого збору (Постанова від 11.07.2016 року про відкриття виконавчого провадження №51621950).

Як було встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Господарського суду Харківської області від 10.07.2014 року у справі №922/2176/14, позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Прогрес" задоволені частково; присуджено стягнути з ПАТ "Нововодолазький молокозавод" на користь ПСП Агрофірма "Прогрес" 36 090 грн. 64 коп. - сума основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. - судовий збір, 4 000 грн. 00 коп. - витрати на оплату послуг адвоката.

22.07.2014 року, на виконання цього рішення, місцевим господарським судом видано Наказ на його примусове виконання.

Постановою Старшого державного виконавця Нововодолазького районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 17.09.2014 року було відкрито виконавче провадження №44742763, з виконання Наказу Господарського суду Харківської області від 22.07.2014 року у справі №922/2176/14. (арк. справи 102). Пунктом 2 резолютивної частини цієї постанови, боржнику (ПАТ "Нововодолазький молокозавод") встановлений строк для добровільного виконання рішення господарського суду у справі № 922/2176/14 до 23.09.2014 року.

17.09.2014 року, у зв'язку з тим, що боржником, у встановлений для добровільного виконання строк (до 17.09.2014 року), борг не сплачено, Старшим державним виконавцем Нововодолазького районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у відповідності до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про стягнення з боржника (ПАТ "Нововодолазький молокозавод" ) виконавчого збору у розмірі 4 191 грн. 76 коп.

Постановою Старшого державного виконавця Нововодолазького районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 24.10.2014 року виконавче провадження № 44742763 було зупинено, на підставі п. 8) ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з порушенням Господарським судом Харківської області (14.10.2014 року) провадження у справі № 922/4152/14 про банкрутство ПАТ "Нововодолазький молокозавод".

23.06.2016 року виконавче провадження № 44742763 поновлено, на підставі ч.5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з затвердженням Господарським судом Харківської області 26.05.2016 року Мирової угоди припиненням процедури розпорядження майном та припинення у справі про банкрутство ПАТ "Нововодолазький молокозавод").

07.07.2016 року, Постановою Старшого державного виконавця Нововодолазького районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області, на підставі п. 2) ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження № 44742763 закінчено. Пунктом 2 резолютивної частини вказаної постанови приписано постанови про стягнення з боржника виконавчого збору винести в окреме провадження, на підставі ч. 6 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

11.07.2016 року Старшим державним виконавцем Нововодолазького районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 51621950 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.09.2014 року у виконавчому провадженні № 44742763.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, що діяла на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У відповідності зі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору приймається при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Виходячи з аналізу положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", прийняття постанови про стягнення виконавчого збору пов'язано саме зі спливом строку для добровільного виконання рішення, визначеного ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, як про це вже було вказано вище, постановою від 17.09.2014 року було відкрито виконавче провадження №44742763, з виконання Наказу Господарського суду Харківської області від 22.07.2014 року у справі №922/2176/14. (арк. справи 102); та встановлений строк для добровільного виконання рішення господарського суду у справі № 922/2176/14 до 23.09.2014 року. Проте, цієї ж дати, Старшим державним виконавцем Нововодолазького районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області прийнято постанову про стягнення з боржника (ПАТ "Нововодолазький молокозавод" ) виконавчого збору у розмірі 4 191 грн. 76 коп., у зв'язку з тим, що боржником, у встановлений для добровільного виконання строк (до 17.09.2014 року), борг не сплачено.

Таким чином, на мою думку, в цьому випадку, постанова про стягнення виконавчого збору (від 17.09.2014 року) була прийнята державним виконавцем в порушення ст. 19 Конституції України та приписів ст.ст. 11, 25, 28 Закону України "Про виконавче провадження", від так є незаконною, такою що порушує права боржника.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За таких обставин, я вважаю, що вказана постанова не породжує жодних правових наслідків, оскільки є незаконною та не може бути визнана як виконавчий документ (в розумінні приписів ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження"), на підставі якого було відкрито оскаржене виконавче провадження № 51621950.

Проте, господарські суди попередніх інстанцій вказаного вище не врахували та прийняли по суті незаконні рішення.

Окрім наведеного вище, вважаю необхідним вказати на наступне.

Згідно з Інструкцією "Про проведення виконавчих дій" (затверджено Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року), у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а за невиконання рішення немайнового характеру у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення у тому самому порядку стягується виконавчий збір - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника-громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Як вказано у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 року, витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі №924/205/13-г, в якій, зокрема, вказано, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

При цьому, вказую на те, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні Скарги ПАТ "Нововодолазький молокозавод", наведене вище не врахували, належним чином не дослідили чи було вчинено державним виконавцем будь-які дії з примусового виконання рішення господарського суду, а перш за все - законність виконавчого документу, на підставі якого було відкрито оскаржене виконавче провадження. Від так, на моє переконання господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до невірного (передчасного) висновку про законність оскаржуваних дій органу виконавчої служби та відповідність постанови про відкриття виконавчого провадження № 51621950 вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Суддя В.Ю. Поліщук