Ухвала суду № 66534665, 11.05.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2328/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

11 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представник відповідача - Федоринський С.П., представник на підставі довіреності

представник третьої особи - Бойко Л.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що державний виконавець протиправно повертав стягувачу виконавчий напис, а тому і наступні дії щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса є протиправними.

В судовому засіданні представник відповідача та представник третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалами справи та витребовуваними судом письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 03.07.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис №4074 про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4.

30.08.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції за наслідками розгляду заяви стягувача - ТОВ "ОТП Факторинг України" від 28.08.2013 року (вих. №147) відкрито виконавче провадження №39569048 з примусового виконання виконавчого напису №4074 від 03.07.2013 року.

Встановлено, що вищезазначений виконавчий напис №4074 від 03.07.2013 року був повернутий стягувачеві згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Як вбачається із змісту даної постанови державного виконавця від 22.09.2014 року виконавчий напис був повернутий ТОВ "ОТП Факторинг України" у зв'язку з тим, що діючий на той час Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів не передбачав процедури реалізації земельних ділянок.

Повторно виконавчий напис №4074 був поданий до відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції 11.08.2015 року, однак знову був повернутий постановою державного виконавця від 30.09.2015 року без виконання з аналогічних підстав.

Разом із тим, 20.09.2016 року ТОВ "ОТП Факторинг України" звернулось до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №4074 від 03.07.2013 року.

23.09.2016 року державним виконавцем районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52306956 з примусового виконання виконавчого напису №4074 від 03.07.2013 року виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

Вважаючи, що виконавчий напис №4074 від 03.07.2013 року був пред'явлений ТОВ "ОТП Факторинг України" до виконання із порушенням встановлених ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" строків, що свідчить про протиправність винесеної державним виконавцем постанови від 23.09.2016 року, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно було прийнято до виконання виконавчий напис №4074, вчинений 03.07.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., та 23.09.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52306956.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Згідно з частиною другою вказаної статті підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Частинами 1 та 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відтак, стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання у разі його повернення з підстав, передбачених статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження", водночас строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається у зв'язку з пред'явленням його до виконання та у випадку повернення виконавчого документа стягувачу знову поновлюється на строк, встановлений статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження", тобто на один рік.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що виконавчий напис №4074 від 03.07.2013 року вперше був пред'явлений стягувачем - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до виконання в серпні 2013 року, тобто в межах річного строку, що передбачений статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження", однак постановою від 22.09.2014 року ВП №39569048 був повернутий стягувачеві без виконання. Повторно виконавчий напис №4074 був поданий до відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції 11.08.2015 року, однак знову був повернутий постановою державного виконавця від 30.09.2015 року ВП №48442559 без виконання на підставі п. 9 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відтак, враховуючи положення статті 22 Закону України "Про виконавче провадження", а також беручи до уваги те, що виконавчий напис №4074 від 03.07.2013 року був повернутий стягувачеві 30.09.2015 року ВП №48442559 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а тому річний строк на його пред'явлення до виконання поновлюється з 30.09.2015 року. У вказаній постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 30.09.2016 року.

У зв'язку з вищевикладеним суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову задоволенні позову, оскільки повторне пред'явлення стягувачем виконавчого документу до виконання 20.09.2016 року було здійснено з додержанням строків, встановленого Законом України "Про виконавче провадження", а тому державним виконавцем правомірно прийнято до виконання виконавчий напис №4074, вчинений 03.07.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., та 23.09.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52306956, так як у посадової особи не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Стосовно доводів апелянта, що державний виконавець протиправно повертав стягувачу виконавчий напис, а тому і наступні дії щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса є протиправними, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному адміністративному провадженні судом розглядається спір, який виник з підстав відкриття виконавчого провадження за постановою державного виконавця від 23.09.2016 року ВП №523306956, в даному провадженні суд не має права переглядати підстави повернення виконавчих документів у ВП №39569048 та ВП №48442559, оскільки надання оцінки вказаним обставинам є виходом за межі вимог позовної заяви.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 травня 2017 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.