Ухвала суду № 66534584, 15.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 травня 2017 року м. Київ К/800/8046/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. У встановлений в ухвалі строк скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 грудня 2015 року по 13 травня 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не дотримав вимог закону про своєчасний розрахунок при звільненні, а тому на підставі частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме, за період з 07 грудня 2015 року по 13 травня 2016 року.

У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що згідно статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Частиною 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції на станом на 07 грудня 2015 року) визначено коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, серед яких відсутні працівники Національної поліції. Оскільки позивач звільнився зі служби 07 грудня 2015 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому були відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Крім того вказує, що поліцейські набули право на отримання одноразової грошової допомоги після їх звільнення зі служби в поліції з 12 березня 2016 року на підставі Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №154, яка набрала чинності 12 березня 2016 року, а тому відсутні підстави для висновку про затримку фактичного розрахунку.

Судами встановлено, що наказом Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 82 о/с від 07 грудня 2015 року капітана поліції ОСОБА_1, старшого інспектора Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, з 07 грудня 2015 року звільнено із служби в поліції згідно з п.п.2 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

Головне Управління Національної поліції в Івано-Франківській області не виплатило позивачу в день звільнення одноразову грошову допомогу в розмірі 26471,87 грн. Таку виплату було проведено лише 13 травня 2016 року шляхом зарахування безготівкового поповнення від Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області на суму 26471,87 грн., що підтверджується випискою ПАТ КБ "ПриватБанк" про рух коштів по картці/рахунку позивача.

Згідно частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажання продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Враховуючи наявність у позивача більше 10-ти років вислуги, Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області нарахувало ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 26471,87 грн. та виплатило таку 13 травня 2016 року.

Оскільки спеціальним законодавством не врегульовано порядок відшкодування середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні працівника органів внутрішніх справ, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин положеннь статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Так, згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до приписів частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судами встановлено, що грошова допомога допомога була виплачена позивачу 13 травня 2016 року, що свідчить про її безспірність. Відповідачем не надано доказів про наявність судового спору з приводу виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як і не звернуто до позивача жодних письмових претензій про повернення виплаченої суми допомоги.

Відповідно пункту 15 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які на день набрання чинності цим Законом мали календарну вислугу не менше 5 років та продовжили службу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями (а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах), після досягнення вислуги років, що дають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що на час звільнення позивач не мав права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Враховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства не здійснив з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, а тому обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Касаційна скарга Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко