Ухвала суду № 66534510, 11.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 р.Справа № 818/1745/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі № 818/1745/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі по тексу ТОВ "СМНВО"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові МГУ ДФС (далі по тексту СДПІ), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2016 року №0000154600 в частині нарахування штрафу у розмірі 27 929,60грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ ДФС від 22.08.2016 року № 0000154600 в частині нарахування штрафу у розмірі 27 929,60 грн. - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14, п. 87.1 ст. 87, п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, з підстав та обставин, викладених в апеляційній скарзі. Вказує, що судом не враховано, що податкова декларація з від'ємним значенням різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду хоча й зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, проте не являється платіжним документом для цілей застосування штрафу у відповідності до положень ст. 126 Податкового кодексу України, оскільки вказані дії не потягли за собою надходжень грошових коштів до бюджету. Вважає, що погашення податкового боргу можливе виключно за рахунок грошових коштів, сплачених платником до бюджету, а не за рахунок зменшення податкових зобов'язань попереднього періоду.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час вирішення справи в суді апеляційної інстанції, що 29 липня 2016 року СДПІ проведено перевірку позивача за результатами якої складено акт від 29.07.2016 № 460/28-09-46-17/34013028 "Про результати камеральної перевірки дотримання вимог п.57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України ТОВ "СМНВО", щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.03.2015 року по 31.10.2015 року" (а.с. 11 - 13).

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 34 185 618 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000154600 від 22 серпня 2016 року про сплату штрафу у розмірі 20% у сумі 6 837 123,62 грн. (а.с. 8 - 9).

Позивач частково не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, звернувся з даним позовом до суду про його скасування в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 27 929,60 грн. на суму узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість 139 648 грн.

Приймаючи рішення по відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було порушено строки сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з чим, податковим органом правомірно, відповідно до вимог ст. 126 Податкового кодексу України було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зокрема, відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Згідно з п.31.1 ст. 31 Податкового Кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року позивачем задекларовано суму податкового зобов'язання до сплати в Державний бюджет у розмірі 6 073 393 грн. (а.с. 40 - 44) Зазначена сума узгодженого податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Податковим кодексом України, сплачена позивачем не була внаслідок чого виник податковий борг.

Вказаний податковий борг був погашений позивачем протягом вересня - листопада 2015 р. в сумі 5933745 грн. шляхом сплати грошових коштів відповідно до платіжних доручень, а в сумі 139 648 грн. за рахунок відє'много значення податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 р.

Згідно з пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 р., в якій за результатами діяльності підприємства за вказаний звітний період було задекларовано від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України у розмірі 139 648 грн. (графа 19 декларації а.с. 45 - 49).

У зв'язку і з наявністю у підприємства на момент подачі декларації непогашеного податкового боргу, позивач відповідно до вимог п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України самостійно спрямував зазначену суму у розмірі 139 648 грн. в рахунок зменшення податкового боргу з податку на додану вартість (графа 23.1 декларації).

Отже, податковий борг, який виник внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов'язань, задекларованих позивачем в декларації за березень 2015 р. в сумі 139 648 грн. був погашений із затримкою на 173 дні.

Щодо належності вказаного способу до джерел погашення податкової заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу.

Так відповідно до п.п. 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України (в редакції, чинній на дату подачі декларації за вересень 2015 року) передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 14.1.93 ст. 14 ПК України коштами є гривня або іноземна валюта.

Статтею ст. 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Податок на додану вартість є непрямим податком, який сплачується у ціні придбання товарно-матеріальних цінностей та/або послуг.

Таким чином, при сплаті ПДВ, позивач втратив право власності на вказані кошти, але набув на них майнове право, яке може бути реалізоване, в тому числі, шляхом заявлення суми від'ємного значення ПДВ в рахунок зменшення суми податкового боргу, що призведе до зменшення абсолютного значення суми такого боргу та підтверджується відповідною декларацією.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що одним із джерел погашення боргу з податку на додану вартість є від'ємне значення суми розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена ст.126 Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2016 року № 0000154600 в частині нарахування штрафу у розмірі 27 929,60грн є правомірним та скасуванню не підлягає.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі № 818/1745/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2017 р.