Постанова № 66533869, 10.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 р. Справа № 589/5210/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Новікової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2017р. по справі № 589/5210/16-а

за позовом ОСОБА_3

до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 ( надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України ( надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову Чернігівської митниці ДФС України в справі про порушення митних правил 0694/10200/16 від 14.12.2016 року, якою мене визнано винним у вчиненні порушення митних правил за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 525892,62 грн;

-провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України-закрити, в зв'язку з відсутністю в діях позивача ознак порушення митних правил.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2017 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України Литвиненка Володимира Володимировича від 14 грудня 2016 року в справі про порушення митних правил № 0694/10200/16 якою ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України з накладенням штрафу в сумі 525892 грн. 62 коп.

Провадження в справі про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України щодо ОСОБА_3 закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що при розгляді 14.12.2016 матеріалів справи відповідачем було встановлено, що позивачем як громадянином Російської Федерації 05.11.2016 через пункт пропуску «Бачівськ» Сумської митниці ДФС ввезено автомобіль марки «VW Роlo», 2015 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, на митну територію України в режимі тимчасового ввезення строком до 1 року без сплати митних платежів.

За даними митного органу, в ході проведення аналітично-пошукових заходів управлінням боротьби з митними правопорушеннями Чернігівської митниці ДФС отримано лист Сумської митниці ДФС від 21.10.2016 № 3645/7/18-70-20-01, яким повідомляється, що згідно з інформацією адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Сумській області, позивач народився в м. Шостка Сумської області, має паспорт громадянина України та проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Всього за період з 14.09.2015 автомобіль марки «VW Роlо», реєстраційний номер НОМЕР_2, позивач ввозив на митну територію України в митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» без сплати митних платежів 15 разів, з яких 14- через пункт пропуску «Бачівськ» та 1 через пункт пропуску «Грем'яч».

З посиланням на статті 50, 380, 381 та 485 МК України відповідач дійшов висновку про наявність в діях позивача умислу (винної поведінки) та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості оскаржуваної постанови та наявності підстав для закриття провадження в справі про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Оскаржувана позивачем постанова Чернігівської митниці ДФС України в справі про порушення митних правил 0694/10200/16 від 14.12.2016 року ґрунтується на висновках митного органу про те, що позивач як резидент держави Україна під час ввезення 05.11.2016 року на митну територію України автомобіля марки «VW Polo» вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 175297,54 грн, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 485 МК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками митного органу, виходячи з наступного.

В обгрунтування наявності у позивача обов'язку зі сплати митних платежів відповідач посилається на ч.3 ст.380 МК України.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що саме посилаючись на приписи ч. 3 ст. 380 МК України відповідач обґрунтовує наявність у позивача обов'язку зі сплати митних платежів.

Відповідно до ч.3 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що обов'язок зі сплати митних платежів під час тимчасового ввезення на територію України транспортних засобів на строк до одного року мають громадяни-резиденти.

Відповідно до пп. в) п.50 ст.4 Митного кодексу України резидентами є фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Пунктом 45 статті 4 Митного кодексу України визначено, що постійне місце проживання це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

З аналізу наведених приписів слідує, що резидентом є фізична особа, громадянин України або іноземець, яка проживає на території держави Україна не менше одного року та не має постійного місця проживання на території інших держав.

При цьому, колегія суддів зазначає, що рік дорівнює 365 календарних днів.

Отже, в розумінні Митного кодексу України фізична особа набуває статусу резидента держави Україна у разі перебування на її території не менше 365 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 14.09.2015 по 05.11.2016 року ввозив на митну територію України автомобіль марки «VW Роlо», реєстраційний номер НОМЕР_2, 15 разів, з яких 14- через пункт пропуску «Бачівськ» та 1 через пункт пропуску «Грем'яч».

Згідно письмових заперечень відповідача, на час ввезення 05.11.2016 року на митну територію України позивачем автомобіля марки «VW Роlо», реєстраційний номер НОМЕР_2, позивач у період з 14.09.2015 року по 05.11.2016 року знаходився на території України 345 календарних днів, що є меншим року.

Крім того, згідно паспорту позивача (а.с.8) позивач зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1.

Отже, враховуючи те, що позивач на час ввезення 05.11.2016 року на митну територію України автомобіля марки «VW Роlо», реєстраційний номер НОМЕР_2 перебував на території України менше року та має місце проживання на території іншої держави, а матеріали справи не містять доказів, що позивач є резидентом України, то колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність у позивача статусу резидента України.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено належність позивача до резидента України, то колегія суддів вважає безпідставними висновки митного органу про розповсюдження на позивача приписів ч.3 ст. 380 МК України, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість висновків митного органу про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування оскаржуваної постанови митного органу.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 522 МК України органами, уповноваженими розглядати справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, є органи доходів і зборів.

Згідно зі ст. 524 МК України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

За приписами статті 527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів, що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

За приписами п. 1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з приписами ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Отже, приписами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено повноважень адміністративного суду щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що повноваженнями щодо закриття провадження у справі про порушення митних правил наділений орган доходів і зборів, що розглядає справу про порушення особою митних правил. При цьому адміністративний суд, розглядаючи адміністративну справу про незаконність рішення органу доходів і зборів про притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил не вирішує питання притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, а перевіряє таку постанову на відповідність приписам ч. 3 ст.2 КАС України, тобто чи є вона законною, обгрунтованою, при цьому у суду відсутні повноваження вирішувати питання щодо закриття провадження у такій справі.

Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову в частині вимоги про закриття провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України.

Також, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС України на користь позивача витрати на оплату судового збору в сумі 551,20 коп., виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст. 529 МК України порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Отже, особа, яка оскаржує постанову у справі про порушення митних правил, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, судовий збір у порядку та розмірах, установлених Законом України "Про судовий збір", не сплачує.

Таким чином, суд першої інстанції помилково стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС України на користь позивача витрати на оплату судового збору в сумі 551,20 коп., який у даній справі сплаті не підлягав.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, позивач вправі звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченого у цій справі судового збору.

Таким чином, постанова суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі про порушення митних правил та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні вказаної частини позову, в іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2017р. по справі № 589/5210/16-а скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України про закриття провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України щодо ОСОБА_3 в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_3 витрат на сплату судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

В іншій частині постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.02.2017 року по справі № 589/5210/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Бенедик А.П. Повний текст постанови виготовлений 15.05.2017 р.