Постанова № 66533803, 11.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 р. Справа № 820/6773/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Блудової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2017р. по справі № 820/6773/16

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просила суд:

- зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці відповідно до вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України в частині звільнення її як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити її зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2017 р. зазначений позов задоволено.

Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці відповідно до вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України в частині звільнення ОСОБА_1 як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України підставою для звільнення працівника та переведення на інше підприємство є заява та лист-клопотання керівника «нового» підприємства. 01.03.2017 р. позивачу було надано відповідь про можливість здійснити її звільнення, якщо нею буде надано гарантійного листа установи або організації, яка приймає її на роботу.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на безпідставність доводів та вимог апеляційної скарги просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів заслухавши, доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 2007 року проходила службу в Управлінні МВС України на Південній залізниці. Наказом від 21.03.2014 року № 45 о/с їй надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.03.2014 року по 02.01.2017 року включно.

На даний час вона перебуває на посаді старшого інспектора штабу лінійного відділу на ст. Харків - Пасажирський Управління МВС України на Південній залізниці.

Відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці позивач фактично перебуває у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з 02.01.2017 до 02.07.2017, на підставі довідки виданої Мереф'янською центральною районною лікарнею від 19.12.2016 № 771.

Наказом МВС України від 08 червня 2015 року № 662 "Про ліквідацію Управління МВС України на Південній залізниці" прийнято рішення про ліквідацію Управління.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов'язку відповідно до вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України в частині звільнення ОСОБА_1 як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок проходження служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 64 «з» Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2017 р. ОСОБА_1 звернулась з рапортом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, в якому просила відповідно до вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України в частині звільнення ОСОБА_1 як жінки, яка має дитину віком до шести років, з обов'язковим працевлаштуванням, звільнити її зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.81).

Листом від 01.03.2017 р. №36/8/27 позивача було повідомлено, що звільнення працівників внутрішніх справ у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації згідно до п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ відбувається лише на підставі гарантійного листа з установи (організації) про подальше працевлаштування. Також зазначено, що у разі ненадання такого гарантійного листа про подальше працевлаштування позивача в органах Національної поліції чи інших установах (організаціях) звільнення позивача не виявиться можливим. (а.с.98).

Зі змісту листа відповідача від 01.03.2017 р. №36/8/27 випливає, що позивачу не було відмовлено в задоволенні її заяви про звільнення, а лише запропоновано надати гарантійного листа з установи (організації) про подальше працевлаштування.

Тобто по суті питання щодо звільнення ОСОБА_1 відповідачем вирішено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Колегія суддів зазначає, що вказана норма містить пряму заборону на звільнення перелічених працівників протягом встановлених строків та означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків повної ліквідації підприємства) і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі. Якщо підприємство ліквідується допускається звільнення таких працівників з обов'язковим працевлаштуванням.

Таким чином, вказана норма може бути застосована лише при прийнятті работодавцем рішення про звільнення з посади.

У даній справі відповідачем не було прийнято рішення про звільнення позивача з посади або про відмову в такому звільненні.

Тому вимоги позивача про зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці звільнити її з обов"язковим працевлаштуванням є передчасними, оскільки рішення про звільнення або відмову в звільненні відповідачем не приймалось, а суд не може перебирати на себе повноваження щодо розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо покладення обов'язку на Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці звільнити ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ за п. 64 «з» Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

За викладених обставин, рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2017р. по справі №820/6773/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 16.05.2017 р.