Ухвала суду № 66533781, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/36406/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 804/9572/13-а Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у

м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправним наказу та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ у м. Дніпропетровську від 29.12.2012 № 0000658825; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.12.2012 за № 571/25-0/30487219. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 1.32 ст.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135, пункту 137.10 ст. 137, пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (ПК України): завищено валовий доход на загальну суму 4918038,00 грн. у податковому обліку за 1- 2-й квартали 2011 року, що складає вартість безоплатно отриманих товарів від невідомих осіб, які позивач відобразив як товари, отримані за наслідками поставки від ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «ОЛС-Вест»; завищено валові витрати на загальну суму 4098365,00 грн. у податковому обліку за 1-2-й квартали 2011 року за нікчемними правочинами з поставки від ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «ОЛС-Вест» товару, у результаті чого занижено податок на прибуток за 1- 2-й квартали 2011 року на 1209960,00 грн. та 960609,00 грн. відповідно.

Висновок про нікчемність правочинів з поставки позивачу від ТОВ «Метаком-Миколаїв» та ТОВ «ОЛС-Вест» товару обґрунтовано відсутністю вказаних постачальників за своїм місцезнаходження, відсутністю у них основних засобів, необхідних для здійснення поставки; відсутністю доказів транспортування товару; ознаками фіктивності контрагента ТОВ «Метаком-Миколаїв» по ланцюгу поставки - ТОВ «АЛ ИБАА» (відсутнє за місцезнаходженням).

За наслідками перевірок СДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 № 0000658825 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 2170569,00 грн. та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «ОЛС-Вест» товару (овочі, оргтехніка), від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати у податкових деклараціях із податку на прибуток за 1- 2-й квартали 2011 року та оприбуткував отриманий товар.

За визначенням пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності ПК) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (підпункт 4.1.6 пункту 4.1 цієї статті).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Відповідно до пункту 135.1 ст. 135 ПК доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135 ПК).

Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 цієї статті).

Відповідно до абзацу першого підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), до витрат в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та збільшення валового доходу на вартість товару, оприбуткованого позивачем як отриманого від ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «ОЛС-Вест», СДПІ посилається на інформацію, отриману при здійсненні податкового контролю та зафіксовану в актах про неможливість проведення зустрічних звірок цих постачальників, зокрема щодо відсутності цих постачальників за своїм місцезнаходженням, відсутності у них основних фондів, необхідних для здійснення поставки, а також ознаками фіктивності контрагента ТОВ «Метаком-Миколаїв» по ланцюгу поставки - ТОВ «АЛ ИБАА» (відсутнє за своїм місцезнаходженням); відсутності доказів транспортування товару.

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій договорів поставки, накладних, видаткових та податкових накладних, листів приймання товару, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку СДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на прибуток сум валових витрат та відповідного збільшення сум валового доходу на вартість товарів оприбуткованих як отриманих від ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «ОЛС-Вест». Оцінка доказів апеляційним судом зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Висновок апеляційного суду зроблений з врахуванням товаро-транспортних накладних, виписаних ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «ОЛС-Вест» за операціями з поставки, досліджених при розгляді адміністративної справи № 804/111/13 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, предметом оскарження у якій є податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 №0000098825 про збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ, сформованого за податковим накладними, виписаними ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «ОЛС-Вест» за цими операціями з поставки.

Доводи, наведені СДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко