Ухвала суду № 66533508, 24.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2017 року м. Київ К/800/11966/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року

у справі №815/4980/13-а

за позовом Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

до Державного підприємства водних шляхів «Устьдуйнаводшлях»

про надання дозволу на погашення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства водних шляхів «Устьдуйнаводшлях» (далі - відповідач) про надання дозволу на погашення заборгованості.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 14 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, задовольнив адміністративний позов. Надав позивачу дозвіл на погашення усієї суми заборгованості з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 3 382 129,87 грн. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податкові заставі. Стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01 липня 2013 року у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом зі сплати податків на загальну суму - 3 382 129, 87 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався з відповідними позовами до Одеського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу з рахунків підприємства на суму 1 361 928,39 грн. та на суму - 2 855 138, 00 грн., за наслідкам розгляду справ судом першої інстанції було прийнято постанови, якими позовні вимоги задоволено у повному обсягу, що набрали законної сили

Однак, на момент звернення до суду з даним позовом наявна сума податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що за відповідачем обліковується податковий борг, який підприємством самостійно не погашений, а на рахунках платника відсутні кошти, достатні для погашення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який підлягає стягненню у примусовому порядку згідно постанов Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі №815/2211/13-а та від 11 липня 2012 року у справі №1570/3254/2012, що набрали законної сили.

У зв'язку з непогашенням наявного податкового боргу, позивачем складено акти опису активів від 07 червня 2009 року №33, від 07 липня 2010 року №23, від 27 жовтня 2009 року №54, від 09 вересня 2010 року №33, на які поширюється право податкової застави.

Відповідно до витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, позивачем внесено відповідні записи про податкову заставу.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно із пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавець встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення в певній послідовності на виконання власних повноважень.

Надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливе лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника податків, та після звернення до суду із вимогою про стягнення коштів такого платника податків з рахунків в банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із зазначеними судовими рішеннями податкова заборгованість повинна стягуватись з рахунків платника податків.

Платіжні вимоги, які направлялись для стягнення коштів з рахунків відповідача до банківських установ, обслуговуючих даного платника податків, повернуті без виконання з відміткою банку про відсутність коштів на рахунках відповідача.

Відповідно до положень пункту 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачем виконано всі приписи податкового законодавства щодо процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку за рахунок коштів платника податків, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №815/4980/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.