Ухвала суду № 66533102, 15.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/2720/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів Носа С.П., Кухтея Р.В.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІ ЕФ ТІ УКРАЇНА» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІ ЕФ ТІ УКРАЇНА» звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2016р. за № 0002781411, № 0002791411, № 0002801411.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головне управління ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що товариством подано до податкового органу лист від 07.04.2016р. за №01/07-04, яким повідомлено, що з причин поломки виробничого обладнання підприємство невчасно вивезло продукти переробки, виготовлені з сировини, ввезеної за МД від 19.03.2015р. № 209140000/2015/008407. Разом з тим за цим листом підприємством надано розрахунок належних до сплати сум митних платежів декларації ІМ 40 ДЕ.

Також податковий орган зазначає, що позивачем сплачено за мировою угодою штраф в сумі 17000 грн за порушення вимог ст.480 МК України.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно з яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.07.2016 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірки ТОВ «СІ ЕФ ТІ Україна» з питань дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 19.03.2015 № 209140000/2015/008407.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт складено акт № 183/14-11/34814005

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог встановлених главою 23 МК України, в частині не вивезення за межі митної території України товарів, які переміщувались через митний кордон України за МД№ 209140000/2015/008407 від 19.03.2015 року з метою переробки та/або продуктів їх переробки після закінчення строку переробки, чим порушено ст. 58, ч. 1 ст. 151, глави 23, ч. 1 ст. 160 глави 23, ст. 276, ст. 278, ч. 1 ст. 279, ч. 4 ст. 280, п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 12 ст. 286, ч. 1 ст. 289, ч. 4 ст. 296 МК України, п.п. в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8. ст. 187, п. 190.1. ст. 190, п. 206.12., п. 206.16. ст. 206 ПК України, ст. 3 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», що призвело до заниження бази оподаткування товарів, та, як наслідок, до несвоєчасного, недостовірного та неповного нарахування та сплати митних платежів в сумі 279719,88 грн в тому числі: ввізне мито - 5426,23 грн; додатковий імпортний збір - 52540,08 грн; податок на додану вартість - 221753,57 грн.

29.07.2016 року відповідачем на підставі вказаного акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0002781411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності (код платежу 15010100) на 6782,79 грн, в тому числі 5426,23 грн. за податковими зобов'язаннями та 1356,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002791411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем додатковий імпортний збір (код платежу 15011100) на 65675,10 грн., в тому числі 52540,08 грн. за податковими зобов'язаннями та 13135,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002801411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код платежу 14070100) на 277191,96 грн., в тому числі 221753,57 грн. за податковими зобов'язаннями та 55438,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що порушення позивачем строку переробки лише частини товарів не є безумовною підставою для донарахувань зобов'язання в тому числі і за вивезений товар без порушення строків його переробки.

Одночасно суд першої інстанції вважає, що суд не може собою, підміняти орган державної влади та взамін протиправних донарахувань робити свій розрахунок грошових зобов'язань позивача. Крім цього, з матеріалів справи (в тому числі акту перевірки) не можливо здійснити розрахунок грошового зобов'язання позивачу з врахуванням встановлених судом обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносин та основні питання, що виникають із даних правовідносин врегульовано положеннями Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», який втратив чинність 01.01.2016 року, Митного кодексу України, Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 206.12 ст. 206 ПК України передбачено, що до операцій із ввезення товарів на митну територію України в митному режимі переробки на митній території застосовується умовне повне звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 23 Митного кодексу України.

Пунктом 62 ст. 4 МК України передбачено, що умовне звільнення від оподаткування митними платежами - звільнення від сплати нарахованого податкового зобов'язання у разі поміщення товарів у митні режими, що передбачають звільнення від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму;

Таким чином, обов'язковою підставою умовного звільнення від оподаткування митними платежами є дотримання вимог та обмежень встановлених главою 23 МК України.

Відповідно до ст. 147 МК України, переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Частинами 1, 4 ст. 149 МК України передбачено, що поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи. Якщо зовнішньоекономічний договір, на підставі якого здійснюватиметься переробка, передбачає ввезення товарів з метою переробки окремими партіями протягом певного періоду часу на однакових умовах, дозвіл видається на обсяг товарів і строк, визначені зовнішньоекономічним договором, але не більше ніж на один рік.

Згідно ч. 1 ст. 151 МК України, строк переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів.

Згідно ч. 1 ст. 160 МК України, митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 276 МК України, платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом;

2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;

3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог;

4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу);

5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом;

6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно ст. 278 МК України, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 279 МК України, базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів;

2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Для товарів, на які законом встановлено комбіновані ставки мита, база оподаткування визначається відповідно до пунктів 1 і 2 цієї частини.

Згідно ч. 4 ст. 280 МК України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 284 МК України, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, знищення або руйнування.

Згідно ч. 12 ст. 286 МК України, до товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом при дотриманні вимог та обмежень, встановлених главою 23 цього Кодексу.

У разі випуску у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, сплата ввізного мита здійснюється у порядку, визначеному статтею 155 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 289 МК України, обов'язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Згідно ч. 4 ст. 296 МК України, у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Згідно п.п. «в» п. 185.1. ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно п. 187.8. ст. 178 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов'язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно п. 190.1. ст. 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39/1 цього Кодексу.

Згідно ст. 3 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», базою оподаткування додатковим імпортним збором є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначена відповідно до положень Митного кодексу України. (вказаний закон втратив чинність 01.01.2016 року)

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Колегія суддів приймаючи рішення у даній справі враховує наступні обставини справи, які встановлено судом першої інстанції та при їх оцінці прийнято рішення з дотриманням наведених норм права.

19.03.2015 року позивачем на виконання контракту № 02-2013 укладеного 01.11.2013 року з компанією CFT S.p.A. (як замовником), ввезено на територію України згідно митної декларації № 209140000/2015/008407 товари, поміщені у митний режим «переробка на митній території України», код процедури 5100.

Відповідачем на звернення позивача 15.03.2015р. надано останньому дозвіл на переробку ввезених товарів на митній території України із поміщенням їх у відповідний митний режим строком 90 днів. Іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Ввезені товари, у вигляді продуктів їх переробки в повному обсязі вивезені за межі митної території України, що підтверджується наступними митними деклараціями: № 209140000/2015/10065 від 31.03.2015 року, № 201940000/2015/12776 від 24.04.2015 року, № 209140000/2015/019540 від 23.06.2015 року, № 209140000/2015/020385 від 30.06.2015 року, № 209140000/2015/020908 від 04.07.2015 року.

Товариством оформлено митну декларацію № 209140000/2015/020908 від 04.07.2015 року, по якій митним органом встановлено порушення строку переробки товарів.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідачем неправомірно розраховані спірні зобов'язання та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, оскільки позивачем ввезено на територію України згідно митної декларації № 209140000/2015/008407 товари, які поміщені у митний режим «переробка на митній території України». В подальшому товари ввезені за вказаною декларацією в повному обсязі вивезені позивачем за межі митної території України згідно митних декларацій: № 209140000/2015/10065 від 31.03.2015 року, № 201940000/2015/12776 від 24.04.2015 року, № 209140000/2015/019540 від 23.06.2015 року, № 209140000/2015/020385 від 30.06.2015 року, № 209140000/2015/020908 від 04.07.2015 року, з яких лише остання з порушенням строку переробки товарів, а спірні зобов'язання відповідачем розраховані виходячи із вартості ввезених товарів і без врахування вивезення продуктів переробки в режимі реекспорту товару, без порушення строків переробки товарів.

Окрім цього відповідачем не заперечується та обставина, що позивачу дозволено у пропуску товарів через митний кордон України у режимі реекспорту.

Отже позивачем виконані усі митні формальності вимог закону про вивезення товару в режимі реекспорту.

Стосовно покликання апелянта на лист позивача від 07.04.2016 року про начебто самостійно проведене донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з порушенням строків переробки товарів, то такий не є належним та допустимим доказом, оскільки згаданий лист по формі та змісту не є декларативним документом, на підставі якого позивач узгоджує свої грошові зобов'язання.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що суд не може собою, підміняти орган державної влади та взамін протиправних донарахувань робити свій розрахунок грошових зобов'язань позивача. Крім цього, з матеріалів справи (в тому числі акту перевірки) не можливо здійснити розрахунок грошового зобов'язання позивачу з врахуванням встановлених судом обставин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави вважати, що попереднім судом при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160 ч.3, ст.ст.195, 196, ст. 198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року в адміністративній справі №813/3797/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді Р. В. Кухтей С. П. Нос

Повний текст виготовлено 16.05.2017р.