Постанова № 66531979, 25.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2017 року № 826/14044/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення № 20756-13ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 24.06.2016 №20756-13.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що дане податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки з урахуванням вимог чинного законодавства, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Зазначає, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року, а відтак застосування відповідачем Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з метою оподаткування, а саме формування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, могло мати місце не раніше наступного бюджетного року, тобто не раніше 1 січня 2017 року. Також позивач зазначає, що вартість автомобіля є значно меншою від 750 розмірів мінімальної зарплати.

Відповідач надав до матеріалів справи письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що позивач, в силу ст. 267 ПК України, є платником транспортного податку, а наявний у нього на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком. Згідно п.267.4 ст.267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. Тому, на переконання відповідача, на позивача правомірно покладено обов'язок сплатити податкове зобов'язання із транспортного податку у розмірі 25000 грн.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України за поданою сторонами письмовою заявою про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником автомобіля Toyota Highlander 2014 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого 23.12.2014 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ 554231.

24.06.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №20756-13 про визначення податкового зобов'язання Позивачу з транспортного податку у розмірі 25 000 грн. за 2016 рік на підставі пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Транспортний податок в України регулюється ст.267 Податкового кодексу України, яка передбачає його обов'язкові елементи, при наявності яких контролюючий орган приймає податкове повідомлення-рішення щодо певної фізичної особи.

Згідно ст.267 ПК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно чинного законодавства власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України є об'єктами оподаткування (пп.267.1.1. ПК України).

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пп.267.2.1 ПК України).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (ст.267.5.1 ПК України).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (пп.267.6.1 ПК України).

Відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, що затверджена Постановою КМУ від 18.02.2016 року № 66 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 p. № 403, де за ціну нового транспортного засобу береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

В свою чергу, Постанова № 403 передбачає застосування наступної формули для визначення середньоринкової вартості автомобіля: С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Пунктами 4-10 Постанови №403 передбачено наступне.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Ідентичними є транспортні засоби, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; тип коробки передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; технічні характеристики.

Розбіжності можуть стосуватися комплектності та укомплектованості, пробігу та технічного стану.

Аналогічними є транспортні засоби, в яких збігаються такі ознаки і параметри: 1) для легкових автомобілів: тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об'єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки передач; габаритні розміри; комплектність; кількість дверей.

За наявності кількох аналогів аналогічним транспортним засобом є транспортний засіб одного виробника (країни-виробника).

У разі коли неможливо визначити ціну ідентичного нового транспортного засобу в Україні (відсутні необхідні довідкові дані), допускається використання даних щодо аналогічних транспортних засобів.

У разі коли неможливо визначити ціну нового транспортного засобу в Україні, використовується інформація про його ціну в країнах-виробниках (експортерах).

У такому випадку ціна нового транспортного засобу в Україні визначається на рівні ціни в країнах-виробниках (експортерах) без урахування податку на додану вартість таких країн, збільшеної на суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що відповідно до законодавства сплачуються під час митного оформлення транспортного засобу.

У разі коли неможливо визначити ціну нового транспортного засобу в Україні згідно з пунктами 4 - 9 цього Порядку, допускається використання інформації про ціни нових транспортних засобів, зазначеної у спеціалізованих періодичних виданнях для продажу транспортних засобів, комп'ютерних програмах та Інтернеті тощо.

Відповідно до п.14 Постанови № 403 Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

З офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку (http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA) судом встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу станом на 24.04.2017 становить 792 678,39 грн. Як зазначає позивач з посиланням на сказаний офіційний Інтернет-ресурс, станом на 25.08.2016 середньоринкова вартість авто становила 860 459,90 грн (а.с.12 том 1), що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що автомобіль позивача не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, відповідно до п.267.2.1 ПК України.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд також приймає до уваги те, що відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу розрахунку вартості автомобіля у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, що затверджена Постановою КМУ від 18.02.2016 року № 66 та одночасно не надано доказів того, що середньоринкова вартість автомобіля позивача становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пп.267.2.1 ПК України).

Крім того, пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Разом з тим, як зазначив позивач та не було спростовано відповідачем, оскаржуване ППР було направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача лише 02.08.2016 та отримано позивачем 08.08.2016, внаслідок чого суд приходить до висновку, що оскаржуваний акт індивідуальної дії направлено платнику податку після закінчення визначеного законодавством строку для обчислення контролюючим органом відповідного податкового зобов'язання за податковий (звітній) період.

Щодо законності дії транспортного податку у 2016 році, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71 -VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII), яким було введено новий податок - транспортний податок.

Згідно ст. 265 ПК України транспортний податок є складовою частиною податку на майно. Відповідно до п.10.2. ст. 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). До повноважень міських рад щодо податків та зборів належить: виключно встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПК України (пп. 12.4.1 ПК України). У разі якщо міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами ПК України, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПК України із застосуванням їх мінімальних ставок (пп.12.3.5. п.12.3 ст.12 ПК України).

Щодо тверджень позивача про те, що відповідно до п.п.4.1.9, п.4.1 ст.4, п.п 12.3.4, п.12.3, ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, суд їх не приймає до уваги, оскільки, Закон №909-VIII у п.4 розділу II «Прикінцеві положення» ввів пряму норму: установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги встановлені пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 72, 94 та 158-163, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 24.06.2016 №20756-13.

3. Стягнути судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович