Постанова № 66531867, 03.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2017 року № 826/18110/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - відповідач), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 21.12.2015 року, індексний номер 27326853 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення прийнято із порушенням норм законодавства, оскільки квартира, щодо якої відповідачем вчинено реєстраційні дії, підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відповідачем зареєстровано право власності на таку квартиру за ТОВ «Кей-Колект» в рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/18110/16 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ТОВ «Кей-Колект» (також далі- третя особа).

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представники відповідача та третьої особи у відповідне судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У ході судового розгляду справи у порядку письмового провадження до суду через канцелярію від відповідача надійшли відповідні письмові докази, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та позивачем 09.09.2008 року укладено договір про надання споживчого кредиту №11392221000, відповідно до умов якого, позивачу надано кредит в сумі 20000,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання умов споживчого кредиту, у той же день між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, як іпотекодавцем, яка виступає майновим поручителем за зобов'язаннями позивача за споживчим кредитом, укладено договір іпотеки №93388, за умовами якого іпотекодавцем передано в іпотеку банку, як іпотекодержателю, квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності.

Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В. та зареєстровано в реєстрі за №3250.

В подальшому, а саме 13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №2, за умовами якого банком відступлено ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за споживчими договорами, у тому числі за споживчим договором, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та позивачем.

13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» також укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з яким, у зв'язку із укладенням договору факторингу №2, банк передає ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за договорами іпотеки, у тому числі за договором іпотеки, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3.

Договір відступлення прав вимоги посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. та зареєстровано в реєстрі за №649-650.

Враховуючи викладене, 21.12.2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основні правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Так, відповідно до ст. 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 5 ст. 3 Закону, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Статтею 15 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Згідно пункту 67 Порядку №868, для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором заявник також подає укладений в установленому законом порядку договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладені норми суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та боржника про відступлення права вимоги за вказаним вище договором іпотеки та договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 35, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Зважаючи на викладені норми Закону України «Про іпотеку», суд зазначає, що зі змісту договору іпотеки вбачається наступне: іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: або рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. (п. 4.2 розділу 4 договору іпотеки). Згідно з розділом 5 договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю (п. 4.3 розділу 4 договору іпотеки).

Отже, підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або окремий договір між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

У даному випадку має місце відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у договорі іпотеки.

Враховуючи, що іпотекодавець та боржник є різними особами, ТОВ «Кей-Колект», на виконання норм Закону України «Про іпотеку», повинен був надіслати письмову вимогу про усунення порушення як іпотекодавцю, так боржнику.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що ТОВ «Кей-Колект» на адресу позивача, як боржника, направлялося повідомлення №736260 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, таке повідомлення направлялося ще у січні 2015 року, а звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося у грудні 2015 року.

Доказів направлення відповідного повідомлення іпотекодавцю у матеріалах справи не міститься. При цьому, відповідачем суду надано копію свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А.А., зі змісту якого вбачається, що таким приватним нотаріусом 23.09.2015 року іпотекодавцю передано заяву ТОВ «Кей-Колект» про вимогу. Заяву про вимогу передано цінним рекомендованим листом із описом вкладення та зворотнім повідомленням через ДП «Укрпошта» 03.11.2015 року.

З викладеного суд робить висновок, що повідомлення на адресу іпотекодавця надіслано приватним нотаріусом рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Однак, копії відповідного повідомлення про вручення суду не надано, а тому неможливо встановити коли іпотекодавець отримав (якщо взагалі отримав) повідомлення та коли сплив тридцятиденний строк, встановлений для виконання зобов'язань.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку про неповідомлення у встановленому Законом України «Про іпотеку» порядку іпотекодавця про необхідність усунення порушення.

Відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (далі - Порядок №868 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Судом встановлено, що відповідачу не надавався доказ наявності письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя. Викладене є порушенням п. 46 Порядку №868.

Крім того, суд приймає до уваги, що за умовами споживчого кредиту позивачу надано кредит в іноземній валюті. Отже, спірна квартира, підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника; загальна площа не перевищує 140 кв. метрів. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у відповідача були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ "Кей-Колект", а тому оскаржуване рішення є таким, що прийняте протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Стосовно строку звернення позивача до суду із позовом суд зазначає, що про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався 01.09.2016 року після отримання інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отже, керуючись ч. 2 ст. 99 КАС України, відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним ресторатором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною 21.12.2015 року, за номером 27326853.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснений нею судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка) за рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда