Постанова № 66531793, 28.04.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 квітня 2017 р. № 820/7062/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління державної казначейської служби у Харківській області, третя особа: Державна фіскальна служба України про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- стягнути з державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби у Харківській області на користь ФОП ОСОБА_2 (61145 м. Харків, вул. Клочківська, б. 195, кв. 34, код ЄДР НОМЕР_1) заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 102853,00 грн. по декларації з ПДВ за травень 2010 року;

- стягнути з державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби у Харківській області на користь ФОП ОСОБА_2 (61145 м. Харків, вул. Клочківська, б. 195, кв. 34, код ЄДР НОМЕР_1) пеню по п. 200.23 ст. 200 ПК України за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 102853,00 грн. за період з 01.01.2011 року по 13.02.2017 року по декларації з ПДВ за травень 2010р. в розмірі 82682,83 грн.;

- стягнути з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДР 39859805) на користь ФОП ОСОБА_2 (61145 АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1) 3 % річних по ст. 625 ЦК України в розмірі 20432,73 грн. за період з 01.07.2010 року по 13.02.2017 року за несвоєчасне відшкодування ПДВ в розмірі 102853,00 грн. по декларації з ПДВ за травень 2010р.;

- стягнути з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДР 39859805) на користь ФОП ОСОБА_2 (61145 АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1) інфляційні по ст. 625 ЦК України в розмірі 94110,55 грн. за період з 01.07.2010 року по 13.02.2017 року за несвоєчасне відшкодування ПДВ в розмірі 102853,00 грн. по декларації з ПДВ за травень 2010р.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначила, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі № 2-а-14009/10/2070, яка набрала законної сили 04.08.2015 року, скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 року №0000330700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року в сумі 102853,00 грн., рішення від 20.09.2010 року №0000330700/1 про зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року в сумі 102853,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010 року №0000330700/2 про зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року в сумі 102853,00 грн., рішення №1641/А/25-203 від 22.10.2010 року за результатами розгляду повторної скарги від 16.09.2010 року на податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 року №0000330700/0 (від 20.09.2010 року №0000330700/1) та №0000340700/0 (№0000340700/1) відповідно про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ в частині її незадоволення. Таким чином, представник позивача вважає, що після набуття законної сили вищезазначеним рішенням суду законної сили у ФОП ОСОБА_2 виникло право на бюджетне відшкодування з ПДВ, та відповідно право на нарахування на її користь пені в розумінні п. 200.23 ст. 200 ПК України. Однак, органами Державної казначейської служби не проведено відшкодування позивачу бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 102853,00 грн. та пені по п. 200.23 ст. 200 ПК України, не зважаючи на численні звернення ФОП ОСОБА_2. Також, позивач вважає, що в результаті неналежного виконання субєктами владних повноважень зобовязань по відшкодуванню сум ПДВ по декларації з ПДВ за травень 2010 року в розмірі 102853,00 грн. Центральна ОДПІ має сплатити ФОП ОСОБА_2 3 % річних та інфляційні по ст. 625 ЦК України. На підставі вищезазначеного, представник позивача просила позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача свою правову позицію підтримала в повному обсязі.

Представник Центральної ОДПІ м. Харкова заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що вимоги про стягнення на користь позивача інфляційного збільшення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час його прострочення (інфляційних втрат), трьох процентів річних від простроченої суми боргу є свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюється ст. 22, 536, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України, а відтак застосуванню підлягають положення цивільного законодавства, а відтак даний адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Представник Центральної ОДПІ м. Харкова належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 28.04.2017 року, не прибув.

Представники Головного управління державної казначейської служби у Харківській області та ДФС України, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Так, 15.06.2010 р. до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ФОП ОСОБА_2 подала податкову декларацію за травень 2010 року разом з заявою про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 102853,00 грн. та вантажні митні декларації за червень 2009 р., вересень 2009 р., жовтень 2009 р., листопад 2009 р., грудень 2009 р. та травень 2010 р.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 п.1.8 ст.1, п.6.2 ст.6, п.п.7.2.3, 7.2.8 п.7.2, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 6 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. №168/97 та прийнято податкове повідомлення рішення від 14.07.2010 р. №0000330700/0 про зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 р. в сумі 102853,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 14.07.2009 р. №0000340700/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 30804,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 15402,00 грн., разом 46206,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі № 2-а-14009/10/2070 адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 року №0000330700/0 про зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року в сумі 102853,00 грн., визнано протиправним та скасовано рішення від 20.09.2010 року №0000330700/1 про зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року в сумі 102853,00 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010 року №0000330700/2 про зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року в сумі 102853,00 грн., визнано протиправним та скасовано рішення №1641/А/25-203 від 22.10.2010 року за результатами розгляду повторної скарги від 16.09.2010 року на податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 року №0000330700/0 (від 20.09.2010 року №0000330700/1) та №0000340700/0 (№0000340700/1) відповідно про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в частині її незадоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 року по справі № К/9991/21877/11, касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі № 2-а-14009/10/2070 апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Державної податкової адміністрації у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010р. по справі № 2а-14009/10/2070 залишено без змін.

Таким чином, вказана судове рішення набрало законної сили 04.08.2015 року.

За приписами частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, як беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій справі за участю тих самих сторін.

Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Системно аналізуючи положення статей 254-255 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 56, ст. 200 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що моментом закінчення процедури судового оскарження рішення субєкта владних повноважень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та стягнення є дата набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду адміністративної справи.

Таким чином, процедура судового оскарження відшкодування податку на додану вартість в сумі 102853,00 грн. була завершена винесенням Харківським апеляційним адміністративним судом ухвали від 04.08.2015 року по справі № 2-а-14009/10/2070

Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року про задоволення позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 102853,00 грн. набрала законної сили 04.08.2015 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 року по справі № 820/3476/16 визнано противоправною бездіяльність Центральної обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області що полягає у ненаданні органам ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області висновку із зазначенням суми відшкодування податку на додану вартість ФО-П ОСОБА_2 за травень 2010р. в сумі 102853,00грн. Зобовязано Центральну обєднану державну податкову інспекцію м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області скласти та подати органу ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню ФО-П ОСОБА_2 за травень 2010 року.

Вказане судове рішення набрало законної сили 20.09.2016 року.

В подальшому, 06.10.2016 року позивач через свого представника подала до Центральної ОДПІ м. Харкова заяву про добровільне виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду м. Харкова від 18.07.2016 року по справі №820/3476/16 та виконавчий лист.

На початку листопада 2016 року позивач отримав відповідь Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 02.11.2016 року за вих№20467/10/20-30-13-01, в якому зазначено, що даний виконавчий лист прийнято до виконання у відповідності до Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011р. № 39 та Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та ДКУ від 03.02.2011р.№ 68/23. Також зазначено, що у відповідності до даного Порядку 01.11.2016 року відповідачем 1 направлено зведену інформацію до ГУ ДФС у Харківській області.

15.11.2016 року ФОП ОСОБА_2 звернулася з додатковою заявою про виконання зазначеної постанови суду, де додатково зазначена поточні банківські реквізити для зарахування коштів в розмірі 102853,грн.

23.11.2016 року ФОП ОСОБА_2 отримано відповідь Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС Харківській області від 23.11.2016 року за вих№21984/10/20-30-13-01-08 аналогічну за змістом листу від 02.11.2016 року за вих№20467/10/20-30-13-01.

08.12.2016року ФОП ОСОБА_2 повторно звернулась до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області із заявою, в якій просила повідомити ФОП ОСОБА_2 про стадію виконання виконавчого листа та постанови суду №820/3476/16 з зазначенням поетапних заходів та надати належним чином засвідчені копії документів, що складалися чи формувалися під час виконання в рішення суду. Також, ФОП ОСОБА_2 просила визначити кінцеву дату виконання виконавчого листа та постанови суду №820/3476/16.

23.12.2016 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до ГУ ДФС у Харківській області з заявою, в якій вимагала повідомити ФОП ОСОБА_2 про стадію виконання виконавчого листа та постанови суду N820/3476/16 з зазначенням поетапних заходів. Надати належним чином засвідчені копії документів, що складалися чи формувалися під час виконання вищезазначеного рішення суду. Визначити кінцеву дату виконання виконавчого листа та постанови суду №820/3476/16.

26.12.2016 року Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надано ФОП ОСОБА_2 відповідь на звернення від 08.12.2016 року за вих. № 24246/10/20-30-13-01-08, в якій зазначено, що попередньо має бути отримано узгодження висновку з ДФС України, якого досі немає, або внести зміни до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 року по справі N 820/3476/16, визначивши в резолютивній частині замість зобов'язання про складання та направлення висновку зазначити стягнення зазначеної суми ПДВ з бюджету, заздалегідь розуміючи, що це неможливо на стадії виконання рішення суду.

20.01.2017 року ФОП ОСОБА_2 було отримано відповідь на звернення від 23.12.2016 року за вих. № б/н від 23.12.2016 року з якої вбачається, що Центральна ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС Харківській області 18.01.2017 року вже складено та направлено до ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про суми відшкодування ПДВ ФОП ОСОБА_2 за травень 2010 року.

31.01.2017року ФОП ОСОБА_2 звернулася до органів Державної казначейської служби України у Харківській області з запитом про отримання інформації, в якому просила підтвердити або спростувати надходження висновку Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про суми відшкодування ПДВ ФОП ОСОБА_2 за травень 201 Ороку та повідомити про причини несплати даного бюджетного відшкодування.

02.02.2017 року ФОП ОСОБА_2 отримано відповідь на даний запит, з якої вбачається, що 27.01.2017 року Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у відповідності до Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011р. № 39 надано на виконання висновок про суми відшкодування ПДВ ФОП ОСОБА_2

З огляду на неотримання ФОП ОСОБА_2 бюджетного відшкодування, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що за визначенням пункту підпункт 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ( в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 ПК України.

За змістом п.п. 200.7 та 200.10 ст.200 ПК України ( в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з п. 200.11 ПК України ( в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин) за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України ( в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин) орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 21-131а14.

Відповідно до положень ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Між тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми пені нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування з податку на додану вартість і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Крім того, у п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначено, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Також, пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Однак, відповідачем не було виконано зазначені положення Податкового кодексу України.

Поряд з цим, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у постанові від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Згідно з ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

У відповідності до п. 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 ( який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Водночас, суд зазначає, що період травень 2010 року, за який позивачем подавалась податкова декларація із заявленням до відшкодування ПДВ, підпадає під дію Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачався порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, однак, не передбачалось нарахування пені за несвоєчасне відшкодування сум ПДВ.

Положення щодо нарахування пені на суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість введені в дію лише з прийняттям Податкового кодексу України, тобто з 01.01.2011 року.

Таким чином, порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, які врегульовані Податковим кодексом України, в тому числі і положення щодо нарахування пені на суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, застосовуються лише до тих правовідносин, які виникли після набрання чинності Податковим кодексом України.

Так, приписами п. 200.15 ст. 200 ПК України ( в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин) унормовано, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Водночас, згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України ( в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналізуючи вище вказані норми, суд приходить до висновку, що з набранням чинності Податковим кодексом України у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені статтею 200 Податкового кодексу України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Поряд з цим, чинним законодавством не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по ПДВ, можливе та здійснюється лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права предявити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Поряд з цим, суд зауважує, що законодавець пов'язує механізм розрахунку пені, по-перше, з моментом її виникнення, по-друге, з днем її погашення (повного або часткового).

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, суд зазначає, що п. 200.23 ст. 200 ПК України визначено період часу, за який платник податку має право на отримання пені за несвоєчасне виконання Державою зобов'язань з перерахування підтверджених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а розрахунок пені розпочинається з першого дня, з якого порушено права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 17.02.2016 року по справі № К/800/25550/13, ухвалі від 07.06.2016 року по справі № К/800/19696/15 та ухвалі від 19.04.2016 року по справі № К/800/33544/15.

Таким чином, приймаючи до уваги, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі № 2-а-14009/10/2070 набрала законної сили 04.08.2015 року, а відтак датою закінчення судового оскарження права позивача на відшкодування з Державного бюджету суми ПДВ у розумінні п. 200.15 ПК України слід вважати дату 04.08.2015 року (набрання чинності ухвалою апеляційної інстанції по справі № 2-а-14009/10/2070).

Перебіг п'ятиденного строку починається з наступного дня, тобто з 05 серпня 2015 року, п`ятий робочий день (останній день в який податковий орган зобов'язаний був подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету) припадає на 10 серпня 2015 року. Таким чином, період розрахунку пені, враховуючи положення п. 200.15. ст.200 ПК України, повинен розпочинатися з 11 серпня 2015 року.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскільки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 102853,00 грн. не відшкодована позивачу у законодавчо визначені строки після набрання законної сили постановою Харківського окружного адміністративного суду України від 20.12.2010 року по справі № 2-а-14009/10/2070, то вказана сума вважається заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, яка підлягає стягненню та на суму якої має також бути нарахована пеня на користь ФОП ОСОБА_2 за період саме з 11.08.2015 року по 13.02.2017 року.

Поряд з цим, суд зазначає, що пеня розраховується відповідно до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.2010р. № 953 (яка була чинною на момент нарахування пені).

Сума пені розраховується за такою формулою:

S погашення податкового боргу х К днів : 100% х U НБУ х 1,2

Y = ___________ R

де:

Y - сума пені, що нараховується на фактично погашену суму податкового боргу (завжди округлюється до другого знака після коми);

S погашення податкового боргу - фактично погашена сума податкового боргу;

К днів - кількість днів затримки сплати податкового зобов'язання;

U НБУ - більша з облікових ставок Національного банку України, що діяли на день виникнення податкового боргу або на день його (його частини) погашення;

1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120% річних U НБУ;

R - кількість днів у календарному році.

Сума пені, розрахована за вказаною вище формулою, з урахуванням відсутності фактично погашеної суми бюджетного відшкодування, кількості днів прострочення такого відшкодування, ставок НБУ, коефіцієнта, який дозволяє розрахувати 120 % річних ставки НБУ, складає 36276,40 грн.

Таким чином, сума пені за прострочення відшкодування ФОП ОСОБА_2 з Державного бюджету суми ПДВ за податковою декларацію з ПДВ за травень 2010 року за період з 11.08.2015 року по 13.02.2017 року складає 36276,40 грн.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а Центральною ОДПІ м. Харкова як в ході судових засідань, так і в своїх письмових запереченнях не надано жодних доказів на спростування вищезазначених обставин та не висловлено своєї правової позиції щодо неправомірності проведення бюджетного відшкодування по ПДВ та пені на користь ФОП ОСОБА_2

Щодо посилання субєктів владних повноважень на факт відсутності узагальненої інформації щодо бюджетного відшкодування по ПДВ ФОП ОСОБА_2, то суд зазначає, що відсутність такої узагальненої інформації по заявлених позивачем сумах бюджетного відшкодування не може бути підставою для відмови у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки реальність заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість підтверджена також у судовому порядку рішеннями, які набрали законної сили.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 24.09.2015 року по справі № К/800/36168/15.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 102853,00 грн. по декларації з ПДВ за травень 2010 року та пеня у розмірі 36276,40 грн. за період з 11.08.2015 року по 13.02.2017 року, нарахована на таку бюджетну заборгованість, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу частини позовних вимог щодо стягнення з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь ФОП ОСОБА_2 3 % річних та інфляційних по ст. 625 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Загальні підстави відшкодування шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин 3, 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд зазначає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Таким чином, вказана стаття встановлює міру відповідальності боржника перед кредитором за несвоєчасне виконання ним своїх зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Аналогічна правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 (справа № 6-2759цс15)

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що стягнення інфляційних збитків пов'язано з невиконанням або неналежним виконанням цивільно-правових зобов'язань незалежно від форми (грошової або не грошової) цих зобов'язань та є заходом цивільно-правової відповідальності. Бюджетне відшкодування податку на додану вартість не є виконанням цивільно-правових зобов'язань,

У спірних правовідносинах відсутні цивільно-правові договірні відносини між позивачем та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, та відсутні цивільно-правові правопорушення з боку відповідача, з огляду на що помилковим є обґрунтування позивачем своїх вимог положеннями статті 625 Цивільного кодексу України за аналогією, оскільки зазначені норми цивільного права до спірних правовідносин не застосовуються, а відтак у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного звязку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби у Харківській області на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 102853,00 грн. по декларації з ПДВ за травень 2010 року та пені по п. 200.23 ст. 200 ПК України за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 102853,00 грн. за період з 11.08.2015 року по 13.02.2017 року по декларації з ПДВ за травень 2010р. в розмірі 36276,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління державної казначейської служби у Харківській області, третя особа: Державна фіскальна служба України про стягнення суми - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби у Харківській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61145, м. Харків, вул. Клочківська, б. 195, кв. 34, код НОМЕР_1) заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 102853 (сто дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. по декларації з ПДВ за травень 2010 року.

Стягнути з державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби у Харківській області на користь ФОП ОСОБА_2 (61145, м. Харків, вул. Клочківська, б. 195, кв. 34, код НОМЕР_1) пеню по п. 200.23 ст. 200 ПК України за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 102853 грн. 00 коп. за період з 05.08.2015 року по 13.02.2017 року по декларації з ПДВ за травень 2010р. в розмірі 36276 (тридцять шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61145, м. Харків, вул. Клочківська, б. 195, кв. 34, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної казначейської служби у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 18, код 37999654).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05 травня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников