Постанова № 66531209, 11.05.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. справа № 809/460/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Королевич О.В.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідачів: не з`явилися,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ГУ ДФС в Івано-Франківській області: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом ТОВ "Західні енергетичні транзити"

до відповідача: Головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_3, головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ГУ ДФС в Івано-Франківській області,

про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення,-

ВСТАНОВИВ:

29.03.2017 року ТОВ "Західні енергетичні транзити" (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_3 (відповідач-1), головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_4 (далі відповідач-2) про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення.

18.04.2017 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області в особі головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ОСОБА_3 та головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ОСОБА_4 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Західні енергетичні транзити» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт №144/09-19-14-01/35276957 від 13.03.2017 р. Зокрема, відповідачем в акті перевірки безпідставно внесено висновки про те, що перевіркою встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 01 «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» в сумі 86 982 939,00 грн. Крім того, на думку позивача, відповідачами безпідставно зроблено висновок про заниження податку на прибуток на суму 15 656 929,00 грн. за 2015 р. Зазначив, що згідно п.п. 3.1.3., 3.1.4., 3.1.6., 3.2.1 акту факти заниження доходу та податку на прибуток були виявлені за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016 р., а відповідачі, обґрунтовуючи висновки перевірки в акті за період з 02.12.2010 р. по 31.12.2016 р., посилаються на норми Податкового кодексу України в редакції, які вже не діяли на момент виникнення та існування таких правовідносин. В зв`язку з наведеним, позивач вважає дії відповідачів протиправними в частині включення до акту перевірки відомостей про встановлення заниження показників доходу в сумі 86 982 939,00 грн. на основі безпідставного висновку; включення до акту перевірки відомостей про встановлення заниження податку на прибуток на суму 15 656 929, 00 грн. на основі безпідставного висновку; обгрунтування висновків перевірки за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. на основі норм Податкового кодексу в редакції, що діяла до 01.01.2015 р. та встановлення на основі таких норм правопорушень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що відповідачами безпідставно включено висновок про те, що ТОВ "Західні енергетичні транзити" занижено розмір доходу, який використовується при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, на суму коштів, отриманих згідно Договору доручення б/н від 23.12.2015 р. Поряд з цим зазначив, що відповідачі протиправно зробили висновок про те, що кошти в сумі 86 982 939, 00 грн., отримані позивачем згідно договору про переведення боргу №117 від 07.12.2015 р. та договору доручення б/н від 23.12.2015 р., слід віднести до доходів. Вказав на те, що відповідачами неправомірно зроблено висновок про те, що позивач занизив податок на прибуток на суму, розраховану від коштів, які не є базою оподаткування, та завідомо протиправно включили до акту перевірку висновок про заниження податку на прибуток у сумі 15 656 929,00 грн. На підставі наведеного просив позов задовольнити.

Відповідачі та представник відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. В судовому засіданні, яке проводилось 18.04.2017 року, проти позову заперечили, подавши письмове заперечення. Вказали, що висновки, викладені в акті перевірки не породжують для позивача правових наслідків без прийняття відповідних рішень суб`єктом владних повноважень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку. А тому акт перевірки не порушує права платника податків, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акту перевірки, а так само про протиправність дій щодо включення до акту перевірки будь-яких даних і висновків. Вказана правова позиція застосування судом норм права відповідає висновкам, викладених у постанові Верховного суду України від 10.09.2013 р. у справі 21-237а13, постановах Вищого адміністративного суду від 19.12.2013 р. у справі №К/800/30029/13, від 23.01.2014 р. №К/800/31047/13, згідно яких акт (довідка) перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. На підставі наведеного в задоволенні позову просили відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, заперечив проти позову, мотивуючи тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Судом встановлено, 13.03.2017 року Головним управлінням ДФС Івано-Франківської області в особі головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ОСОБА_3 та головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ОСОБА_4, згідно з планом-графіком проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 1 квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 03.02.2017 р. №141, наказу №226 від 23.02.2017р. направлень на проведення перевірки від 10.02.2017 р. №204 та №205 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Західні енергетичні транзити" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт № 144/09/19-14-01/35276957 (а.с.44-98).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: 1) п.44.6, п.44.7 статті 46, п.п. 14.1257 п.14.1 ст.14 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 15 656 929 грн., в тому числі за 2015 р. на суму 15 656 929 грн.; 2) п.185.1 ст.185, п.188.1, ст.88, п.198.1 ст.198, п.198.2, ст.198, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету всього на суму 325 643 грн., в тому числі за січень 2016 р. в сумі 58333 грн., за лютий 2016 р. в сумі 16 000 грн. та за грудень 2016 року в сумі 251 310 грн.; 3) п.185.1 ст.18, п.188.1 ст.188 п.198.1, ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено задекларовану суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації з податку на додану вартість станом на 31.12.2016 року в сумі 271 грн.

Неправомірні, на думку представників позивача, дії відповідачів щодо включення до акту перевірки висновків про заниження товариством доходів та податку на прибуток стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору, суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (п.75.1 ст.75 ПК України).

Відповідно до п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок (п.77.1. ст.77 ПК України).

В п.77.4 ст.77 ПК України передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (п.86.3 ст.86 ПК України).

В п.86.7 ст.86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом пяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у звязку з необхідністю зясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Податковим кодексом України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п.56.1 ст.56 ПК України).

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аналіз вказаних положень Податкового кодексу України дає суду підстави дійти наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини 2 статті 17 КАС України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації. Закріплення в ч.2 ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Тобто, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Судом встановлено, що предметом оскарження даного адміністративного позову є визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, відповідачів у справі, під час проведення ними перевірки позивача в період з 13.02.2017 року по 03.03.2017 року, а саме: в частині включення до акту перевірки протиправних висновків відповідачів про заниження товариством доходів та податку на прибуток.

Незважаючи на те, що позивач виклав позовні вимоги у зазначеному вигляді, фактично ним оскаржується акт перевірки, що містить висновки посадових осіб податкового органу, які проводили перевірку суб»єкта господарювання, щодо заниження останнім доходів та податку на прибуток.

Суд зазначає, що акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає факти виявлених під час проведення перевірок порушень і є носієм доказової інформації про виявленні порушення з боку субєктів господарювання ( п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податку юридичними особами та їх відокремленого підрозділу, затвердженого наказом Мінфіну України №727 від 20.08.2015 року).

Висновки відповідачів, викладені у акті перевірки, матимуть юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть відображені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою податкового органу, та яке може бути оскаржене позивачем в порядку і строки, визначені чинним законодавством, тобто шляхом адміністративного та/або судового оскарження прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акту перевірки.

Оскільки, наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного субєктивного права позивача, то у разі незгоди з висновками перевірки, діями по їх проведенню, закріпленими у акті перевірки, складеному за її результатами, та втіленими у відповідних рішеннях контролюючого органу, вимога про визнання неправомірними дій органу контролю під час проведення перевірки та щодо оформлення висновків у акті перевірки не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом предявлення позову про скасування рішень контролюючого органу, якими визначено особі обовязок щодо вчинення тих чи інших дій.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки позивач ГУ ДФС в Івано-Франківській області 30.03.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0002131401, №0002141401, №0002151401, які оскаржуються позивачем в порядку адміністративного оскарження, що підтверджується рішенням ДФС України про продовження строку розгляду скарги від 21.04.2017 року. Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, також визнали вказані обставини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку позивачу слід оскаржувати податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами проведеної перевірки.

Обраний же позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, безпосередньо не впливає на обсяг прав та обовязків позивача (не виступає підставою для їх виникнення, зміни чи припинення) та не відповідає визначеним законом правовим способом захисту порушеного права, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Постанова складена в повному обсязі 16.05.2017.