Постанова № 66531137, 27.04.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 року справа № П/811/63/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.

за участю секретаря: Потєхіної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Транс звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 07.12.2016 року, № НОМЕР_4 від 26.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомленнярішення, та податковим органом неправомірно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом, а відтак безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву, обґрунтувавши тим, що обєкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, на думку відповідача, відсутні.

В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "ОСОБА_1 Агро-Транс " зареєстроване в якості юридичної особи 25.06.2011 року Кіровоградською міською радою. Основним видом діяльності ТОВ " ОСОБА_1 Агро-Транс" є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21) (т.1,а.с.20-22).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ОСОБА_1 Агро-Транс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 року, результати якої оформлено актом №67/11-28-14-01/36542547 від 07.09.2016 р. (т.1,а.с.23-60).

В акті перевірки, серед інших, податковим органом зафіксовано наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138,пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 4489111,00 грн., в тому числі за 2013 рік 19664,00 грн., 2015 рік 218550,00грн., І квартал 2016 року 757350,00 грн., ІІ квартал 2016 року 3493547,00 грн.;

- пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1., п.200.2, пп «в» п.200.4 ст.200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого:

- підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 5880945 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту всього на суму 608586,00 грн.;

- а також завищено суму відємного значення, що зараховується до складу пдодаткового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) на загальну суму 124694,00, в тому числі за червень 2016 року на суму 124694,00 грн. ;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ на загальну суму ПДВ 4353321,41 грн.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області, з урахуванням рішення ДФС України від 01.12.2016 року №25922/6/99-99-11-01-01-25, сформовано:

- податкове повідомлення-рішення від 07.12.2016 року №000491401, яким ТОВ " ОСОБА_1 Агро-Транс " збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 212 080,00 грн. (із них 169664,00 грн. податкового зобов'язання, 42416,00 грн. за штрафними санкціями) (т.1,а.с.61);

- податкове повідомлення-рішення від 07.12.2016 року №0005014101, яким ТОВ "ОСОБА_1 Агро-Транс " збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4 880 980,00 грн. (із них 3904784,00 грн. податкового зобов'язання, 976197,00 грн. за штрафними санкціями) (т.1, а.с.63);

- податкове повідомлення-рішення від 07.12.2016 року №0005114101, яким ТОВ " ОСОБА_1 Агро-Транс " застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 грн. 50 коп. (т.1,а.с.62);

- податкове повідомлення-рішення від 26.09.2016 року №0000201600, яким ТОВ "Агро-Інкам Трейд" застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 707312,78 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами обставини придбання, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: "здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій".

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обовязку платника податків кореспондує визначене пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, суд звертає увагу, що фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування та нарахування позивачем податкового кредиту та відповідне його відображення у податковій звітності за господарськими операціями з його контрагентами - ПП "Сіопт Агро", ПП "ОСМ-2011", ТОВ "Лека-О", ТОВ "ОСОБА_2 Компані" та ТОВ "Медіасгруп", у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Щодо взаємовідносин з ПП "Сіопт Агро" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "ОСОБА_1 Транс" (покупець за договором) та ПП "Сіопт-Агро" (постачальник), укладено договір поставки від 15.10.2013р. за №15/10/2013-1 за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар (сою); покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.1, а.с.69-70).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ПП "Сіопт Агро" у жовтні 2013 року здійснило поставку товару на загальну суму 124192,00 грн. (із них ПДВ 20698,67 грн.).

Факт поставки вказаного товару посвідчується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000952 від 15.10.2013 року (т.1, а.с.71)

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.1,а.с.78).

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась ТОВ "ОСОБА_1 Транс", що підтверджується долученою до матеріалів справи копією товарно транспортної накладної (т.1, а.с.75).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту жовтні 2013 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковою накладною, виданими вищевказаним контрагентом (т.1, а.с.72-73,76-80).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Щодо взаємовідносин з ПП "ОСМ-2011" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "ОСОБА_1 Транс" (покупець за договором) та ПП "ОСМ-2011" (постачальник), укладено договір поставки від 16.03.2016р. за №16/3-16 за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар (зерно сої урожаю 2015 року); покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.1, а.с.83-94).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ПП "ОСМ-2011" у березні травні 2016 року здійснило поставку товару на загальну суму 19 159 000,00 грн.

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та рахунками - фактурами (т.1, а.с.171-215).

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.1,а.с.95-119).

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась ТОВ "ОСОБА_1 Агро-Транс", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно транспортних накладних(т.1, а.с.216-250, т.2,а.с.1-37).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у березні травні 2016 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом (т.1, а.с.120-176).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Лека-О" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "ОСОБА_1 Транс" (покупець за договором) та ТОВ "Лека-О" (постачальник), укладено договір поставки від 06.04.2016р. за №06/04-16 за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар (зерно сої урожаю 2015 року); покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.2, а.с.40-45).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Лека-О" у квітні 2016 року здійснило поставку товару на загальну суму 2587500,00 грн.

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та рахунками фактурами (т.2, а.с.58-63).

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.2,а.с.54-57).

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась ТОВ «ОСОБА_1 Транс», що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно транспортних накладних(т.2,а.с.64-72 ).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у квітні 2016 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом (т.2, а.с.46-53).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Ерідан Груп" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "ОСОБА_1 Транс" (покупець за договором) та ТОВ "Ерідан Груп" (постачальник), укладено договір поставки від 20.05.2015 р. за №20/05-16 за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар (зерно сої); покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.2, а.с.80-83).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Ерідан Груп" у травні 2016 року здійснило поставку товару на загальну суму 1000000,00 грн. (в тому числі ПДВ 166666,67 грн).

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи накладною № 23 від 23.05.2016 року та рахунком фактурою №23 від 23.05.2016 року (т.2, а.с.90-91).

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.2,а.с.84).

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась ТОВ «ОСОБА_1 Транс», що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно транспортних накладних (т.2, а.с.92-97 ).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у травні 2016 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковою накладною, виданою вищевказаним контрагентом (т.2, а.с.85-89).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Мідасгруп ЛТД" судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "ОСОБА_1 Транс" (покупець за договором) та ТОВ "Мідасгруп ЛТД" (постачальник), укладено договір поставки від 13.05.2016 р. за №13/05-16 за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар (зерно сої); покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.2, а.с.101-104).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Мідасгруп ЛТД" у травні 2016 року здійснило поставку товару на загальну суму 1000000,00 грн. ( в тому числі ПДВ 166666,67 грн).

Факт поставки вказаного товару посвідчується наявною у матеріалах справи накладною № 26 від 26.05.2016 року та рахунком фактурою №26 від 26.05.2016 року (т.2, а.с.111-112).

Оплата за отриманий товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручень (т.2,а.с.110).

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась ТОВ "Мідасгруп ЛТД", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно транспортних накладних (т.2, а.с.113-118 ).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у травні 2016 року віднесено відповідні суми ПДВ, за податковою накладною, виданою вищевказаним контрагентом (т.2, а.с.105-109).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Судом також враховано наступні обставини.

Придбане насіння сої підприємством перероблено в готову продукцію (олію соєву).

Отриману олію використано ТОВ "ОСОБА_1 Транс" у господарській діяльності шляхом подальшої реалізації на підставі укладених договорів поставки. В підтвердження факту подальшої реалізації позивачем надано суду копії договорів, видаткові накладні та товарно - транспортні накладні (т.2,а.с.224-250,т.3,а.с.1-250,т.4,а.с.1-4).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

При цьому, накладні, якими оформлювався факт прийняття позивачем товару, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 ПК України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Окрім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання віднесення певних сум до податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Разом з тим, під час розгляду даної справи суд враховує положення статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішенні цього ж суду у справі "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на інформацію податкового органу про неможливість підтвердження реальності господарських операцій вищевказаних контрагентів, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобовязання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентом. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

З огляду на зміст доказів у їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у процесі розгляду справи знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між ТОВ "ОСОБА_1 Агро-Транс" і ПП "Сіопт-Агро", ПП "ОСМ-2011", ТОВ "Лека-О", ТОВ "ОСОБА_2 Компані" та ТОВ "Медіасгруп ЛТД" разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень №0000491401, №0000511401 та №0000501401 від 07.12.2016 року, а відтак позов у вказаній частині підлягає задоволенню.

Щодо податкового повідомлення рішення №0000201600 від 26.09.2016 року суд зазначає наступне.

Так, під час перевірки податковим органом встановлено факт порушення своєчасної реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ на загальну суму ПДВ 4353321,41 грн.

В судовому засіданні встановлено, що дії податкового органу в частині несвоєчасного прийняття податкових накладних до реєстрації в ЄРПН були предметом розгляду адміністративної справи №П/811/841/16 за позовом ТОВ «ОСОБА_1 Агро-Транс» до Голованівської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, ГУ ДФС у Кіровоградській області та ДФС України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року по справі №П/811/841/16 позовні вимоги ТОВ "ОСОБА_1 Агро-Транс" задоволено частково, визнано протиправним неприйняття ДФС України до реєстрації податкових накладних підприємств та, відповідно, податкові накладні вважаються прийнятими та зареєстрованими (т. 2 ,а.с. 119-122).

Однак, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року, апеляційні скарги Голованівської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, ГУ ДФС у Кіровоградській області та ДФС України задоволено. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі №811/841/16 в частині задоволених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Агро-Транс про визнання протиправним неприйняття Державної фіскальною службою України до реєстрації податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Агро-Транс, визнання податкових накладних прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних в день їх надходження, а також в частині стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Агро-Транс" судового збору у розмірі 2756 грн. скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Відмовлено в задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Агро-Транс" про визнання протиправним неприйняття Державної фіскальною службою України до реєстрації податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Агро-Транс, визнання податкових накладних прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних в день їх надходження (т.2,а.с.177-184).

Статтею 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, судовим рішенням визнано правомірність дій фіскального органу щодо неприйняття та, відповідно, не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "ОСОБА_1 Транс» в день їх надходження.

За таких обставин, враховуючи встановлення в судовому порядку несвоєчасної реєстрації податкових накладних, за що до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 707312,78 грн. , суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення №0000201600 від 26.09.2016 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та №0000501401 від 07.12.2016 року

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області судовий збір в розмірі 76 784,59 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс".

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_3