Ухвала суду № 66530641, 05.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

05 травня 2017 р. Справа № 804/2804/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Дніпропетровської обласної ради до Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора ОСОБА_1, треті особи Дніпропетровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Комунальне підприємство Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації», Головне управління державної санітарно-епідеміологічної служби у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та скасування свідоцтва про право власності, -

ВСТАНОВИВ

Дніпропетровська обласна рада звернулася до Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора ОСОБА_1 з вимогами:

визнати незаконними дії державного реєстратора ОСОБА_1 стосовно реєстрації права власності за державою, в особі Державної санітарно-епідеміологічної служби України, об'єкт нерухомого майна, що за адресою: вулиця Фрунзе, буд.3, смт. Ювілейне (Слобожанське), Дніпропетровський район, Дніпропетровська область;

визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 23 листопада 2013 року САК№ 375303.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що протиправні дії полягають у безпідставному та незаконному внесенні Державним реєстратором відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, стосовно об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: вулиця Фрунзе. буд. 3, смт. Ювілейне (Слобожанське), Дніпропетровський район. Дніпропетровська область.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у даній справі суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Так, матеріали справи свідчать, що Кабінетом Міністрів України 05 листопада 1991 року прийнято постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю». Цією постановою було затверджено перелік майна України, яке передавалось до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Зазначеним переліком було визначено, що до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) передається державне майно України, що відноситься до сфери охорони здоров'я, соціального забезпечення. До них відносились: багатопрофільні та спеціалізовані лікарні для дорослих і дітей, пологові будинки, госпіталі для інвалідів Вітчизняної війни, диспансери, поліклініки, санаторії для лікування дорослих і підлітків, хворих на туберкульоз, дитячі спеціалізовані санаторії, станції переливання крові, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, будинки дитини, санітарно-епідеміологічні, дезинфекційні станції, бюро судово-медичної експертизи та патолого-анатомічні бюро, центри «Здоров'я», аптечні склади, магазини аптечні та оптики, будинки-інтернати для престарілих та інвалідів, молочні кухні, лікарняні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, медичні бібліотеки, медичні училища, інші місцеві підприємства.,організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Керуючись вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України, 11 березня 1993 року Дніпропетровської обласною радою народних депутатів (правонаступником якої є Дніпропетровська обласна рада) прийнято рішення № 208-13/ХХІ «Про перелік майна обласної комунальної власності», відповідно до пункту 60 розділу 4 цього переліку об'єктом комунальної власності обласної ради народних депутатів є Дніпропетровська районна санітарно-епідеміологічна станція. На балансі цієї станції перебуває майно, що знаходиться за адресою: вулиця Фрунзе, буд.3 смт. Ювілейне (Слобожанське). Дніпропетровський район, Дніпропетровська область.

11 січня 2002 року рішенням Дніпропетровської обласної ради № 512-20/ХХІІІ «Про інвентаризацію майна, яке належить до спільної власності територіальних громад області та ефективність його використання» було встановлено, що нерухоме майно за адресою: вулиця Фрунзе, буд.3 смт. Ювілейне (Слобожанське). Дніпропетровський район, Дніпропетровська область є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області і перебуває на балансі Дніпропетровської районної санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад - вирішуються виключно на пленарних засідання обласної ради.

Позивач зазначає, що на цей час Дніпропетровською обласною радою не було прийнято жодного рішення стосовно передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, що знаходиться за адерсою: смт. Ювілейне (Слобожанське), вулиця Фрунзе, буд.3, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

Проте, державним реєстратором була внесена недостовірна інформація до реєстру майнових прав стосовно об'єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: вулиця Фрунзе, буд.3, смт. Ювілейне (Слобожанське), Дніпропетровський район, Дніпропетровська область.

Пунктом 7 частини 1 статті 27 Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.

Оскільки, починаючи з 1993 року фактично вищезазначене майно є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області то враховуючи положення статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» державна реєстрація права власності та іншого речового права могла бути виключно за рішенням позивача.

Однак, подібна реєстрація проводилась на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 22 січня 2013 року № 47 «Про передачу майна до сфери управління Держсанепідслужби».

Таким чином позивач вважає, що дії Державного реєстратора щодо внесення відомостей до реєстру майнових прав стосовно об'єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: вулиця Фрунзе, буд., смт. Ювілейне (Слобожанське), Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, а також видачі свідоцтва про право власності серії САК №375303 від 23 листопада 2013 року - є безпідставними та незаконними.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін субєкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При вирішенні питання щодо підсудності, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria. Зокрема стосовно того, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного або господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, спір про право, яке не визнано або оспорюється, має розглядатися виключно в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від субєктного складу сторін), і не підлягає розгляду за правилами КАС України.

Аналогічна позиція зазначена Верховним Судом України у постановах від 14.06.2016р. у справі №21-41а16 та від 31.05.2016р. у справі №21-678а16.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У даній справі спір стосується не стільки правомірності рішення реєстратора ОСОБА_1 стосовно реєстрації права власності за державою, в особі Державної санітарно-епідеміологічної служби України, об'єкт нерухомого майна, що за адресою: вулиця Фрунзе, буд.3, смт. Ювілейне (Слобожанське), Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, скільки права власності на обєкт нерухомості та вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами господарського, а не адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, спір про належність права власності на майно, сторонами якого є юридичні особи, має розглядатися в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що справу не належить вирішувати у порядку адміністративного судочинства, з підстав наявності в ній спору про право.

Згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ

Відмовити у відкритті провадження за позовом Дніпропетровської обласної ради до Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора ОСОБА_1, треті особи Комунальне підприємство Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації», Головне управління державної санітарно-епідеміологічної служби у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та скасування свідоцтва про право власності.

Повернути Дніпропетровській обласній раді судовий збір сплачений згідно квитанції №000316 від 19.04.2017 року в розмірі 1600,00 грн. та згідно квитанції № 32723765 від 28.04.2017р.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_2