Постанова № 66530636, 30.08.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 р. Справа № 804/2851/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 р. №13/1302 про сплату орендної плати за земельну ділянку у загальній сумі 234759,32 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач повторно визначив податкові зобовязання за 2013-2015 рік, що є порушенням закону. Позивач вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення таким, що порушує норми чинного законодавства.

Представником позивача подано заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляд справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 23 грудня 2005 року №159/32, ОСОБА_1 (орендар) та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі №1 від 24.01.2006 року. Предметом оренди є земельна ділянка загальною площею 1,1518 га за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 45-Б (кадастровий номер 1210100000:09:311:0038.

Згідно з пунктом 4.1. договору оренди від 24 січня 2006 року, сума річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За умовами договору оренди землі від 24 січня 2006 року, та акту приймання передачі земельної ділянки, позивач сплачує 25% орендної плати.

На підставі пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України відповідач розраховував для позивача орендну плату за земельну ділянку у 2013, 2014, 2015 роках, та надсилав податкові повідомлення-рішення:

від 04 червня 2013 року №0000541703 на 45455,02 гривень;

від 22 травня 2014 року №0000111504 на 45455,02 гривень;

від 30 червня 2015 року №5612-15 на 56772,97 гривень.

Суми податкових зобовязань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями сплачені позивачем, що підтверджено матеріалами справи.

10 березня 2016 року Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення рішення від №16/1302, яким збільшено (донараховано) грошові зобовязання з орендної плати за землю за 2013, 2014, 2015 роки на суму 234759,32 гривень, у тому числі за 2013 рік 30303,35 гривень; за 2014 рік 90910,04 гривень; за 2015 рік 113545,93 гривень, з урахуванням раніше визначених та сплачених сум.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 286.5. ст. 286 ПКУ, Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.58.1 ст. 58 ПКУ Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу

Відповідно до ст. 54.5. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Це правило не може бути застосовано тільки у разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили нарахування грошових зобов'язань платнику податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу, оскільки у такому випадку контролюючий орган вищого рівня може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків контролюючого органу нижчого рівня шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного контролюючим органом нижчого рівня.

Таким чином, якщо податковий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платнику податків, то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування (збільшення) податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між платником податків і податковим органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Однак в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення контролюючим органом вищого рівня службового розслідування відносно працівників Лівобережної ОДПІ, відповідальних за нарахування плати за землю, та не перевіряв у рамках такого розслідування документів Позивача, що виключає можливість додаткового донарахування.

Так, відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.4.7 договору оренди земельної ділянки від 24.01.2006 р., укладеного між Позивачем та Дніпропетровською міською радою, зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції - є підставами для перегляду розміру орендної плати.

Згідно зі п.288.1 ст.288 ПКУ Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

В судовому засіданні було встановлено, що зміни до договору оренди землі, укладеного між Дніпропетровською міської радою та ОСОБА_1 не були внесені, жодних повідомлень від Дніпропетровської міської ради щодо необхідності внесення змін до договору оренди земельної ділянки Позивач не отримував.

Надана відповідачем до суду копія рішення міської ради від 22.02.2011 р. №216/8 про приведення рішень міської ради у відповідність до вимог чинного законодавства не містить розпоряджень щодо змін умов договору оренди земельної ділянки від 24.01.2006 року із Позивачем.

Таким чином, грошові зобовязання визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 04.06.2013 року №0000541703, від 22.05.2014 року №0000111504 та від 30.06.2015 року №5612-15, були сплачені позивачем належним чином, податковий борг у позивача відсутній, а отже винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 р. №13/1302 підлягає скасуванню.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що винесене податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 р. №13/1302 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 р. №13/1302 про нарахування податкового зобовязання зі сплати орендної плати з фізичних осіб у розмірі 234759,32 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2347,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2