Рішення № 66529401, 16.05.2017, Токмацький районний суд Запорізької області

328/416/17

16.05.2017

2/328/222/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленко П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в приміщенні Токмацького районного суду Запорізької області позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що в період з 17.03.1986 року по 02.12.1986 року позивач проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан (далі ДРА). При виконанні службового обовязку в ДРА, отримано множинні вогнепальні осколкові поранення правої голені, лівої руки, шиї (контузія головного мозку). Після проходження військової служби, позивач отримав значні захворювання, які турбують його і по сьогоднішній день. 20.07.2011 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. На теперішню пенсію забезпечити себе та свою родину хоча б самим необхідним є просто неможливим. Це додає йому багато неприємних відчуттів, він змушений витрачати кошти на відновлення свого здоров'я. Позивач не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані.

Позивач відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обов'язки по господарству. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці, постійно виникають проблеми з придбанням ліків, які є занадто дорогими. Він постійно знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості відновлення здоров'я не має і йому необхідно жити з усіма вище переліченими хворобами.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки, позивачу доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Значна частина пенсії, яку він отримує, витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, санаторне лікування. Посилаючись на наведене, просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., яка була завдана йому в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків під час проходження військової служби.

Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить із тривалості й глибини його душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також з фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я, оскільки ушкодження здоров'я позивач зазнав проходячи військову службу в ДРА у 1986 році, саме з цієї дати він і отримав численні хвороби, які турбують його і по сьогоднішній день.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та пояснив, що вимоги позивача безпідставні та не обґрунтовані, позивачем не надано жодних доказів вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку із діями відповідача. Тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях на позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що з 17.03.1986 року по 02.12.1986 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Демократичній Республіці Афганістан у складі діючої Радянської армії у період бойових дій та має статус учасника бойових дій.

При виконанні інтернаціонального обов'язку у вищезазначеній республіці у результаті мінометного обстрілу отримав черепно-мозкову травму, контузію головного мозку, вогнепальні осколкові поранення правої голені, лівої руки, шиї, що підтверджується архівною довідкою за №6/3/1-961 від 20.12.2016 року та свідоцтвом про хворобу №62 від 14.03.2000 року.

20.07.2011 року позивачу встановлена третя група інвалідності унаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Посилаючись на наведене, позивач просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., яка була завдана йому в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків під час проходження військової служби. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, позивач виходить із тривалості й глибини його душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також з фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичнійабо юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації,так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Позивачем у порушення вищевказаних положень закону не доведено факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні. Сам факт отримання поранення під час проходження військової служби не є доказом протиправних дій, бездіяльності або рішень осіб, відповідальність за які несе держава Україна в особі Міністерства оборони України.

При цьому Міністерство оборони України довело в запереченні на позов відсутність своєї вини.

Крім того, 15 квітня 1994 року державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав укладена Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців. Укладення цієї Угоди викликане необхідністю міжнародного правового врегулювання питань соціального захисту учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, членів сімей загиблих військовослужбовців та прирівняних до них осіб, збереження за ними встановлених пільг і гарантій незалежно від місця проживання. Даною угодою також передбачено ряд пільг для учасників бойових дій, які брали участь у бойових діях на території іншої держави, в тому числі і на території Афганістану.Також відповідно до ст.5 Угоди фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг і гарантій категоріям осіб, що зазначені у статті 1 цієї Угоди, здійснюється Сторонами згідно з їх національним законодавством.

На ОСОБА_1, як на учасника бойових дій, який брав участь у бойових діях на території іншої держави, розповсюджується Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачено захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Висновки суду узгоджуються із зібраними у справі доказами і не суперечать вимогам законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про стягнення моральної шкоди - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: