Ухвала суду № 66528320, 16.05.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/7086/14-ц Номер провадження 22-ц/775/656/2017

Головуючий у 1 інстанції Скляров В.В. Єдиний унікальний номер 234/7086/14-ц

Доповідач Жданова В.С. Номер провадження 22-ц/775/656/2017

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Жданової В.С.,

суддів: Космачевської Т.В., Санікової О.С.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2014 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 9 вересня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, заявленого до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики на загальну суму 483955,06 грн.

Накладено арешт і заборонено здійснення інших дій щодо майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3: квартиру АДРЕСА_3; квартиру АДРЕСА_4; адміністративну двоповерхову будівлю, розташовану за адресою АДРЕСА_5 (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану за адресою АДРЕСА_6.

В грудня 2016 року ОСОБА_1 ( дружина відповідача) подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Апеляційного суду Донецької області. Апелянт просить скасувати ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2014 року в частині накладення арешту і заборони здійснення інших дій щодо квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції арешт накладено помилково, оскільки спірна квартира за договором купівлі - продажу була придбана нею і по справі відсутні письмові докази, які б могли свідчити про належність вказаної квартири відповідачу ОСОБА_3. Про накладення арешту їй стало відомо випадково 01.12.2016 року під час наміру укласти договір купівлі - продажу цієї квартири.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі. .

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, яку останній отримав особисто 11 травня 2017 року (а.с. 60).

Заслухавши суддю - доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що в серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, процентів за користування позикою, втрат від інфляції та 3% річних, всього на загальну суму 483955,06 грн.

У забезпечення позову за заявою позивача судом першої інстанції 09 вересня 2014 року винесено ухвалу про накладання арешту і заборону здійснення інших дій щодо нерухомого майна, до переліку яких віднесена квартира АДРЕСА_2.

Відомості про обтяження внесені до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно ( дата, час формування 11.09.2014 р. )

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у розгляді справи може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував вказані приписи та виходив з того, що вказане майно належить відповідачу.

Рішення Краматорського міського суду від 18.09.2014 року позов задоволено, заборгованість за договором позики стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, рішення набрало законної сили, перебуває на примусовому виконанні.

З наданого апеляційному суду договору купівлі-продажу від 25.06.1997 р. вказана спірна квартира була придбана дружиною відповідача ОСОБА_1.

Апелянтом не оспорюється те, що вказана квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу.

Вбачається, що існує спір щодо визначення вказаної квартири як об»єкту власності : приватна власність апелянта ОСОБА_1 чи спільна власність подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які на час придбання квартири перебували у зареєстрованому шлюбі.

Як роз'яснено у пункті 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року N 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, шляхом створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК).

Таким чином апелянт ОСОБА_1, яка вважає себе одноособовим власником спірної квартири, не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про скасування арешту на спірну квартиру в порядку позовного провадження.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 307, 312, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: