Ухвала суду № 66522312, 16.05.2017, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 654/2460/16-к

№ провадження 1-кп/647/125/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017 року Бериславський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Миргород В.С.,

суддів: Волошина Р.Р., Кириленко М.О.

при секретарі Полозок Т.О.

за участю прокурора Іщука Ю.С.

адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі Херсонської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12014230080000390 від 09.03.2014 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2 Зубайруєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, утриманців не маючого, постійного місця проживання не маючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1) 24.07.2000 року Советським районним судом АР Крим за ст. 140 ч. 2 КК України (в ред.1960 року) до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбуття частини строку за ст. 9 ЗУ «Про амністію» від 11.05.2000 року; 2) 05.11.2001 року апеляційним судом Херсонської області за ст. 93 п. «а», п. «і» КК України (в ред.1960 року) до 12 років позбавлення волі з зарахуванням 7 місяців та 28 днів за ст. 42 ч. 3 КК України (в ред.1960 року) за попереднім вироком, звільнений по відбуттю строку покарання 01.06.2012 року;

3) 18.11.2013 року Білозерським районним судом Херсонської області за ст. ст. 185 ч. 3, 75,76 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням, встановлено іспитовий строк - 3 роки;

за ст.ст. 309 ч.1, 263 ч. 2, 115 ч. 2 п. 13 КК України, колегія суддів-

ВСТАНОВИЛА:

До Бериславського районного суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 309 ч.1, 263 ч. 2, 115 ч. 2 п. 13 КК України.

Ухвалою коллегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області від 06.04.2017 року зазначене кримінальне провадження передане для судового розгляду Бериславському районному суду Херсонської області.

Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив переконання у необхідності призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акта, зазначивши про відсутність підстав до прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник просили повернути обвинувальний акт прокурору в звязку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Потерпіла в підготовче судове засідання не зявилась, заявою від 14.04.2017 року просила провести дане засідання за її відсутності. Суд зі згоди учасників кримінального провадження, які з»явились, вважав за можливе провести підготовче судове засідання у її відсутності, як належно повідомленої сторони відповідно до ст. 325 КПК України.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданням кримінального судочинства, у тому числі, є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні щодо учасників кримінального провадження здійснюється судом при проведенні підготовчого судового засідання.

При вирішенні питання за зверненим обвинувальним актом суд визначає відповідність обвинувального акту, що поданий до суду, формі й змісту, що визначені та встановлені законом для складання й оформлення обвинувального акту, можливість призначення кримінального провадження за цим обвинувальним актом до судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

У відповідності до ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, імя, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи помякшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Згідно вимог п.3 ч.3ст. 314 КПК України суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто вимогам ст. 291 КПК України.

Під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2., внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014230080000390 від 09.03.2014 року, за ст. ст. 309 ч.1, 263 ч. 2, 115 ч. 2 п. 13 КК України, не відповідає вимогам ст. 291 та 314 КПК України.

Так, згідно п.13 ч.1ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, та за правилами ст.377 КПК України судовий розгляд по справі, суд проводить лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Вичерпні вимоги до обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування викладені в ст. ст. 291, 109 КПК України. При цьому, обвинувальний акт набуває статусу процесуального рішення з моменту його затвердження прокурором.

Так згідно з вимогами ч.1 ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Слідчим обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не складався, натомість прокурор Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області молодший радник юстиції ОСОБА_3 13.01.2016 року розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230080000390 від 09.03.2014 року, особисто склав обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 309 ч.1, 263 ч. 2, 115 ч. 2 п. 13 КК України., тобто не в зв'язку з тим, що він не погодився з обвинувальним актом складеним слідчим. Складання обвинувального акту без зазначення мотивів не згоди з обвинувальним актом складеним слідчим і не відображення цього в реєстрі матеріалів досудового розслідування свідчить про те, що дії прокурора не відповідають вимогам ст. 291 ч.1 КПК України, в той час як ст. 291 КПК України наводить вичерпний перелік дій і відомостей, які повинні міститись в обвинувальному акті і в матеріалах, які додаються до акту, і дій при його складанні, тому їх відсутність - не відповідність свідчить про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.

Повноваження затверджувати обвинувальний акт, у відповідності до вимог ст.36 КПК України, має тільки прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування конкретного кримінального провадження.

Суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Як вбачається з обвинувального акту, зазначений процесуальний документ у порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України, не містить дату та місце його затвердження та в цілому не затверджений прокурором, але складений прокурором Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області молодшим радником юстиції ОСОБА_3.

Разом з тим, з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування до нього, не представляється можливим пересвідчитися в процесуальному становищі вказаного прокурора, чи є він таким, що здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, такі відомості не підтверджено прокурором також в підготовчому судовому засіданні, що суперечить вимогам КПК України. Відсутні такі відомості також щодо слідчого, який проводив досудове розслідування.

Згідно п. 5, 6 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання.

Суттєвими порушеннями при складанні обвинувального акта є, зокрема, такі порушення вимог КПК України, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального акта. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному акті містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, є неконкретним.

Отже фактичні обставини кримінального правопорушення повинні бути викладені в обвинувальному акті таким чином, щоб вони відповідали певному складу кримінального правопорушення, від обвинувачення в скоєнні якого особа мала змогу захищатись.

Відповідно до ч.3 ст.42 КПК України, кожний обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Незрозумілість та неконкретність обвинувачення тягне за собою порушення права на захист, що є підставою для скасування судового рішення.

Норми процесуального кодексу України покладають на суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст.348 КПК), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов'язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Як вбачається з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року № 8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб предявлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Даний принцип закріплений у ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформований зрозумілою мовою для нього про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Недетально викладене обвинувачення в обвинувальному акті з порушенням загальних вимог ст. 91 КПК України є незрозумілим для обвинуваченого і порушує його право на захист.

Судом встановлено, що обвинувальний акт в порушення ст. 291 вказаного Кодексу не містить повного викладу фактичних обставин справи щодо події кримінального правопорушення, тобто не містить конкретного формулювання обвинувачення за ч.2 ст. 263 та ч.1 ст.309 КК України, від якого має захищатися обвинувачений. У відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення.

З тексту обвинувального акту вбачається лише наявність викладу певних обставин, а не фактичних обставин кримінальних правопорушень.

В пред'явленому обвинувачені за ч.2 ст.263 КК України не зазначений час вчинення кримінального правопорушення, слідчим зазначено лише, що ОСОБА_2З обвинувачується у тому, що він у серпні 2012 року знайшов предмет схожий на кастет та у період з серпня 2012 рік по 2013 рік періодично носив його при собі, у послідуючому в період з жовтня 2013 року переніс даний предмет до місця свого тимчасового проживання де зберігав та в період з листопада 2013 року по грудень 2013 року переніс вищезазначений предмет до місця своєї реєстрації.

В пред'явленому обвинувачені за ч.1 ст.309 КК України не зазначений час вчинення кримінального правопорушення, слідчим зазначено лише, що ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він в кінці літа 2013 року в посадці виявив дикоростучу рослину коноплі.

Неконкретне викладення фактичних обставин вчинення злочину (щодо часу, вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, тощо) позбавляє суд можливості після оголошення обвинувального акту роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення.

Під час підготовчого судового засідання прокурор не вправі змінити або уточнити висунуте обвинувачення, оскільки вчинення таких дій передбачено лише під час судового розгляду (параграф 2 глави 28 КПК України), а тому суд вважає, що незрозумілість та неконкретність обвинувачення тягне за собою порушення права на захист, що є підставою для скасування судового рішення.

Окрім зазначеного вище, обвинувальний акт містить недопустимі твердження, щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 умисних злочинів, що суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є порушенням презумпції невинуватості та вказують на недотримання прокурором вимог визначених ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України, відповідно до якої, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили ( сторінка 1 обвинувального акту )..

Також, відповідно до п.1 ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування. Доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не містить номеру та дати кримінального провадження у якому він складений.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що всі вказані обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, що є перешкодою для призначення обвинувального акту до судового розгляду, інакше суд, призначивши вказаний обвинувальний акт до судового розгляду посвідчить правильність складання обвинувального акту і відповідність його нормам Закону.

При призначенні обвинувального акту до судового розгляду, не зважаючи на викладені недоліки, суд фактично займе бік сторони обвинувачення, чим буде порушено принцип неупередженості та верховенства права і права на справедливий суд.

Усунення виявлених недоліків на стадії підготовчого розгляду справи законом не передбачено, у зв'язку з чим обвинувальний акт із зазначених вище підстав підлягає поверненню прокурору, як такий що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України для усунення виявлених недоліків.

Ретельно перевіривши матеріали провадження, враховуючи ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 15.02.2017 року та 28.03.2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що при спрямуванні обвинувального акту до суду, органами досудового розслідування не було дотримано вимог ст. 291 КПК України.

Як роз'яснює пункт 2 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 «Про порядок здійснення підготовчого судового засідання відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» про повернення матеріалів кримінального провадження (обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) прокурору, суд постановляє відповідну ухвалу. Такою ухвалою суд зобов'язує прокурора усунути виявлені недоліки. Ухвала негайно направляється прокурору для усунення зазначених у ній недоліків обвинувального акта, або для долучення необхідних додатків, тощо. Проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, окрім тих, що зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта, в кримінальному провадженні не допускається. Докази, отримані при проведенні процесуальних дій, не визначених в ухвалі про повернення зазначених матеріалів кримінального провадження, згідно з ч. 8 ст. 223 КПК є недопустимими.

Щодо інших тверджень захисника та обвинуваченого, то такі зауваження на даній стадії є передчасними, оскільки мають бути предметом перевірки під час судового розгляду справи по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.291, 314, 371, 372 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити. Повернути обвинувальний акт із додатками по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 Зубайруєвича у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 309 ч.1, 263 ч. 2, 115 ч. 2 п. 13 КК України, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230080000390 від 09.03.2014 року, прокурору, який його склав, для приведення у відповідність до вимог кримінально-процесуального закону у строк передбачений п.2 ч.1 ст.219 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Миргород

Судді: Р. Р. Волошин

ОСОБА_4