Рішення № 66521522, 15.05.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/4386/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/578/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, що навчається,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання доньки, що навчається, остаточно уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів щомісячно, до закінчення донькою навчання та додаткові витрати на дитину у розмірі 14 877 грн. 57 коп. Свої вимоги мотивує тим, що від шлюбу з відповідачем має доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час донька є повнолітньою і продовжує навчатись у Коледжі «Освіта» Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на умовах контракту. Донька навчається на денній формі навчання і не має змоги влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Крім того, щороку необхідно сплачувати за навчання згідно з договором про надання освітніх послуг. Відповідач ніякої матеріальної підтримки на утримання дочки не надає, хоча має таку можливість, оскільки є працездатним, здійснює підприємницьку діяльність, здає в оренду належне йому на праві власності нежитлове приміщення. Також зазначає, що нею були понесені додаткові витрати на утримання доньки: на оплату її навчання та лікування, половину яких вона просить стягнути з відповідача.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 02 листопада 2016 року і до закінчення ОСОБА_5 навчання, тобто до 30 червня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму додаткових витрат на дитину ОСОБА_5, у розмірі 14 610 грн. коп., а також судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позов без розгляду. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, в порушення вимог ч.3 ст.199 СК України, взагалі не було досліджене питання спільного проживання позивачки з дочкою ОСОБА_7, оскільки адресою проживання дочки зазначена адреса: м. Київ, вул. Зодчих, 62/277. Також йому достовірно відомо, що позивачка останні декілька років проживає за межами України і у звязку з цим на позовній заяві, уточненій позовній заяві та відгуку на заперечення на позовну заяву замість її підпису зазначено «ОСОБА_4В.». Висновок суду про те, що він має у власності нежитлові приміщення, які здає в оренду, зроблений за недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, є незаконним та необґрунтованим, оскільки за відсутності орендарів він несе лише тягар додаткових витрат з їх утримання, а не отримує від них прибуток. Крім того, вказує, що за рішенням Роменського міськрайонного суду від 17 серпня 2016 року з нього вже стягуються аліменти на утримання його неповнолітньої доньки Анастасії, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1 250 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття. Також на його утриманні знаходиться непрацездатна мати, яка є інвалідом третьої групи. Він за станом здоровя перебуває на диспансерному обліку в Роменській ЦРЛ та потребує постійної підтримуючої терапії. Вважає, що наведені обставини свідчать про те, що він не може утримувати свою повнолітню доньку до закінчення нею навчання або досягнення нею двадцяти трьох років. Крім того він не повинен нести додаткові витрати на утримання повнолітньої доньки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_8, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18 листопада 1995 року по 12 серпня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 4; 6).

Від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка на час звернення ОСОБА_4 з даним позовом до суду, досягла повноліття (а.с.5).

ОСОБА_5 є студенткою Коледжу «Освіта» Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» IV рівня акредитації та навчається на 4 курсі денної форми навчання, освітньо кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст», за спеціальністю «Туристичне обслуговування». Термін закінчення навчального закладу 30 червня 2017 року. Навчається за контрактом. Стипендію не отримує (а.с.7).

Згідно квитанцій, наданих ОСОБА_4 за навчання доньки нею було сплачено кошти на загальну суму 26 640 грн. 00 коп. ( а.с.55-58).

ОСОБА_5 знаходилась на лікуванні в стоматологічній лікарні «32 ДЕНТ» 20 червня 2016 року та 10 липня 2016 року (а.с.23), за що було сплачено 20 червня 2016 року 1 400 грн., а 10 липня 2016 року 1 180 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера та довідками ТОВ «32 ДЕНТ» (а.с.23; 51-54).

Відповідач ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність, має у власності нежитлові приміщення (а. с.68-78).

Згідно рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2016 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в твердій грошовій сумі в розмірі 1 250 грн. щомісячно (а.с.86).

Згідно ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до п.20 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_5 України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки на час її навчання судом враховано те, що відповідач є фізичною особою підприємцем, у власності має нежитлові приміщення, які здає в оренду та отримує постійний дохід. Вказану обставину також не заперечував в судовому засіданні апеляційного суду його представник. Судом першої інстанції також враховано, що за рішенням суду з відповідача стягуються аліменти на утримання його другої неповнолітньої дочки. За встановлених обставин, а також враховуючи тривалість періоду стягнення аліментів, колегія суддів вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки, яка продовжує навчання. Розмір аліментів, визначений судом першої інстанції, є розумним і необхідним для забезпечення потреб, необхідних для утримання доньки, а тому підстав для зміни чи скасування рішення в цій частині не вбачається.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на те, що на його утриманні перебуває непрацездатна мати, яка є інвалідом третьої групи, оскільки вона має самостійне джерело доходу у вигляді пенсії. Крім того відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він несе витрати на утримання матері.

Колегія суддів не може взяти до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що донька сторін не проживає разом з матірю, оскільки її проживання у місті Києві є тимчасовим у звязку з навчанням. Крім того відповідач не заперечує ту обставину, що всі витрати на утримання доньки під час її навчання несе позивачка.

В той же час колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо вирішення судом позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Згідно із частиною першою ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Суд першої інстанції на підставі наведеної норми помилково стягнув з відповідача витрати позивачки на оплату навчання доньки у коледжі, оскільки згідно зі ст. 185 СК України платне навчання у коледжі для набуття певної професії не може вважатися особливою обставиною, яка була б підставою для застосування цього закону до спірних правовідносин сторін у справі.

Крім того, за період навчання дитини і досягнення нею повноліття відповідачем на її утримання сплачувалися аліменти.

Отже, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні в частині розміру додаткових витрат на дитину та з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути половину витрат на лікування доньки в стоматологічній клініці під час її неповноліття у розмірі 1290 гривень.

Керуючись ст.ст. 303; 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п. 4; 313-314; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2017 року змінити в частині розміру додаткових витрат на дитину та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на лікування доньки ОСОБА_5 у розмірі 1290 гривень.

В іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -