Вирок № 66518946, 17.05.2017, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 133/1169/16-к

Вирок

Іменем України

17 травня 2017 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого судді Проця В.А.

при секретарі Гаврилюк Г.О.

з участю прокурора Кубайчук А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

та представника потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятин обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016020170000335 від 01.05.2016 р. відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого в Локомотивному депо ст. Козятин помічником машиніста електровоза, не одруженого, раніше не судимого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

Встановив:

29.04.2016 року, близько 20 год., обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі, співвласником якої він є, де він зареєстрований, однак, де фактично проживає його колишня дружина ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: м. Козятин, Вінницької області. АДРЕСА_1, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, умисно наніс останній один удар кулаком правої руки в область голови потерпілої та чотири удари кулаком тієї ж руки по лівій руці в область передпліччя ОСОБА_3, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді 2-х синців на лівому передпліччі.

Відповідно до висновку СМЕ № 89 від 05.05.2016, тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_3, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що одного разу він їхав з роботи через подвіря, де живе колишня дружина та бачив, як її співмешканець відчиняє ключем двері в підїзді. Його це обурило, так як квартира належить йому та потерпілій в рівних частках, і він раніше попереджав ОСОБА_3 про те, щоб вона до квартири нікого не приводила.

29.04.2016 р. він в центрі побачив свою колишню дружину на вулиці і про це їй виказував своє невдоволення.

Цього ж дня, трохи пізніше, він поїхав зустрічати свою доньку - ОСОБА_5 на вокзал, і вирішив разом з нею, ще раз поїхати до колишньої дружини та поговорити з останньою з приводу перебування у їхній квартирі сторонніх осіб.

Зайшовши до квартири, він почав перевіряти кімнати на предмет особистих речей співмешканця його колишньої дружини. ОСОБА_3 почала до нього кричати та намагалась вчинити бійку з ним, тобто, почалась сварка. Як в квартирі зявилася сестра його колишньої дружини - ОСОБА_6 він не бачив. Однак, відразу вони обоє накинулися на нього, при цьому, його дочка намагалася їх розборонити. ОСОБА_6 штовхнула його, через що він впав на полицю та розламав її. В ході сварки він тримав ОСОБА_3 за руки, щоб вона його не била, тобто, він захищався. Того дня, він алкогольних напоїв не вживав і був тверезий. Через деякий час, він вийшов з квартири, однак, в підїзді його зустріли працівники поліції та запросили піднятися знову до житла, а потім забрали його до райвідділу для складання протоколу, при цьому, на освідування його не водили до лікарні.

Хоча обвинувачений ОСОБА_1 не визнав себе винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушення, однак, його винуватість доводиться показами потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_6, а також, наданим стороною обвинувачення письмовими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 29.04.2016 р. о 18 год. 20 хв. вона гуляла із своєю собакою. По вулиці Грушевського, що в м. Козятин Вінницької області вона зустріла свого колишнього чоловіка - ОСОБА_1

Останній почав до неї чіплятися та ображати нецензурними словами. Вона теж відповіла лайкою, на що останній вдарив її по обличчю. Далі, він сів на велосипед та поїхав, так як мав зустрічати їхню доньку на залізничному вокзалі з навчання. Після 19 год. вона зателефонувала до доньки та запитала, де остання знаходиться. Дитина плакала та розповіла, що батько, який перебував в стані алкогольного спяніння, почав з нею сваритися.

Потім ОСОБА_1 підїхав до її будинку та почав кричати, щоб вона його впустила до квартири. Обвинувачений піднявся з донькою до квартири, почав шукати якійсь речі. Далі, вони стали сваритися, обзивати один одного. Він вдарив її по голові та декілька раз по руках, від чого в неї з?явились синці. Дитина стояла між ними та розбороняла їх. Далі, прийшла її сестра - ОСОБА_6 та почала захищати її від ОСОБА_1 Пізніше вона викликала працівників поліції, які забрали обвинуваченого.

Свій цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, в сумі 885, 35 гривень та моральної шкоди, в сумі 10000 гривень заподіяної кримінальним правопорушенням підтримує у повному обсязі, оскільки змушена була витрачати кошти на ліки після даного інциденту, крім того, внаслідок спричинення їй тілесних ушкоджень, вона переживала фізичний біль, нервувалась за своє здоров?я, в результаті чого у неї загострилась інша хронічна хвороба, а вона є інвалідом 2-ї групи. Покарати обвинуваченого просить відповідно до закону.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що 29.04.2016 р. вона зі своєю сестрою ОСОБА_3 розмовляла по телефону. Остання розповіла їй, що обвинувачений на вулиці вдарив її по обличчі, коли та гуляла з собакою. Потім, вона зателефонувала до племінниці ОСОБА_5 та запитала, де вона. Дівчинка плакала та відповіла, що йде сама з вокзалу додому, так як батько ОСОБА_1, який мав її зустрічати, був в нетверезому стані та вчинив скандал. Пізніше, вона зателефонувала до ОСОБА_7 та запитала, чи ОСОБА_5 вже є дома, на що сестра відповіла, що є. Однак, потім вона в телефоні почула крики обвинуваченого та сказала, що зараз прийде. Прийшовши до їх квартири, вона побачила, що потерпіла сиділа в кімнаті, а ОСОБА_1 кричав в коридорі та намагався зайти до кімнати ОСОБА_7 При цьому, обвинувачений кричав, що задушить та вбє потерпілу. Бачила, що в сестри на руках були синяки та подряпини. До неї він теж намагався вчинити бійку, і викручував їй руки. Потім, потерпіла викликала працівників поліції та його забрали у відділення поліції.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 29.04.2016 р. вона приїхала з навчання і на вокзалі її зустрів батько - ОСОБА_1 Прийшовши до будинку, батько зайшов в квартиру та почав сваритися з її матірю ОСОБА_3 Мати виганяла його з квартири. Потім прийшла її тітка - ОСОБА_6, яка разом з матірю почали бити ОСОБА_1, від чого, останній впав на полицю та її розламав. Вона старалася їх розбороняти, однак, її мати била батька тапочком. Останній оборонявся, щоб не вийти з квартири. Вона не бачила, щоб її батько так бив її матір по голові та по руках, щоб у неї з?явились синці на руках.

Також, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєному кримінальному правопорушенні доводиться наданими прокурором письмовими доказами, а саме: витягом з ЄРДР № 12016020170000335, з якого вбачається факт надходження заяви від ОСОБА_3 про завдання їй тілесних ушкоджень від її колишнього чоловіка; висновком СМЕ № 89 від 05.05.2016, з якого вбачається, що у ОСОБА_3 мали місце два синці на лівому передпліччі, що виникли від дії тупих (тупого) предметів, можливо 29.04.2016 р. і за ступенем тяжкості вказані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Суд критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_1, даними в судовому засіданні в тій частині, що він не завдавав тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 і не вірить їм, оскільки суд розцінює це, як його бажання уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та відшкодування шкоди потерпілій, оскільки його покази спростовуються показами потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6, які є послідовними, крім того, підтверджуються письмовими доказами.

Покази свідка ОСОБА_5 в тій частині, що обвинувачений ОСОБА_1 не бив потерпілу ОСОБА_3, суд розцінює критично, як намагання дитини примирити батьків та не створювати батькові проблем на роботі та сприяти своєму батьку уникнути кримінальної відповідальності.

Оцінюючи зібрані докази, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 в умисному легкому тілесному ушкодженні і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного.

Обставин, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Суд не визнає обтяжуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_1 обставиною вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп?яніння, оскільки дана обставина не була доведена стороною обвинувачення належними та допустимими доказами, оскільки ніхто не перешкоджав працівникам поліції після затримання ОСОБА_1 освідувати його закладі охорони здоров?я та отримати відповідний висновок.

Судом враховуються позитивні характеристики з місця проживання та місця роботи обвинуваченого, і з огляду на вищевикладенні обставини, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді мінімального штрафу, передбаченого санкцією ст. 125 ч. 1 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної, заподіяної кримінальним правопорушення, слід задовольнити частково, а саме, в межах часткового відшкодування моральної шкоди, а в частині стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

Приймаючи таке рішення суд виходить з того, що ОСОБА_3 не надала до позову рекомендації лікаря-травматолога, що для лікування виявлених у неї тілесних ушкоджень необхідно було придбавати самі такі ліки та медикаменти, які вказані у наданих нею фіскальних чеках. Крім того, дані ліки та медикаменти придбавались нею через значний час після самої події.

При вирішенні питання відшкодування моральної шкоди, суд виходить з положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а також норм ст. 23 ЦК України.

ОСОБА_3, яка є інвалідом другої групи та потребує постійного лікування. Неправомірними діями ОСОБА_1 їй була заподіяна моральна шкода, оскільки вона зазнала фізичного болю, переживала у звязку з ушкодженням здоров'я та не могла повноцінно працювати та забезпечувати себе та свою сім?ю.

Керуючись ст. 23 ЦК України, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що сума в 1500 гривень буде належною та достатньою компенсацією за понесенні потерпілою моральні страждання.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

Засудив:

ОСОБА_1 визнати винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі пятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та 1500 (одну тисячу п?ятсот) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити ОСОБА_1 та прокурору, інші учасники судового провадженнякопію вироку мають право отримати в суді.

Суддя: підпис. ОСОБА_8

З оригіналом вірно.

Суддя:

Секретар:

Дата документу 17.05.2017