Ухвала суду № 66518030, 10.05.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 415/1967/14-ц

Провадження № 22ц/782/199/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року травня «10» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Яресько А.В.

за участю секретаря Попової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на ухвалу

Лисичанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2014 року

по цивільній справі за поданням

державного виконавця ВДВС Лисичанського міського управління юстиції

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року державний виконавець ВДВС Лисичанського міського управління юстиції звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, посилаючись на те, що на виконанні Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист Лисичанського міського суду Луганської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу на загальну суму 31192,46 грн.

Посилаючись на те, що станом на 17.04.2014 року виконавчій документ щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу не виконаний, оскільки боржник ухиляється від виконання судового рішення, державний виконавець просив суд подання задовольнити.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2014 рокуподання державного виконавця ВДВС Лисичанського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до виконання нею, зобов'язань, покладених на підставі виконавчого листа №2/415/1787/13 від 14.11.2013 р. про стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу па загальну суму 31 192 (тридцять одна тисяча сто девяносто дві) гри. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою у задоволенні подання державного виконавця відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушенням судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу від 22 квітня 2014 року про задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, суд першої інстанції лише послався на Закон України «Про порядок виїзду з України і вїзд в Україну громадян України», ст. 377-1 ЦПК України та зазначив, що на примусовому виконанні у Лисичанському міському відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу на загальну суму 31192,46 грн., на підставі виконавчого листа № 2/415/1787/13 від 14.11.2013 р., при цьому не зробивши будь-яких правових висновків.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця ВДВС Лисичанського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу на загальну суму 31192,46 грн.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).

Частиною 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час відкриття виконавчого провадження, передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про належне виконання державним виконавцем положень ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», а саме направлення ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відсутні докази отримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що державним виконавцем при зверненні до суду із поданням, не надано доказів того, що ОСОБА_2 у визначеному законом порядку була повідомлена про відкриття виконавчого провадження за вказаним вище виконавчим листомта строком його добровільного виконання, як то передбачено ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час відкриття виконавчого провадження, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно зі ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання. Тобто, предметом доказування є саме факт (факти) умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов'язань, за умови об'єктивної спроможності божника виконувати зобов'язання, відсутності перешкод для цього.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 377-1 Цивільного Кодексу України, зазначене подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.

Отже, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та підтверджуватися матеріалами виконавчого провадження.

Документи, які надані державним виконавцем не підтверджують саме факт ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Державним виконавцем при зверненні до суду із поданням, не надано доказів вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення суду, та інших доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язання.

При цьому, під час розгляду судом першої інстанції подання, державний виконавець в судове засідання не зявився.

За таких обставин, суд першої інстанції, при розгляді подання державного виконавця, повно і всебічно не зясував обставин по справі, чим допустив порушення норм процесуального права щодо порядку розгляду подання, що в силу ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. 303, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Луганської області, ~

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ задовольнити частково.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2017 року ~ скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді: І.О. Дронська

ОСОБА_3