Рішення № 66515429, 11.05.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12448/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання - Гайданці Г.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3, який є правонаступником публічного акціонерного товариства «УкрСиббинк», до ОСОБА_4, в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_5, до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

19.07.2013 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 1, 2 - т. 1).

Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.10.2013 року залучено до участі у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якості співвідповідача - ОСОБА_5 та третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ужгородської міської ради (а.с. 44, 45 - т. 2).

09.12.2013 року ПАТ «УкрСиббанк» до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій відповідачами зазначено як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4. У даній заяві з посиланням на те, що квартира, яка перебуває в іпотеці АТ «УкрСиббанк» та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя померлого позичальника ОСОБА_6 та ОСОБА_5, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11220102000 від 21.09.2007 року, посвідченого ОСОБА_7 - приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2188, а саме: трьохкімнатну квартиру, загальною площею - 65,3 кв.м., житловою площею - 40,1 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, що належить спадкоємцю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якої діє законний представник мати - ОСОБА_5, для задоволення вимог АТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі кредитного договору № 11220102000 від 21.09.2007 року, що станом на 21.06.2013 року становить - 75453 дол. США 43 цнт., що за курсом НБУ 7.993 грн. за 1 дол. США еквівалентно 603099,18 грн. - шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням початкової ціни для продажу предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження. Також у даній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму 75453 дол. США 43 цнт., що за курсом НБУ 7.993 грн. за 1 дол. США еквівалентно 603099,18 грн. боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11220102000 від 21.09.2007 року (а.с. 51, 53 - т. 1).

ПАТ «УкрСиббанк» у позові, вимоги за яким у подальшому були змінені, і остаточно просив у рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, та стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в сумі 75453,43 доларів США, що еквівалентно 603099,18 грн., посилався на те, що 21.09.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 64800 дол. США. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня і між тими ж сторонами укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_6 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, придбану за одержані кредитні кошти. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. Заборгованість на день смерті склала 75453,43 дол. США. Спадкоємцем його майна є малолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Так як кредитний договір укладений в інтересах сім'ї, оскільки за одержані кредитні кошти подружжя набуло у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1, такий договір створює обов'язки і для ОСОБА_5

У січні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що про смерть позичальника ПАТ «УкрСиббанк» дізнався 07.07.2010 року, проте із позовом до суду звернувся лише у липні 2013 року, пропустивши встановлений законом строк пред'явлення вимог щодо сплати заборгованості за кредитним договором до спадкоємців, тому такі зобов'язання припинені і, як наслідок припиненні зобов'язання і за договором іпотеки як похідним. Враховуючи викладене просила визнати договір іпотеки від 21.09.2007 року припиненим.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.02.2014 року зустрічний позов ОСОБА_5 до АКІБ «УкрСиббанк», третя особа - орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про визнання договору іпотеки припиненим прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки і об'єднано їх в одне провадження (а.с. 109 - т. 1).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.04.2014 року первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено частково. Ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11220102000 від 21.09.2007 року, а саме: трьохкімнатну квартиру, загальною площею - 65,3 кв.м., житловою площею - 40,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить спадкоємцю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якої діє законний представник - мати ОСОБА_5, для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі кредитного договору № 11220102000 від 21.09.2007 року, що становить 75453 дол. США 43 центи, що еквівалентно 603099,18 грн. боргу - шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням початкової ціни для продажу предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 3441,00 грн. судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Ухвалено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до АКІБ «УкрСиббанк», третя особа - орган опіки та піклування Ужгородської міської ради про визнання договору іпотеки припиненим - відмовити (а.с. 140-143 - т. 1).

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 04.06.2014 року ухвалено рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07.04.2014 року по даній справі змінити, виключивши з його резолютивної частини слава «солідарно» «та ОСОБА_5». В решті зазначене рішення залишено без змін (а.с. 199-201 - т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.11.2014 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 04.06.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 251-253 - т. 1).

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05.03.2015 року ухвалено рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07.04.2014 року скасувати. Позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 75453,42 дол. США, що еквівалентно 603099,18 грн. боргу, а в задоволенні решти позовних вимог основного позову та зустрічного позову відмовлено (а.с. 95-100 - т. 2).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2015 року постановлено рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 5 березня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки у справі за № 308/12448/13-ц - скасувати, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 133-136 - т. 2).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.04.2016 року прийнято до провадження цивільну справу за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визнання договору іпотеки припиненим (а.с. 139 - т. 1).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.08.2016 року позовні вимоги у цивільних справах: № 308/7315/15-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог - ПАТ «УкрСиббанк» та орган опіки та піклування виконавчий комітет Ужгородської міської ради про звернення стягнення шляхом визнання права власності на предмет іпотеки; № 308/12448/13-ц за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визнання договору іпотеки припиненим, - об'єднано в одне провадження з присвоєнням справі єдиного унікального номеру 308/12448/13-ц (а.с. 205, 206 - т. 2).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2016 року залучено до участі у справі № 308/12448/13-ц ОСОБА_3 - правонаступника ПАТ «УкрСиббанк» (а.с. 36-39 - т .3).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2016 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ОСОБА_3, заявлені до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду (а.с. 41, 42 - т. 3).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності у судовому порядку - залишено без розгляду (а.с. 110 - т. 3).

Відтак, в межах даної цивільної справи № 308/12448/13-ц, з урахуванням залишених без розгляду позовних вимог, розглядаються позовні вимоги ОСОБА_3, який є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», до ОСОБА_4, в інтересах якої дії законний представник - ОСОБА_5, до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки.

02.11.2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подав заяву про уточнення прохальної частини позову (а.с. 46, 47 - т. 3), в якій зазначив, що в межах вимог у справі № 308/12448/13-ц позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11220102000 від 21.09.2007 року, а саме: трьохкімнатну квартиру, загальною площею - 65,3 кв.м., житловою площею - 40,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить спадкоємцю ОСОБА_4, від імені якого діє законний представник - мати ОСОБА_5, для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі кредитного договору № 11220102000 від 21.09.2007 року, що становить 75453,42 дол. США, та еквівалентно 603099,18 грн. боргу - шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням початкової ціни для продажу іпотеки в межах процедури виконавчого провадження.

Також зазначив, що квартира в АДРЕСА_1 належить неповнолітній ОСОБА_4 спадкоємцю 1/2 частини спадкування за законом, яка належала ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а інша 1/2 частина квартири належить ОСОБА_5, оскільки була придбана за час шлюбу з ОСОБА_6 21.09.2007 року за кошти, отримані в якості позики по кредитному договору між банком та ОСОБА_6

У зв'язку з заміною позивача правонаступником, а також з урахуванням вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» щодо визначення початкової вартості предмета іпотеки, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 31 ЦПК України, остаточно просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11220102000 від 21.09.2007 року, а саме: трьохкімнатну квартиру, загальною площею - 65,3 кв.м., житловою площею - 40,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, спадкоємцю за законом померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_5, для задоволення вимог ОСОБА_3, правонаступника ПАТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі кредитного договору № 11220102000 від 21.09.2007 року зі змінами і доповненнями, що становить 75453,42 дол. США та еквівалентно станом на 02.11.2016 року по курсу НБУ становить (1 долар США = 25,58 грн.) 1930098,48 грн. - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову вартість предмета іпотеки для подальшої реалізації в сумі 914511 грн., а також вирішити питання про судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що дана справа розглядалася судами неодноразово. ОСОБА_5, оскаржуючи в даній справі судові рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалені в 2014 році, стверджувала, що квартира в АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки придбана у період зареєстрованого шлюбу. Проте відповідачка ОСОБА_5 не надала суду жодного доказу, який би підтверджував придбання майна за спільні кошти подружжя. Суди попередніх інстанції, скасовуючи судові рішення, звертали увагу на ці доводи. Проте при новому розгляді справи просили перевірити вказані обставини і дати їм вірну правову оцінку. З матеріалів справи вбачається, що квартира в АДРЕСА_1 була придбана за рахунок коштів, отриманих з використанням банківського кредиту. Оплату кредиту на придбання майна ні позичальником за час життя, ні відповідачкою ОСОБА_5 не було здійснено. Звертає увагу на те, що договір про надання кредиту укладено 21.09.2007 року. Грошові кошти позичальнику в сумі 64800 дол. США, що еквівалентно 327240,00 грн., видані 21.09.2007 року. Договір купівлі-продажу квартири з використанням банківського кредиту укладено нотаріально 21.09.2007 року. Оцінку квартири проведено суб'єктом оціночної діяльності Карпатська експертна група. Функція оцінки: для отримання банківського кредиту. Розрахунок за квартиру в сумі 363711.00 здійснено 21.09.2007 року. На момент отримання у банку позики позичальник ОСОБА_6 декларував доходи від підприємницької діяльності. У анкеті на отримання кредиту доходи відповідачки ОСОБА_5 або констатація, що доходи являються спільною сумісною власністю, не зазначається. З умов правочину кредитного договору відсутні будь-які зобов'язання ОСОБА_5 по обслуговуванню позики (порука тощо). Також вказує, що наявність у матеріалах справи попередніх судових рішень, які скасовані, не встановлює для суду, який розглядає дану справу преюдиції щодо висновків про статус майна. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду України, висловлені у справах № 6-38цс15, № 6-2641цс15, № 6-539цс16 та № 6-399цс17, зазначає, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Отже, у разі встановлення факту, що квартира являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя вимоги до ОСОБА_5 підлягають до задоволення. При недоведеності відповідачкою ОСОБА_5 належності їй на праві спільної сумісної власності квартири, відсутності у матеріалах справи джерела придбання квартири, предмета іпотеки, наявності у матеріалах справи доказів про придбання майна ОСОБА_6 за власні кошти з використанням банківського кредиту для оплати їх за рахунок доходів від підприємницької діяльності, то у рішенні має бути визначено статус цього майна і відповідно коло осіб, відносно яких позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, вказує, що матеріали справи також підтверджують, що отримані кошти для купівлі майна не були повернуті. Таким чином, відносини щодо набуття майна мають триваючий і незавершений характер відповідно до мети, яка ставилась при укладенні договору (банком отримати повернення позики та плати за користування позикою (кредитом) на умовах договору), а для отримувача коштів - повернення позики і припинення іпотеки, тобто набуття майна без будь-яких обмежень у майбутньому. На даний час ОСОБА_5 не підтвердила жодним чином про належність їй на праві спільної сумісної власності квартири - предмета іпотеки. Після смерті іпотекодержателя ОСОБА_6 свідоцтво про частку у спільному майні подружжя нею не отримувалося.

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, з підстав, наведених у письмових запереченнях проти заявлених позовних вимог.

З приводу позовних вимог щодо звернення стягнення на 1/2 частину квартири, що належить ОСОБА_5, посилаючись на положення ч. 4 ст. 65 СК України, представник відповідача зазначала, що п. 1.4 кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику на споживчі потреби, а відповідно до п. 2.1. кредитного договору з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком приймається застава нерухомості, а саме, квартири по АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_6 Тобто, на момент укладання кредитного договору квартира вже належала на праві власності позичальнику ОСОБА_6 Позивачем по справі не доведено, що договір кредитування № 11220102000 від 21.09.2007 року укладений в інтересах сім'ї. За таких обставин, враховуючи недоведеність укладання кредитного договору в інтересах сім'ї, ОСОБА_5, як дружина позичальника, не може нести відповідальність за невиконання боргових зобов'язань, вона може відповідати своєю часткою майна у спільній сумісній власності подружжя за умови, що договір був укладений в інтересах сім'ї, а одержане за договором використане на її потреби. В даному випадку на момент укладання кредитного договору квартира вже була у власності позичальника, а кредит видавався йому на особисті потреби, а не на придбання житлової нерухомості. Про даний факт свідчить також та обставина, що сума кредиту становила 327240 грн., а квартира по АДРЕСА_1 придбана за 363711 грн.

Також представник відповідачів зазначала, що в разі, якщо ж суд дійде висновку, що кредитні кошти були використані в інтересах сім'ї, і дійде до висновку про покладення повернення коштів, в тому числі і на відповідача ОСОБА_5, остання заявляє про застосування строку позовної давності. Останній платіж по тілу кредиту ОСОБА_6 здійснив 09.10.2008 року, отже 10.10.2008 року настав строк погашення чергового платежу, про факт смерті позичальника ОСОБА_6 ПАТ «УкрСиббанк» стало відомо 07.07.2010 року, що вбачається з абз. 3 претензії ПАТ «УкрСиббанк» № 30-41/906 від 22.07.2010 року. З позовними вимогами до ОСОБА_5 банк звернувся 09.12.2013 року (заява про збільшення позовних вимог), до цього моменту позовні вимоги до ОСОБА_5 не заявлялися. Отже, ОСОБА_5 заявляє про застосування строку позовної давності і на цій підставі просить відмовити у задоволенні позову.

Крім того, стосовно позовних вимог про звернення стягнення на 1/2 частину квартири, що належить відповідачу - малолітній ОСОБА_4, представник відповідачів вказувала, що з огляду на те, що відповідачка ОСОБА_5 просить з врахуванням строку пропуску позовної давності відмовити в задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на 1/2 частину квартири, що їй належить, звернення стягнення на 1/2 частину квартири, належну малолітній ОСОБА_4, є неможливим, так як за нормами ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після виділення її в натурі і реєстрації права власності на неї як окремий об'єкт нерухомості. Належна малолітній частка у нерухомому майні в натурі не виділена і реєстрація права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості не здійснена, а тому звернути на неї стягнення неможливо.

Мотивуючи положеннями ст. 1297 ЦК України, абз. 2 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вказувала, що в даному випадку відповідач не зволікає з отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, отримання такого свідоцтва є неможливим з огляду на те, що на спадкове майно накладено арешт судовими органами, що підтверджується копією витягу та копією постанови про відмови у видачі свідоцтва на право на спадщину.

Так, 27.10.2015 року ОСОБА_5, яка діє в інтересах своєї малолітньої доньки ОСОБА_4, звернулася до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Малинич H.A. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 119/01-14 від 27.10.2015 року приватний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначений об'єкт спадкового майна, мотивуючи це тим, що на квартиру накладено арешт судовими органами.

Отже, просить врахувати, що відповідач не ухиляється від свого обов'язку отримати документи на спадкове майно, не ухиляється від погашення боргів спадкодавця, а отримання такого свідоцтва є неможливим.

Крім того, стосовно суми боргу по договору кредитування № 11220102000 представник відповідача зазначала, що боржник ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, проте відсотки за користування кредитними коштами нараховані за один день 12.04.2010 року в сумі 0,07 доларів США, за період з 12.04.2010 року по 30.04.2010 року в сумі 65,17 дол. США, за період з 12.04.2010 року по 30.04.2010 року в сумі 387,77 дол. США та за період з 13.04.2010 року по 30.04.2010 року в сумі 7,83 дол. США, всього за вказані періоди 460,84 доларів США. Отже, нарахування відсотків після смерті позичальника, тобто за період після 10.04.2010 року є неправомірним.

Також вказувала, що в разі задоволення позовної вимоги про звернення стягнення на майно малолітня ОСОБА_4, яка є інвалідом І групи пожиттєво та зареєстрована і проживає в квартирі, фактично залишиться без місця проживання. В разі, якщо ж суд дійде висновку про підставність позову, то просить врахувати, що 07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В даному випадку нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», виступало як забезпечення зобов'язань спадкодавця ОСОБА_6 за споживчим кредитом, наданому йому ПАТ «УкрСиббанк» в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання спадкоємця малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її матері ОСОБА_5, загальна площа квартири становить 65,3 м.кв., інше житло у малолітньої дитини відсутнє, а тому вважає, що існують всі підстави для застосування вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 21.09.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», що змінило найменування на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11220102000, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримав кредитні кошти для особистих потреб, а саме, придбання житлової нерухомості, в сумі 64800 дол. США, що еквівалентно 327240,00 грн., зі сплатою 11,90 % річних з кінцевим терміном повернення 21.09.2037 року (а.с. 7-10 - т. 1).

21.09.2007 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_6 купив у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 62 - т. 1).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки № 11220102000, за умовами якого ОСОБА_6 передав в іпотеку банку нерухомість - квартиру, загальною площею 65,3 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21, 22 - т. 1).

На час укладення вказаних договорів ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, що стверджується даними свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 12.02.1993 року (а.с. 61 - т. 1).

21.09.2007 року ОСОБА_5 було надано в нотаріальну контору згоду на купівлю та в подальшому на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_6 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 63 - т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що стверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15.04.2010 року (а.с. 23 - т. 1), і після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1.

На момент смерті зобов'язання ОСОБА_6 за вищевказаним кредитним договором залишились не виконаними і згідно з наданою банком довідкою-розрахунком заборгованість за кредитним договором станом на 21.06.2013 року становить 75453,43 дол. США, що еквівалентно 603099,18 грн., з яких: 62305,10 дол. США - заборгованість за кредитом; 13148,32 дол. США - заборгованість за процентами, нарахованими по 30.04.2010 року (а.с. 30-32 - т. 1).

22.07.2010 року банк звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. з претензією про пред'явлення вимог до спадкоємців (а.с. 24, 25 - т. 1).

Згідно з листом приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. від 13.07.2011 року банк повідомлено про те, що 30.05.2010 року нотаріусом заведена спадкова справа № 05/2010, спадкоємцем майна померлого ОСОБА_6 є його малолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26 - т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ст. ст. 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Згідно з ч. 4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 1269 ЦК України заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А., спадкоємцями ОСОБА_6 є діти померлого - ОСОБА_11, ОСОБА_4, в інтересах та від імені якої діє її мати ОСОБА_5, дружина померлого - ОСОБА_5 та мати померлого - ОСОБА_12

Заявою від 11.10.2010 року, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. за реєстровим № 2898, ОСОБА_11 відмовилася від прийняття спадщини після померлого батька - ОСОБА_6 на користь своєї сестри ОСОБА_4, а також цією заявою відкликала заяву про прийняття спадщини, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. 13.05.2010 року за реєстровим № 1450 (а.с. 71, 72 - т. 1).

Згідно із заявою від 11.10.2010 року, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. за реєстровим № 2892, ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини після померлого чоловіка - ОСОБА_6 (а.с. 73 - т. 1).

Відповідно до заяви від 11.10.2010 року, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. за реєстровим № 2899, ОСОБА_11 відмовилася від прийняття спадщини після померлого сина - ОСОБА_6 (а.с. 74 - т. 1).

Поданою приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. заявою малолітньої ОСОБА_4, в інтересах та від імені якої діє її мати ОСОБА_5 від 18.03.2011 року підтверджується, що ОСОБА_4 прийняла спадщину, яка залишилася після смерті батька ОСОБА_6 - 1/2 частини квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2, та просила оформити спадкову справу і видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно (а.с. 75 - т. 1).

18.03.2011 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про права на спадщину за законом після смерті померлого ОСОБА_6 Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/2 частки квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 86 - т. 1).

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

27.10.2015 року до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А із заявою звернулася малолітня ОСОБА_4, в інтересах та від імені якої діє мати ОСОБА_5, щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за померлим батьком ОСОБА_6

Постановою приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А. від 27.10.2015 року № 119/01-14, ОСОБА_4, в інтересах та від імені якої діє її мати ОСОБА_5, відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за померлим батьком ОСОБА_6, у зв'язку із наявністю арешту, накладеного 13.11.2008 року р. № 8185657 на вищевказану квартиру (а.с. 62 - т. 3).

Згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст. ст. 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, за змістом ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Отже, прийнявши спадщину, малолітня ОСОБА_4 набула й обов'язків іпотекодавця, незалежно від отримання свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Згідно з ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_5 від прийняття спадщини за померлим чоловіком ОСОБА_6 відмовилася, про що свідчить відповідна заява, подана нею до нотаріуса.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири та договору іпотеки № 11220102000 від 21.09.2007 року право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, було повністю оформлено за ОСОБА_6

У відповідності до положень ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, якими підтверджується факт належності відповідачу ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Натомість, з матеріалів справи слідує, що вказану квартиру було придбано ОСОБА_6 за рахунок коштів, отриманих з використанням банківського кредиту, про що свідчить укладений 21.09.2007 року кредитний договір № 11220102000, згідно з умов якого кредитні кошти отримані для особистих потреб (п. 1.4. договору), а саме, придбання житлової нерухомості, та укладений цього ж дня договір купівлі-продажу квартири.

За приписами ст. ст. 60-63, 68 СК України будь-яке майно (крім речей індивідуального користування та речей, які виключені з цивільного обороту), набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Визначаючи обсяг майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, обов'язково слід встановлювати правовий режим його належності подружжю загалом або дружині/чоловікові окремо в контексті положень ст. ст. 57, 58 СК України.

Згідно з п. п. 24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто (п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України).

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям в їх сукупності.

Таким чином, аналізом вказаних норм в їх сукупності можна дійти до висновку, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справах № 6-2641цс15, № 6-2696цс15 та від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, була придбана ОСОБА_6 хоча й у період шлюбу з ОСОБА_5, але за його особисті кошти, а саме, за рахунок коштів, отриманих ним для особистих потреб за кредитним договором, а тому це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спадкоємець померлого ОСОБА_6, яким є одноособово його малолітня донька - ОСОБА_4, прийняла в цілому у спадок квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а відтак, позовні вимоги до відповідача ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

У пункті 32 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Як встановлено судом, обсяг спадкового майна складається з квартири, загальною площею 65,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений об'єкт нерухомості є предметом іпотеки за договором іпотеки № 11220102000 від 21.09.2007 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 Ухвалою суду від 28.10.2016 року до участі у даній справі залучено ОСОБА_3 - правонаступника ПАТ «УкрСиббанк».

Відповідно до розрахунку, наданого банком, померлий ОСОБА_6 мав перед ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором станом на 21.06.2013 року в розмірі 75453,43 дол. США, що еквівалентно 603099,18 грн., з яких: 62305,10 дол. США - заборгованість за кредитом; 13148,32 дол. США - заборгованість за процентами, нарахованими по 30.04.2010 року.

Однак, вказаний розрахунок заборгованості суд вважає таким, що проведений неправильно, а саме, у частині нарахованої заборгованості за процентами за користування кредитом, оскільки позичальник ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, проте проценти за користування кредитом нараховані за один день 12.04.2010 року в сумі 0,07 доларів США, за період з 12.04.2010 року по 30.04.2010 року - в сумі 65,17 дол. США, за період з 12.04.2010 року по 30.04.2010 року - в сумі 387,77 дол. США та за період з 13.04.2010 року по 30.04.2010 року - в сумі 7,83 дол. США, а всього в сумі 460,84 доларів США.

А тому, з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 32 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», нараховані проценти в сумі 460,84 доларів США після смерті позичальника ОСОБА_6, тобто за період після 10.04.2010 року, підлягають виключенню як нараховані безпідставно.

Отже, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 (на момент смерті ОСОБА_6) складає 74992,58 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 02.11.2016 року (на момент подачі заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 31 ЦПК України) становить 1918310,20 грн. (1 долар США = 25,58 грн.), з яких: 62305,10 дол. США - заборгованість за кредитом, 12684,48 дол. США - заборгованість за процентами.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що вимогами законодавства встановлено обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного в спадщину, і такі вимоги спадкоємцем не були виконані, суд приходить до висновку про можливість задовольнити позовні вимоги позивача та в рахунок погашення заборгованості, що виникла у ОСОБА_6 перед ОСОБА_3, який є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», за договором про надання споживчого кредиту № 11220102000 від 21.09.2007 року, яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 (на момент смерті ОСОБА_6) складає 74992,58 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 02.11.2016 року становить 1918310,20 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11220102000 від 21.09.2007 року - квартиру, загальною площею 65,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належала померлому ОСОБА_6, спадкоємцем якого є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_5, в межах вартості спадкового майна, успадкованого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті ОСОБА_6

Що стосується позовних вимог про встановлення способу реалізації предмета іпотеки, суд констатує наступне.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», слід дійти висновку, що у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-61цс15.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

У підтвердження початкової ціни предмета іпотеки, представником позивача - ОСОБА_1 було надано звіт про оцінку майна (висновок про вартість квартири), виконаний 17.06.2016 року оцінювачем ПП ОСОБА_13, згідно з яким вартість предмета іпотеки складає 914511,00 грн. У даному звіті зазначено строк його дії - шість місяців з дати оцінки (а.с. 224 - т. 2).

Водночас у підтвердження початкової ціни предмета іпотеки представником відповідача - ОСОБА_2 надано звіт про оцінку майна, виконаний 08.12.2015 року оцінювачем ПП «Аргумент», згідно з яким вартість предмета іпотеки складає 917400,00 грн. (а.с. 72-106 - т. 3).

На переконання суду, зазначений звіт про оцінку майна, виконаний 08.12.2015 року оцінювачем ПП «Аргумент», є належним доказом у підтвердження ціни предмета іпотеки виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 цього закону зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

За змістом п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, у разі потреби може містити строк дії такого звіту.

Отже, вказаним законодавством передбачена можливість встановлення у разі потреби в звіті про оцінку майна, що складається у повній формі, строк дії такого звіту.

Наявний у матеріалах справи звіт про оцінку майна - житлової трикімнатної квартири, загальною площею 65,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що виконаний 08.12.2015 року оцінювачем ПП «Аргумент», не містить строк його дії, а тому суд вважає, що на день розгляду даної справи він не втратив свою дію.

Відтак, обговоривши думки представників сторін щодо наявних у матеріалах справи звітах про оцінку вартості предмета іпотеки, суд приходить до висновку за можливе визначити початкову ціну предмета іпотеки на підставі звіту про оцінку майна, виконаного 08.12.2015 року ПП «Аргумент», у сумі 917400,00 грн.

За таких обставин, спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири, загальною площею 65,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, слід встановити шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну реалізації предмету іпотеки у сумі 917400,00 грн.

Суд також враховує, що 07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон) від 03.06.2014 року, згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У ст. 3 Закону зазначено, що цей закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (будуть нараховані) на таку основну суму заборгованості.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання.

Відтак, мораторій на стягнення майна, установлений Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-57цс15.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_6 отримав споживчий кредит в іноземній валюті, предмет іпотеки є постійним місцем проживання його спадкоємця - ОСОБА_4, житлова площа не перевищує межу зазначену в законі.

Також з матеріалів справи вбачається, що на вимогу представника відповідача - ОСОБА_2 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було надано копію договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, та одночасно повідомлено, що відповідно до відомостей, які містяться у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності на 1/2 частину вищевказаної квартири ОСОБА_4, є інформація про належність їй 1/2 частки квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 18.03.2011 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу за р. № 746, тобто до вступу у дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який почав працювати із 01.01.2013 року. Відомості про права власності не нерухоме майно, які були належним чином зареєстровані в БТІ до 2013 року, відображаються у Інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, яким у даному випадку являється ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Інші відомості про права власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_4 у період з 01.01.2013 року по 11.05.2017 року відсутні, так як права власності за нею не зареєстровані. 10.11.2014 року відбувся перехід права власності згідно з договором купівлі-продажу. Вказані обставини про відчуження ОСОБА_4 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та відсутності зареєстрованого за нею іншого нерухомого майна підтверджуються наявними у матеріалах справи нотаріально посвідченим договором купівлі продажу від 10.11.2014 року та долученим до нього витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 29262149, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10.05.2017 року за № 86707091 та листом приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. від 11.05.2017 року за № 71.

Будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 має інше житло, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до суду з позовом ПАТ «УкрСиббанк» було сплачено 3441,00 грн. судового збору (а.с. 3 - т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з урахуванням норм ч. 2 ст. 37 ЦПК України, за якими усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив, на користь ОСОБА_3 слід компенсувати за рахунок держави судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

На підставі ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 218 ЦПК України 11.05.2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2017 року.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 263, 575, 608, 1216, 1218, 1268, 1269, 1278, 1282, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 57, 58, 60-63, 68 СК України, ст. 23, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 3, 9, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, в інтересах якої діє її законний представник - мати ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості, що виникла у ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, перед ОСОБА_3, який є правонаступником публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», за договором про надання споживчого кредиту № 11220102000 від 21.09.2007 року, яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 (на момент смерті ОСОБА_6) складає 74992 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто два) дол. США 58 центів США, що згідно з курсом НБУ станом на 02.11.2016 року становить 1918310 (один мільйон дев'ятсот вісімнадцять тисяч триста десять) гривень 20 коп. (1 долар США = 25,58 грн.), з яких: 62305,10 дол. США - заборгованість за кредитом, 12684,48 дол. США - заборгованість за процентами, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11220102000 від 21.09.2007 року - квартиру, загальною площею 65,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належала померлому ОСОБА_6, спадкоємцем якого є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_5, в межах вартості спадкового майна, успадкованого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті ОСОБА_6.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири, загальною площею 65,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну реалізації предмету іпотеки у сумі 917400,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Компенсувати за рахунок держави на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.М. Світлик