Вирок № 66512406, 15.05.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Горчакова О. І..

Справа № 644/661/17

Провадження № 1-кп/644/264/17

15.05.2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Горчакової О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Білієнко Г.Г.,

за участю:

прокурора - Гур'янової Н.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ордзонікідзевського районного суду міста Харкова у м. Харкові обвинувальні акти матеріалу кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220530003437 від 31.01.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.3 ст.185 КК України, та - за № 12017220530000380 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

-04.12.2013 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 1, ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;

-04.06.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки;

- 27.08.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190,

ч.2 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 10.11.2014 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК

України до 3 років 1 місця позбавлення волі;

-13.02.2015 року - Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років 1 місця позбавлення волі, звільнений 20.09.2016 року умовно-достроково на невідбутий строк - 2 місяці 25 днів, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

13 жовтня 2016 року, близько 19 год. 00 хв., поблизу автостанції за адресою: м. Харків проспект Московський, 299-А, ОСОБА_1, діючи відповідно до заздалегідь виниклого умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, під приводом продажу ноутбуку, зустрівся з раніше знайомим ОСОБА_2 Після чого ОСОБА_1, з корисливих спонукань, приховуючи свої справжні наміри, під приводом особистого користування - попросив у ОСОБА_2 належний йому, ОСОБА_2, мобільний телефон для здійснення дзвінка, запевнивши його у порядності своїх дій. ОСОБА_2, будучи введений в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності дій, передав ОСОБА_1 мобільний телефон марки «Lenovo» модель А328 в корпусі білого кольору, вартість якого відповідно до висновку судово- товарознавчої експертизи № 5356 від 24.10.2016 складає 1169 гривень. Після чого ОСОБА_1, створивши у ОСОБА_2 невірне уявлення про подальшу долю мобільного телефону, шляхом зловживання довірою потерпілого, - з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд - продав мобільний телефон і кошти використав на відпочинок у клубі, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 1169 гривень.

Крім того, 01 січня 2017 року, близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_1, знаходячись в загальному коридорі квартири АДРЕСА_4 побачив зв'язку ключів, що висіла на гачку. Після чого, ОСОБА_1, діючи відповідно до раптово виниклого умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, став підбирати ключі до замка вхідних дверей кімнати АДРЕСА_5 в якій мешкає гр. ОСОБА_3 Підібравши ключ від замка, ОСОБА_1 відчинив двері вказаної кімнати та незаконно проник до неї. Знаходячись у цій кімнаті, ОСОБА_1 став оглядати житло громадянки ОСОБА_3 в пошуках коштовних речей. На книжній полиці дерев'яної шафи він побачив ювелірні вироби із золота та, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на викрадення майна, взяв з полиці: каблучку із золота 583 проби, вагою 1,76 грами, вартість якої складає 1010 гривень 88 копійок; каблучку із золота 585 проби, вагою 2,26 грами, вартість якої складає 1298 гривень 06 копійок; каблучку із золота 585 проби, вагою 1,03 грами, вартість якої складає 591 гривня 59 копійок; каблучку із золота 585 проби, вагою 2,22 грами, вартість якої складає 1275 гривень 08 копійко; каблучку із золота 585 проби, вагою 1,58 грами, вартість якої складає 907 гривень 49 копійок; ланцюжок зі срібла 925 проби, вагою 4 грами, вартість якого складає 48 гривень 88 копійок; хрестик із золота 585 проби, вагою 2,5 грами, вартість якого складає 1435 гривень 90 копійок; сережки із золота 585 проби, вагою 4 грами, вартість яких складає 2297 гривень 44 копійки. Після чого, ОСОБА_1 вийшов з кімнати з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд - продав на Південному вокзалі скупнику, десь, за шість тисяч гривень і кошти використав на власні потреби, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 454 від 27.01.2017 на загальну суму 8865 гривень 32 копійки.

ОСОБА_1, в кінці листопаду 2016 року, точну дату та час в ході досудового слідства та судового розгляду встановити не виявилось можливим, знаходився на зупинці маршрутного таксі «Східна Брама», за адресою: м. Харків, пр. Московський, де зустрів свого знайомого ОСОБА_4 В ході розмови з останнім у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння його грошовими коштами шахрайським шляхом. ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, шляхом зловживання довірою, користуючись тим, що між ним та ОСОБА_4 виникли довірливі відносини, запропонував останньому придбати у нього новий мобільний телефон ТМ «Samsung Galaxy S4» за 600 грн., достовірно усвідомлюючи, що віддати мобільний телефон ОСОБА_4 він не зможе. 25 листопада 2016 року ОСОБА_4, знаходячись у власному автомобілі НОМЕР_1, припаркованому на стоянці супермаркету «Восторг» по пр.Московському в м. Харкові, не здогадуючись про злочинний умисел ОСОБА_1, будучи введений в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності його дій. передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 600 грн. на придбання мобільного телефону, який ОСОБА_1 пообіцяв доставити. Після чого ОСОБА_1, отримавши гроші від ОСОБА_4, витратив їх на власний розсуд та обіцяний мобільний телефон останньому не передав, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 600 грн.

Крім того, на початку грудня 2016 року, точну дату та час в ході досудового слідства та судового провадження встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 знаходився на ринку біля станції метро «Індустріальна» у м. Харкові, де звернувся до ОСОБА_1 з метою повернення своїх грошових коштів. Останній у поверненні грошових коштів відмовив та продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 шахрайським шляхом. Так, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, шляхом зловживання довірою, користуючись тим, що між ним та ОСОБА_4 виникли довірливі відносини запропонував останньому придбати у нього новий телевізор ТМ «Samsung» за 900 грн., достовірно усвідомлюючи, що віддати телевізор ОСОБА_4. він не зможе. Ввечері того ж дня, ОСОБА_4, знаходячись у власному автомобілі НОМЕР_1, припаркованому на стоянці супермаркету «Восторг» по пр. Московському в м. Харкові, не здогадуючись про злочинний умисел ОСОБА_1, будучи введений в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності його дій. передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 900 грн. на придбання телевізору, який ОСОБА_1, пообіцяв доставити. Після чого ОСОБА_1, отримавши гроші від ОСОБА_4, витратив їх на власний розсуд та обіцяний телевізор останньому не передав, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн.

На початку грудня 2016 року, точну дату в ході досудового слідства та судового провадження встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1, близько 18:00, знаходився біля продуктового кіоску за адресою: АДРЕСА_6. де зустрів свою знайому, ОСОБА_6, яка працювала у вищевказаному кіоску. В ході розмови з останньою у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння її грошовими коштами шахрайським шляхом. ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, шляхом зловживання довірою, користуючись тим, що між ним та ОСОБА_6 виникли довірливі відносини, запропонував останній придбати у нього новий телевізор за 900 грн., достовірно усвідомлюючи що віддати телевізор ОСОБА_6 він не зможе. Після чого, ОСОБА_6, не здогадуючись про злочинний умисел ОСОБА_1, будучи введена в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності його дій, передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 500 грн. в якості передоплати на придбання телевізору, який ОСОБА_1 пообіцяв доставити. Після чого ОСОБА_1, отримавши гроші від ОСОБА_6 витратив їх на власний розсуд та обіцяний телевізор останній не передав, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну

суму 500 грн.

Крім того, ОСОБА_1, на початку грудня 2016 року, точну дату в ході досудового слідства та судового провадження встановити не виявилось можливим, ввечері, знаходився за місцем роботи, на мийці автомобілів, за адресою: АДРЕСА_7, де спілкувався зі своїм роботодавцем - ОСОБА_7 В ході розмови з останнім у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння його грошовими коштами шахрайським шляхом. ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, шляхом зловживання довірою, користуючись тим, що між ним та ОСОБА_7, виникли довірливі відносини, запропонував останньому придбати у нього новий мобільний телефон ТМ «Samsung» за 900 грн., достовірно усвідомлюючи, що віддати ОСОБА_7 він не зможе. В той же день, ОСОБА_8, знаходячись на стоянці супермаркету «Восторг» по пр. Московському в м. Харкові, не здогадуючись про злочинний умисел ОСОБА_1, будучи введений в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності його дій, передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 900 грн. на придбання телевізору, який ОСОБА_1 пообіцяв доставити. Після чого, ОСОБА_1, отримавши гроші від ОСОБА_7, витратив їх на власний розсуд та обіцяний телевізор останньому не передав, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 900 грн.

05 грудня 2016 року, точний час в ході досудового слідства та судового провадження встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1, у другій половині дня знаходився на зупинці трамваю «Південно-Східна» за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, з малознайомим неповнолітнім ОСОБА_9. В ході розмови з останнім ОСОБА_1 побачив нього мобільний телефон ТМ «Lenovo А369І». В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння вищевказаним телефоном шахрайським шляхом.

ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, шляхом зловживання довірою, користуючись тим, що між ним та ОСОБА_9, виникли довірливі відносини, попросив у останнього належний йому мобільний телефон для здійснення дзвінка та запевнив потерпілого у порядності своїх дій. ОСОБА_9, будучи введений в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності його дій. добровільно передав ОСОБА_1 мобільний телефон ТМ «Lenovo А369І» в корпусі чорного кольору, вартість якого складає 950 грн. 00 кой. Після чого, ОСОБА_1, створивши у ОСОБА_9 невірне уявлення про подальшу долю мобільного телефону, шляхом зловживання довірою потерпілого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 950 грн. 00 коп.

Крім того, ОСОБА_1, 26 січня 2017року, близько16:00, з находячись у комп'ютерному клубі «Спайдер», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Мохначанська. 102 познайомився з ОСОБА_10 В ході розмови з останнім у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння його грошовими коштами шахрайським шляхом. ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, шляхом зловживання довірою, користуючись тим. що між ним та ОСОБА_10, виникли довірливі відносини, запропонував останньому придбати у нього новий мобільний телефон ТМ «IPhone 7» за 1300 грн., достовірно усвідомлюючи, що віддати мобільний телефон ОСОБА_10 він не зможе. ОСОБА_10, не здогадуючись про злочинний умисел ОСОБА_1. будучи введений в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності його дій, передав ОСОБА_1 в якості передоплати першу частину грошових коштів в сумі 300 грн. на придбання мобільного телефону, який ОСОБА_1 пообіцяв доставити. 28 січня 2017 року, близько 20:00, знаходячись на стоянці супермаркету «Восторг» по пр. Московському в м. Харкові, ОСОБА_10, не здогадуючись про злочинний умисел ОСОБА_1, будучи введений в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності його дій, передав останньому ще одну частину грошових коштів в сумі 200 грн. на придбання вищевказаного мобільного телефону, який ОСОБА_1 пообіцяв доставити. Після чого, ОСОБА_1, отримавши гроші від ОСОБА_10, витратив їх на власний розсуд та обіцяний мобільний телефон останньому не передав, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 500 грн.

У грудні 2016 року, точну дату та час в ході досудового слідства та судового провадження встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 знаходився за адресою: АДРЕСА_1, де спілкувався зі своїм знайомим ОСОБА_11 У ході розмови з останнім у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння його грошовими коштами шахрайським шляхом. ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, шляхом зловживання довірою, користуючись тим, що між ним та ОСОБА_11 виникли довірливі відносини, запропонував останньому придбати у нього новий ноутбук за 800 грн., достовірно усвідомлюючи, що віддати ОСОБА_11 він його не зможе. ОСОБА_11, не здогадуючись про злочинний умисел ОСОБА_1, будучи введений в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності його дій. передав останньому в якості передоплати першу частину грошових коштів в сумі 300 грн. на придбання ноутбуку, який ОСОБА_1, пообіцяв доставити. Наступного дня, точний час в ході досудового розслідування та судового провадження не встановлено, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_11, не здогадуючись про злочинний умисел ОСОБА_1, будучи введений в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності його дій, передав останньому ще одну частину грошових коштів в сумі 200 грн. на придбання вищевказаного ноутбуку, який ОСОБА_1, пообіцяв доставити. Після чого, ОСОБА_1, отримавши грошові кошти від ОСОБА_11 витратив їх на власний розсуд та обіцяний ноутбук останньому не передав, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 500 грн.

Крім того, ОСОБА_1, в кінці січня 2017 року, ввечері, точний час в ході досудового слідства та судового провадження встановити не виявилось можливим, знаходився комп'ютерному клубі «Спайдер», за адресою: м. Харків, вул. Мохначанська, 102, де завів розмову з малознайомим йому ОСОБА_12 В ході розмови з останнім ОСОБА_1 побачив у нього мобільний телефон ТМ «Microsoft Lumia 650». В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння вищевказаним телефоном шахрайським шляхом. ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою наживи, шляхом зловживання довірою, користуючись тим, що між ним та ОСОБА_12, виникли довірливі відносини, попросив у останнього належний йому мобільний телефон для здійснення дзвінка та запевнив потерпілого у порядності своїх дій. ОСОБА_12., будучи введений в оману обіцянками ОСОБА_1, виходячи з довіри до останнього і помилкової впевненості в добросовісності його дій, добровільно передав ОСОБА_1 мобільний телефон ТМ «Microsoft Lumia 650», вартістю - 3352 грн. 58 коп. Після чого, ОСОБА_1, створивши у ОСОБА_15 невірне уявлення про подальшу долю мобільного телефону, шляхом зловживання довірою потерпілого, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 3352 грн. 58 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190КК України, за всіма епізодами, та - ч.3 ст. 185 КК України, визнав повністю та дав показання про обставини, аналогічно викладеним в обвинувальному акті. Відповів, що розумів характер скованого, але хотілося проводити час то у клубах, то в кафе, а коштів що отримував за роботу на мийці автомобілів, не вистачало - тому і скоював злочини. Цивільні позови визнав повністю, у вчиненому щиро кається.

Враховуючи показання підсудного, а також те, що учасники судового провадження не оскаржують фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів, відносно фактичних обставин справи, визнано судом недоцільним. Суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях доведена.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України, тобто - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно , та - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, тобто - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно та поєднане з проникненням у житло.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_1, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до ч.3 ст. 12 КК України скоєний обвинуваченим злочин за ч. 2 ст. 190 КК України - є злочином середньої тяжкості, а скоєний ОСОБА_1 злочин за ч. 3 ст. 185 КК України - тяжким злочином.

Дослідженням особи ОСОБА_1 установлено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Харкові, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, утриманців не має, офіційно не працював, матір і батько розлучені та проживають окремо, мешкає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3, на обліку в закладах охорони здоров'я не перебуває, не інвалід, раніше неодноразово засуджувався та скоїв злочин в період умовно-дострокового звільнення (т.1 а.с. 180-188).

Відповідно до вимог ст.66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання, суд визнає щиросердне розкаяння в скоєному, а також сприяння у розкритті злочину.

Відповідно до вимог ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання - є рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, не зменшують їх суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом. Підстав для застосування обвинуваченому ст.69-1 КК України - не вбачається.

Враховуючи наведене, тяжкість та суспільну небезпеку скоєного, - суд приходить до висновку, що для виправлення ОСОБА_1 та попередження здійснення ним нових злочинів необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.185 КК України та ч. 2ст. 190 КК України за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, ст. 72 КК України. Суд враховує, що кримінальні правопорушення обвинуваченим вчинені в період умовно-дострокового звільнення на невідбутий строк 2 місяці 25 днів за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.02.2015 року, а тому, згідно ст.71 КК України,остаточне покарання обвинуваченому слід призначати за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ст. 72 КК України.

Заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов на суму 1169 грн. 00 коп. підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні достовірно установлено, що відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 5356 від 24.10.2016 -матеріальна шкода потерпілому заподіяна саме в такому розмірі і неправомірними діями обвинуваченого.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 на суму 10 000 гривень підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 8865 гр. 32 коп., бо відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 454 від 27.01.2017 - матеріальна шкода потерпілій заподіяна саме в такому розмірі та неправомірними діями обвинуваченого. В решті позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого у вигляді домашнього арешту суд вважає за необхідним продовжити до набрання вироком законної сили.

Строк відбування ОСОБА_1 призначеного покарання рахувати з часу його фактичного затримання.

Судові витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз, а саме: судово- товарознавчої експертизи № 5356 від 24.10.2016 (т.1 а.с.190); судово-товарознавчих експертиз № 454 від 27.01.2017 (т.1 а.с.194); судово-товарознавчої експертизи № 900 від 23.02.2017 (т.1 а.с. 205); судово-товарознавчої експертизи №1501 від 29.03.2017 (т.1 а.с. 213) - згідно вимог п. 3 ст. 118, ст.122, ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню із засудженого в доход Держави.

Речові докази: мобільний телефон ТМ «Lenovo А369І», що належить ОСОБА_9 та передано ОСОБА_13 на відповідальне збереження (т.1 а.с. 199); мобільний телефон ТМ «Microsoft Lumia 650», що належить ОСОБА_12 та передано на відповідальне збереження ОСОБА_12 (т.1 а.с. 211) - відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили вважати такими, що повернуті їх власникам.

Речові докази: договір кредиту № ДОН1870001293 від 12.03.2017 року та договір страхування майна, що знаходиться у заставі за договором кредиту № ДОН1870001293 від 12.03.2017 року (т.1 а.с. 200-203); договір надання фінансового кредиту № НОМЕР_2 від 13.03.2017 року на ім'я ОСОБА_14 (т.1 а.с. 208-209); - відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, слід зберігати у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити покарання:

за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 3 (трьох) років 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 11 (одинадцяти) місяців позбавлення волі.

В силу ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.02.2015 року, - і остаточно визначити ОСОБА_1 до відбування покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування ОСОБА_1 призначеного покарання рахувати з часу його фактичного затримання.

Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податку не відомий, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 року народження, 1169 грн. 00 коп.( одна тисяча сто шістдесят дев'ять гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди .

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податку не відомий, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, 8865 грн. 32 коп. ( вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 32 копійки) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податку не відомий, на користь Державного бюджету України, перерахувавши на: отримувач - держава, код доходів 24060300, код банку 37999680, розрахунковий рахунок 31419544700005, МФО 851011, а саме:

-263 грн. 88 коп. (двісті шістдесят три гривні 88 копійок) судових витрат, які витрачено на проведення судово-товарознавчої експертизи № 5356 від 24.10.2016;

- 263 грн. 88 коп. (двісті шістдесят три гривні 88 копійок) судових витрат, які витрачено на проведення судово-товарознавчої експертизи № 454 від 27.01.2017;

- 175 грн. 92 коп. ( сто сімдесят п'ять гривень 92 копійки), які витрачено на проведення судово-товарознавчої експертизи № 900 від 23.02.2017;

- 175 грн. 92 коп. ( сто сімдесят п'ять гривень 92 копійки), які витрачено на проведення судово-товарознавчої експертизи №1501 від 29.03.2017

А ВСЬОГО підлягає стягненню із засудженого 10 913 грн. 92 коп. (десять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 92 копійок).

Речові докази: мобільний телефон ТМ «Lenovo А369І», що належить ОСОБА_9 та передано ОСОБА_13 на відповідальне збереження; мобільний телефон ТМ «Microsoft Lumia 650», що належить ОСОБА_12 та передано на відповідальне збереження ОСОБА_12 - після набрання вироком законної сили вважати такими, що повернуті їх власникам.

Речові докази: договір кредиту № ДОН1870001293 від 12.03.2017 року та договір страхування майна, що знаходиться у заставі за договором кредиту № ДОН1870001293 від 12.03.2017 року; договір надання фінансового кредиту № НОМЕР_2 від 13.03.2017 року на ім'я ОСОБА_14 - після набрання вироком законної сили слід зберігати у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О. І. Горчакова