Рішення № 66510601, 25.04.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1788/16-ц

Провадження № 2/210/430/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"25" квітня 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Скотар Р.Є.,

за участі секретаря Лейбенко В.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справа за позовом Казанківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№93) до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач , Казанківська виправна колонія (№93), звернувся до суду з вищезгаданим позовом, в якому просить стягнути відповідача на користь Казанківської виправнлї колонії (№93) матеріальну шкоду в сумі 27339,180грн. та відшкодувати судові витрати у справі.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідач підполковник внутрішньої служби ОСОБА_4, проходячи службу в Казанківській виправній колонії № 93, обіймав посаду помічника начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) з 02.06.2015 року по 10.05.2016 року. Між начальником установи та відповідачем 10.06.2015 року укладено договір про повну матеріальну відповідальність, на підставі якого відповідач отримав 01.07.2015 р. під звіт матеріальні цінності на загальну суму 127003,48 грн. В ході виконання своїх обов'язків відповідач отримував згідно накладних матеріали для використання їх у роботі, а також був відповідальний за зберігання готової продукції на складі до її реалізації. Відповідач з 21.12.2015 р. по 27.12.2015 р., з 13.01.2016 р. по 04.02.2016 р. перебував на лікарняному. Окремим дорученням начальника установи 14.01.2016 року створено комісією для раптової перевірки, якою 15.01.2016 року встановлено нестачу матеріальних цінностей на суму 27339,18 грн. На підставі рапорту ОСОБА_4 від 15.04.2016 року його звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби з 03.05.2016 р. у звязку з наявністю вислуги років, необхідної для призначення пенсії по лінії Державної кримінально-виконавчої служби. 03.06.2016 року позивачу надісланий претензійний лист щодо вирішення питання нестачі на складі майстерень установи у добровільному порядку, однак до теперішнього часу матеріальну шкоду не відшкодовано, тому позивач звернувся до суду.

Представник позивача ОСОБА_2 ( довіреність від 01.02.2017 року, дійсна до 01.02.2018 року) /а.с.79/ в судовому засіданні підтримала позов, обґрунтовуючи обставинами, викладеними в позовній заяві, просила позов задовольнити. Зазначила, що відповідачу було відомо про необхідність перевірки товарно-матеріальних цінностей, при перевірці він особисто присутній не був, представника від свого імені не направив; у період лікарняного з 21.12.2015 року по 27.12.2015 року ключі від складських приміщень були у відповідача, засуджені на роботу не виводилися, тому нестача у період перебування відповідача на лікарняному статися не могла; обшуком промислової зони встановити місцезнаходження зазначених матеріальних цінностей не вдалося; заяв щодо зламу замків складу майстерень не надходило; до установи ОСОБА_4 з 30.04.2016 р. по 10.05.2016 року не прибув, рапорт звільнення надіслано поштою.

Представник відповідача ОСОБА_3 ( довіреність від 23.05.2016 року, дійсна до 23.05.2021 року) /а.с.43/ в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначив, що 10.05.2016 року ОСОБА_4 був присутній на робочому місці ( встановлено у судовому засіданні Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року у справі №814/1429/16 про стягнення компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_4В.), жодних претензій матеріального характеру до нього не було; причинно-наслідковий звязок в діях ОСОБА_4 відсутній: підстави для проведення обовязкової інвентаризації відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобовязань не було, фактична наявність та стан активів не перевірялися, майстерня є режимним обєктом та знаходиться під постійною охороною; жодної заяви про вчинення кримінального злочину позивачем до органів поліції не подавалося. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

В силу ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Так, в судовому засіданні встановлено, що наказом №27 о/с від 02.06.2015 року майора внутрішньої служби ОСОБА_4 призначено помічником начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації)Казанківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№93) /а.с.5/.

Між Казанківською виправною колонією (№93) та ОСОБА_4 10.06.2015 року укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого відповідач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності ввірених йому матеріальних цінностей (а.с.7).

Відповідно до п.1.2 Посадової інструкції помічнику начальника установи безпосередньо підпорядковується виробнича майстерня установи та підсобне господарство, керівники яких звітують перед ним про виконану робота та погоджують питання розвитку, виробничих програм та необхідності в робочій силі з числа засуджених (а.с.8).

Згідно акту передачі матеріалів та готової продукції станом на 01.07.2015 року, ОСОБА_5 передано матеріальних цінностей на 127003,48 грн., до початку проведення інвентаризації всі видаткові та приходні документи на товарно-матеріальні цінності, які поступили на відповідальність оприбутковані, а вибулі списано в витрати, що засвідчено підписом відповідача (а.с.9).

Крім того, згідно накладних №5 від 28.06.2015 року на склад готової продукції через ОСОБА_4 передано матеріальних цінностей на суму 19201,39 грн., №7 від 31.06.2015 року - на суму 19306,40 грн., №890 від 16.09.2015 року - на суму 620,75 грн., №1056 від 22.10.2015 року - на суму 989,50 грн., №369 в жовтні 2015 року - на суму 6002,87 грн., №459 від 29.10.2015 року - на суму 24492,92 грн. (а.с.10-15); за актом передачі основних засобів від 18.09.2015 року ОСОБА_4 передано матеріальних цінностей на суму 36768,00 грн. (а.с.47)

Відповідач з 21 грудня 2015 року по 26 грудня 2016 року, з 02 лютого 2016 року перебував на лікарняному ( дату виходу на роботу не зазначено) (а.с.17,18)

З витягу з протоколу оперативної наради Казанківської виправної колонії (№93) №2 від 11.01.2016 року, на якій був присутній ОСОБА_4 вирішено провести перевірку на складі готової продукції майстерень установи та матеріальних цінностей, закріплених за помічником начальника установи з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації підполковника ОСОБА_4 ( а.с.57).

Відповідно до окремого доручення №1 від 14.01.2016 року «Про проведення раптової перевірки матеріальних цінностей на майстернях установи» у звязку з хворобою помічника начальника установи з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації підполковника внутрішньої служби ОСОБА_4 створено комісію для раптової перевірки матеріальних цінностей на майстернях установи ( а.с.19), якою 15.01.2016 року встановлено нестачу матеріальних цінностей на суму 27339,18 грн. (а.с.20,21), про що ОСОБА_4 повідомлено 20.04.2016 року та 03.06.2016 року рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.24,25,58,59).

Згідно довідок Казанківської виправної колонії (№93) №93/1/3-21 від 03.02.2017 року виготовлення продукції на дільниці майстерень установи з 21.12.2015 року по 31.12.2015 року не проводилися у звязку з виконанням плану по виготовленій продукції на грудень 2015 року, засуджені до роботи не залучалися ( а.с.60); №93/1/3-20 від 03.02.2017 року усних чи письмових звернень від ОСОБА_4 за час несення служби в Казанківській виправній колонії (№93) стосовно зникнення матеріальних цінностей на складі готової продукції майстерень установи чи порушення цілісності замків чи дверей до керівництва установи не надходило ( а.с.61).

Згідно висновку старшого оперуповноваженого оперативного відділу Казанківської виправної колонії (№93) старшого лейтенанту внутрішньої служби ОСОБА_6 що матеріалів відносно нестачі матеріальних цінностей, які знаходилися у підзвіті помічника начальника установи з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації підполковника внутрішньої служби ОСОБА_4 в діях ОСОБА_4 ознак злочину не вбачається, однак матеріальних збитків колонія отримала, перевірку припинено, оскільки відсутні особисті пояснення ОСОБА_4 (а.с.65).

На підставі рапорту ОСОБА_4 від 15.04.2016 року наказом Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області №60 о/с від 10.05.2016 року його звільнено у запас за ст..77 п. «7» ( за власним бажанням) Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до п.1 розділу 1 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» від 23.06.1995 року №243 (далі Положення) визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

До військовослужбовців належать: солдати, матроси, сержанти,

старшини строкової військової служби і ті, які проходять військову службу за контрактом, курсанти (слухачі) військово-навчальних закладів, жінки, які проходять військову службу за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу, прапорщики, мічмани і офіцери

Збройних Сил України, Прикордонних військ України, військ Цивільної оборони, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, а також призвані на

збори військовозобов'язані.

Між сторонами 10.06.2015 року укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідно до Додатку до Постанови Держкомпраці СРСР №447/24 від 28.12.1977 р. «Об утверждении перечня должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договоры о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, которые были переданные им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства, а также типовые договоры о полной индивидуальной материальной ответственности» , як з робітником, займана посада якого безпосередньо повязана з виготовленням, зберіганням готової продукції.

Відповідно до п.п.3,4 Договору у разі незабезпечення з вини робітника збереження ввірених йому матеріальних цінностей визначення розміру шкоди, завданої підприємству, організації, та його відшкодування проводяться у відповідності з діючим законодавством. Робітник не несе відповідальності, якщо шкоду завдано не з його вини.

Пунктом 2 розділу І Положення встановлено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори

військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності (пункт 3 розділу І Положення).

Таким чином, підставою для настання матеріальної відповідальності є сукупність визначених обставин, які мають бути доведені позивачем відповідно до вимог діючого законодавства.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети (пункт 13 розділу ІІІ Положення).

Пунктом 1 розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобовязань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 року встановлено, що інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Факт заподіяння матеріальної шкоди позивачу встановлено комісію для раптової перевірки матеріальних цінностей на майстернях установи за відсутності матеріально відповідальної особи ОСОБА_4

Відповідно п.17 розділу ІV Положення у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Як передбачено п.19 розділу ІV Положення розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що у період лікарняного з 21.12.2015 року по 27.12.2015 року ключі від складських приміщень були у відповідача, засуджені на роботу не виводилися, тому нестача у період перебування відповідача на лікарняному статися не могла; обшуком промислової зони встановити місцезнаходження зазначених матеріальних цінностей не вдалося; заяв щодо зламу замків складу майстерень не надходило, що ніби то свідчить про наявність вини відповідача, оскільки в висновку розслідування, проведеного оперативним відділом Казанківської виправної колонії (№93), зазначено, що в діях ОСОБА_4 ознак злочину не встановлено, але колонія отримала матеріальних збитків, перевірку припинено, оскільки не зясовано всі обставини через відсутність особистих пояснень ОСОБА_4, тобто розслідуванням не встановлено винних осіб. Крім того, суд враховує, що майстерня є режимним обєктом та знаходиться під постійною охороною.

Отже, розслідування факту заподіяння матеріальної шкоди не завершено, перевірку припинено, відповідей перелічених п.19 розділу ІV Положення не надано, вину ОСОБА_4 не встановлено, до дисциплінарної відповідальності відповідача не притягнуто, звільнено з займаної посади за власним бажанням.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми(п.19 розділу ІV Положення).

Наказ про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди, який має містити точний розмір суми , що підлягає стягненню, керівництвом Казанківської виправної колонії (№93) не видавався, відповідно не доводився до відома винної особи під розписку в порушення п.23 розділу ІV Положення. Повідомлення про необхідність відшкодування матеріальної шкоди, надіслане відповідачу, суд не розцінює, як підставу для її відшкодування.

Крім того, суд враховує, що за фактом нестачі адміністрація з заявою з про вчинення кримінального злочину до органів поліції не зверталася.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, вину відповідача у заподіянні шкоди в наслідок протиправної його поведінки не встановлено, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди не доведено, тому суд відмовляє у задоволенні позову.

У звязку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі від 23.06.1995 року №243, Положенням про інвентаризацію активів та зобовязань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 року суд ,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№93) до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р. Є. Скотар