Постанова № 66508181, 10.05.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017 року Справа № 904/11737/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник , довіреність №б/н від 11.04.2017 р.;

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 11.04.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 17.01.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО - ВИРОБНИЧОЇ ФІРМИ "ПОЛІПЛАСТ +" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року у справі № 904/11737/16

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПОРТ ТЕХНОЛОДЖІ", м. Дніпро

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО - ВИРОБНИЧОЇ ФІРМИ "ПОЛІПЛАСТ +", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА", м. Київ

про стягнення 216 984,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.04.2017р. справу № 904/11737/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Березкіна О.В., Іванов О.Г.

Ухвалою суду від 19.04.2017р. даною колегією суддів справу № 904/11737/16 прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017р. ( суддя Ніколенко М. О.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НАУКОВО - ВИРОБНИЧОЇ ФІРМИ "ПОЛІПЛАСТ +" на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПОРТ ТЕХНОЛОДЖІ" 3% річних в розмірі 15 221,51грн., інфляційні втрати в розмірі 169 745,98 грн. та судовий збір в розмірі 2 774,51 грн.

В решті позову відмовлено. Рішення суду мотивовано відсутністю доказів належного виконання відповідачем зобовязань по кредитному договору CM-SME301/036/2006, обґрунтованістю вимог позивача.

Зменшуючи суми 3% річних та інфляційних, суд застосував строк позовної давності. А відмовляючи у стягненні пені, неправильним порядком нарахування та стягненням пені за рішенням суду № 21/5005/7565/2011.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 01.02.2017р. скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача 3% річних за період 17.11.2016р.-12.12.2016 р. в розмірі 361, 74 грн. та інфляційні втрати за період 17.11.2016р 12.12.2016р. в розмірі 1 523, 47грн.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що:

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 ЦК України). Відповідач до суду із заявою про застосування строку позовної давності до позовних вимог ТОВ «Імпорт Технолоджи» не звертався;

- у позивача виникло право вимоги до відповідача за неналежне виконання грошових зобовязань на підставі ч.2 ст.625 ЦК України лише з 17.11.2016 року, тобто з моменту понесення позивачем матеріальних втрат та переходу до нього права вимоги виконання основного грошового зобовязання на підставі договору про відступлення права вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, що наведені в апеляційній скарзі та вказала, що договір про відступлення права вимоги за кредитним договором суперечить діючому законодавству, а саме ст..1054 ЦК України, а тому є нікчемним правочином. Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представники в судовому засіданні вказали, що рішення суду ґрунтується на всебічному і повному дослідженню обставин справи, є законним та обґрунтованим. Просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

22.08.06 року між АКБ "Райффайзенбанк України" правонаступником якого є ЗАТ "ОТП Банк" та ТОВ Науково-виробничою фірмою «Поліпласт+» (позичальник) укладений кредитний договір № СМ-SМE301/036/2006, згідно умов якого відповідачу було видано кредит двома траншами в розмірі 50 000,00 доларів США на розвиток бізнесу.

12.11.10 року, за умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю, ПАТ "ОТП Банк" у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077-1070, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за Кредитним договором № СМ-SME301/036/2006 від 22.08.06р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.11 у справі №21/5005/7565/2011 у звязку з порушенням відповідачем умов кредитного договору № СМ-SME301/036/2006 від 22.08.06р. стягнуто з ТОВ НВФ "Поліпласт+" на користь ТОВ "ОТП Факторінг Україна" заборгованість по кредиту у розмірі 169 274,49 гри., по відсоткам в розмірі 16 713,83 грн., по штрафним санкціям в розмірі 12 625,64 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 1 986,14 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., а всього 200 836,10 грн., про що 15.08.11р. видано наказ.

17.11.2016р. між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (первісний кредитор) та ТОВ «Імпорт Технолоджі» укладено договір про відступлення права вимоги за договором № СМ-SМE301/036/2006 від 22.08.2006р.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 договору позивачу передано у повному обсязі право вимоги за Кредитним договором, яке відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області і у справі № 21/5005/7565/2011 від 02.08.11р. складає 200 836,10грн.

Про відступлення права вимоги та про нового кредитора ТОВ «ОТП ФАКТОРІНГ Україна» повідомило ТОВ «ПОЛІПЛАСТ +».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512, ст. 514, 516, 517 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобовязані повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються. та інформацію, що є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

На виконання умов договору відступлення права вимоги та діючого законодавства первісним кредитором передано позивачу кредитний договір з додатками, рішення та наказ суду по справі № 21/5005/7565/2011.

Про відступлення права вимоги та про нового кредитора ТОВ «ОТП ФАКТОРІНГ Україна» повідомило ТОВ «ПОЛІПЛАСТ +»

Оскільки відповідач рішення суду не виконав, позивач нарахував на суму основного боргу 169 274,49 грн. та просив стягнути пеню в сумі 25 816,67 грн., 3% річних 28 480,58 грн. та інфляційні у розмірі 162 687,15 грн.

Пунктом 4.1.1 кредитного договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів у визначені цим договором строки, позивальник повинен сплатити Банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочки.

Позивач нарахував пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з 14.06.2016р. по 12.12.2016р. в сумі 25 816,67 грн. тобто за останні 6 місяців, що передували поданню позову.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивачем порушено порядок нарахування пені та пеня за період з 12.11.2010р. (день порушення зобовязання) по 04.05.2011р. стягнута за рішенням суду № 21/5005/7565/2011 від 02.08.2011р., то господарський суд правильно відмовив в задоволені позовних вимог щодо стягнення пені. Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача за період з 05.05.11р. по 12.12.16р. 3 % річних в сумі 28 480,58 грн. та 162 687, 15грн. інфляційних втрат.

Господарський суд, приймаючи рішення, застосував строк позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач наголошує, що не робив заяв про застосування троків позовної давності.

У відзиві на позовну заяву відповідач «звертає увагу на той факт, що позовні вимоги нараховані позивачем з перевищенням строку позовної давності, що дає підстави для заяви про застосування строків позовної давності. Проте ТОВ «НВФ «Поліпласт +» вважає наявними підстави для часткової відмови в задоволенні позову по суті позовних вимог» (а.с.45).

Дане висловлювання не є заявою, якою б сторона просила суд застосувати строк позовної давності, а тому господарський суд безпідставно застосував строк позовної давності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що господарський суд при стягненні інфляційних нарахувань вийшов за межі позовних вимог, стягнувши 169 745,98 грн., в той час як позивач просив 162 687,15 грн.

Перевіривши розрахунок колегія зазначає, що 3% річних за період з 05.05.2011р. по 12.12.2016р. (2049 днів) складають 28 507,68 грн., а інфляційні за період з травня 2011 року по листопад 2016р. включно складають 168 766,67 грн.

Оскільки позивачем заявлені менші суми 28 480,58 грн. 3% річних та 162 687,15 грн. інфляційних, що є правом позивача, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача про те, що позивач має право нараховувати річні та інфляційні лише з моменту переходу права вимоги не відповідають закону.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто при укладанні договору відступлення права вимоги до позивача перейшли права, які первісний кредитор, на час укладання договору, мав до відповідача в тому числі і право на стягнення 3% річних та інфляційних.

Посилання відповідача на ст..1054 ЦК України, як на підставу нікчемності договору про відступлення права вимоги є безпідставне.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 1054 ЦК України, дає поняття кредитного договору та визначає, що стороною, яка зобовязується надати грошові кошти може бути банк або інша фінансова установа і не встановлює нікчемність кредитного договору.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Поліпласт +» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року у справі № 904/11737/16 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Поліпласт +» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Технолоджи» 3% річних в розмірі 28 480,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 162 687,15 грн. та судовий збір в розмірі 2 867,45 грн.

В решті позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 15.05.2017р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ О.Г.Іванов

___ ОСОБА_4