Ухвала суду № 66507981, 11.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.05.2017 р. Справа № 914/136/17

За заявою Приватного акціонерного товариства „Львівський локомотиворемонтний завод про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2017р. по справі №914/136/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дом „ДНЛ Груп, м.Дніпро

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Львівський локомотиворемонтний завод, м.Львів

про стягнення 1114774,49грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від заявника (боржника): ОСОБА_1 представник за довіреністю

від стягувача: ОСОБА_2-М.С. представник за довіреністю

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява (вх.№1804/17 від 21.04.2017р.) Приватного акціонерного товариства „Львівський локомотиворемонтний завод, м.Львів про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2017р. по справі №914/136/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дом „ДНЛ Груп, м.Дніпро до Приватного акціонерного товариства „Львівський локомотиворемонтний завод, м.Львів про стягнення 1114774,49грн.

Ухвалою суду від 24.04.2017р. заяву прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2017р. В судовому засіданні 10.05.2017р. оголошено перерву до 11.05.2017р.

Представник заявника (боржника) в судове засідання 10.05.2017р. зявився, через канцелярію господарського суду подав клопотання (вх.№16686/17 від 11.05.2017р.) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, вимоги заяви підтримав повністю з підстав, зазначених у ній. Просив відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2018р.

Представник стягувача в судове засідання 10.05.2017р. зявився, проти відстрочення виконання рішення суду заперечив з підстав викладених у поданих запереченнях (вх.№16414/17 від 10.05.2017р.), просив у задоволенні заяви боржника відмовити, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у заяві.

Розглянувши матеріали заяви, оцінивши подані докази в їх сукупності та заслухавши пояснення боржника та стягувача, судом встановлено таке.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.02.2017р. по справі №914/136/17 позовні вимоги ТзОВ „Торговий Дом „ДНЛ Груп задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 495300,00грн. основного боргу припинено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Львівський локомотиворемонтний завод на користь ТзОВ „Торговий Дом „ДНЛ Груп 90284,26грн. пені, 18349,66грн. 3% річних, 52201,58грн. індексу інфляції та 2413,00грн. судового збору. На примусове виконання вказаного судового рішення господарським судом Львівської області 24.02.2017р. видано відповідний наказ.

Відповідачем подано заяву про відстрочку виконання рішення суду від 06.02.2017р. у справі №914/136/17 до 31.12.2018р.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.7.1.1 Постанови №9 від 17.10.2012р. розяснено, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

У п.7.2 вказаної Постанови зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК України.

Відтак, відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У поданій на розгляд суду заяві боржник просить відстрочити виконання рішення суду зважаючи на обставини, що ускладнюють його негайне виконання.

Боржник зазначає, що його підприємство є одним з провідних промислових підприємств регіону, великим платником податків, при цьому кількість працівників становить 1189 чоловік, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою №1337 від 24.04.2017р. і примусове виконання судового рішення може призвести до повної зупинки роботи на підприємстві та невиплати заробітної плати. Так, на даний час на підприємстві наявне важке фінансове становище, яке зумовлене неплатежами, в основному державних підприємств Укрзалізниці. Також, заявник (боржник) зазначив, що станом на 21.04.2017р. працівникам невиплаченою залишається заробітна плата за березень 2017р. в сумі 7000000,00грн.. Дане твердження боржника підтверджується, зокрема, долученим до матеріалів справи актом перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування від 10.04.2017р. та приписом №13-01-194/1011-0810 від 10.04.2017р. Головного управління держпраці у Львівській області Державної інспекції України з питань праці проведеної позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю, з якого вбачається, що заробітна плата за першу та другу половину березня 2017р. станом на 10.04.2017р. частині працівників не виплачена. Відповідно, на підставі вказаної перевірки прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу на підприємство за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та згідно припису, підприємство зобовязано забезпечити дотримання вимог ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України „Про працю та в строк до 10.05.2017р. зобовязано повідомити про виконання вимог припису. Крім цього, боржник ствердив, що на підприємстві відсутні кошти для сплати податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1000000.00грн.

Окрім цього, на підтвердження складного фінансового становища заявником подано виписки по рахунках підприємства про залишки коштів на поточних рахунках ПрАТ „Львівський локомотиворемонтний завод; довідку про стан дебіторської-кредиторської заборгованості, з якої вбачається, що станом на 01.04.2017р. дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію становить 21000000,0грн., а кредиторська 108000000,00грн. Також, на підтвердження важкого фінансового становища підприємства, боржник долучив баланси (звіти про фінансові стани) станом на 31.03.2017р. та на 31.12.2016р., звіти про фінансові результати за І квартал 2017р. та за 2016р., з яких вбачається що збитки підприємства становлять понад 55000000,00грн.

Водночас, стягувач проти задоволення зазначеної заяви заперечив. Зокрема зазначив, що подані боржником виписки з банківських рахунків не можуть вважатись належними та допустимими доказами, оскільки дані виписки виготовлені не банківськими установами, а боржником, який в свою чергу міг приховати інформацію про стан своїх поточних рахунків. Окрім цього, стягувач вважає, що для визнання поважними причин відстрочки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, повинні враховуватись і інтереси іншої сторони, на користь якої прийнято рішення. Так, інфляційні процеси та значне підвищення цін впливають на господарську діяльність не тільки боржника, а й стягувача, несвоєчасне виконання недобросовісними покупцями (такими як боржник) своїх грошових зобовязань перед стягувачем призводить до необхідності залучення кредитних коштів, що в свою чергу призводить до загрози несвоєчасної та повної виплати заробітної плати працівникам підприємства стягувача.

Також, стягувач звертає увагу на те, що не зважаючи на посилання боржника на важкий фінансовий стан підприємства, останнім, після звернення ТзОВ „Торговий Дом „ДНЛ Груп до господарського суду з позовом, було здійснено погашення основної суми заборгованості в сумі 495300.00грн. і дана сума у кілька разів більша від суми, на сплату якої боржник просить надати відстроку.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представників боржника та стягувача, оцінивши подані сторонами пояснення та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що на даний момент існують обставини, що ускладнюють виконання рішення господарського суду. Відтак, враховуючи фінансовий стан стягувача та боржника, інфляційні процеси в економіці держави, а також те, що боржником вчинено дії по сплаті основного боргу по справі та беручи до уваги матеріальні інтереси сторін, суд дійшов висновку, що, заява боржника підлягає частковому задоволенню шляхом надання Приватному акціонерному товариству „Львівський локомотиворемонтний завод відстрочки виконання рiшення господарського суду Львівської області від 06.02.2017р. у справі №914/136/17 на 3 (три) місяці для забезпечення виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати обовязкових платежів та зборів до бюджету.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 34, 36, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства „Львівський локомотиворемонтний завод, м.Львів (вх.№1804/17 від 21.04.2017р.) про вiдстрочку виконання рiшення господарського суду Львівської області від 06.02.2017р. у справі №914/136/17 задоволити частково.

2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2017р. у справі №914/136/17 на 3 (три) місяці.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили в день її винесення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку та строки.

Суддя Щигельська О.І.