Рішення № 66507513, 11.05.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.2017 Справа № 905/472/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ, в особі Регіональної філії ОСОБА_1 залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Дніпро

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод, м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 65 705 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю б/н від 02.12.2016р.

від відповідача: представник не зявився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.05.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця, м. Київ, в особі Регіональної філії ОСОБА_1 залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод, м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення 65 705 грн. 00 коп. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу.

Ухвалою суду від 28.02.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі №905/472/17, розгляд справи призначено на 28.03.2017р.

Ухвалою суду від 28.03.2017р. господарським судом Донецької області розгляд справи було відкладено на 25.04.2017р.

Ухвалою суду від 25.04.2017р. господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.05.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на дані залізничної накладної № 51896181 від 24.10.2016р., комерційного акту РА № 015686/289 від 27.10.2016р. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.3,10 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.307 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судових засіданнях 28.03.2017р., 25.04.2017р. та 11.05.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на дані зазначені у залізничній накладній № 51896181 від 24.10.2016р (вагон №56131634) та комерційному акті РА № 015686/289 від 27.10.2016р. 11.05.2017р. позивач надав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатками, в тому числі Заперечення, в яких останній заперечує в повному обсязі проти клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру штрафу та просить суд відмовити в зазначеному клопотанні відповідача.

Відповідач у свою чергу про судові засідання 28.03.2017р., 25.04.2017р. та 11.05.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень на зворотному боці зазначених ухвал та повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 10.03.2017р., 25.04.2017р., однак у засідання суду представника не направив. 10.05.2017р. до господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить врахувати суд, що станом на сьогоднішній день відповідач перебуває у скрутному матеріальному і організаційному становищі і задоволення позовних вимог призведе до ще більшої шкоди майновим інтересам відповідача та просить зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій у пять разів. В якості додатку до відзиву, відповідачем надано Сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили №2754/05-4 від 01.09.2014р., у якому зазначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016р. Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці за залізничною накладною № 51896181 на станцію Краматорськ Донецької залізниці, відвантажило на адресу ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» (надалі вантажоодержувач), у напіввагоні № 56131634 вантаж чавун переробний високоякісний, пакування навалом, вантаж розміщено та закріплено згідно з п.1,2,3 гл.11 Додатка 3 до СМГС.

При оформленні залізничної накладної № 51896181 у напіввагоні № 56131634 відповідачем вказано масу вантажу: нетто 40900 кг.

Правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Згідно з п.28. Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На попутній станції ОСОБА_1 залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у напіввагоні №56131634 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №5076 від 27.10.2016р.

За результатами контрольної перевірки станцією ОСОБА_1 залізниці був складений комерційний акт РА № 015686/289 від 27.10.2016р., відповідно до якого при проведенні контрольного зважування вагонну №56131634 за груповою накладною №51896181 від 24.10.2016р., у складі комісії зам. ДС ОСОБА_3, прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_4, прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_5, провідник відправника ОСОБА_6, при зважуванні на справних 150 т. електронних вагонних вагах №89 станції ОСОБА_1 (повірка 18.05.2016р.) було встановлено наступне. Фактична маса брутто вагона склала 85880кг, тара вагона з перевізного документу 22700кг. Маса вантажу нетто за перевізним документом 40900 кг. Фактична маса вантажу нетто 63180кг., що більше документу на 22280кг. При комерційному огляді даного вагону було виявлено навантаження навалом, нижче бортів вагона 1,5-1,6м., без маркування, прибув у супроводі провідників, окреслено навантаження без порушень, вантаж супроводжують провідники ЧП «КРОС-С» у кількості 5 чоловік у вагоні №24431744. Вагон у технічному стані справний, люка та двері зачинені.

Відповідно до п.12. Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

В матеріалах справи міститься Комерційний акт РА №015686/289/375, відповідно до відомостей якого, по прибутті спірного вагону на станцію призначення, працівниками залізниці в розділі Є комерційного акту РА №015686/289/375 від 27.10.2016р. була зроблена відмітка про те, що при видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт РА №015686/289 від 27.10.2016р. підписаний належними особами у відповідності до п.10. Правил складання актів.

Згідно технічного паспорту ваг №89 станції ОСОБА_1 залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.10.2007р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 18.05.2016р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1. ст. 909 ЦК України та ч.1. ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2. ст. 908 ЦК України та ч.5. ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3. ст.909 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1. та ч.2. ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч.1. ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом комерційним актом РА № 015686/289 від 27.10.2016р.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі вантажоодержувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, відповідачем суду не надано.

Так, згідно з п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 13141 грн. 00 коп., заявлений штраф до стягнення у розмірі 65705 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у розмірі 65705 грн. 00 коп.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, просив суд зменшити розмір неустойки до розміру однієї провізної плати.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У своєму відзиві, відповідач посилається на те, що підприємство перебуває у скрутному матеріальному і організаційному становищі і задоволення позовних вимог призведе до ще більшої шкоди майновим інтересам відповідача. При цьому, будь-які фінансові документи, які підтверджують фінансовий стан підприємства відповідачем до суду надано не було.

Одним із принципів підприємницької діяльності згідно зі статтею 43 ГК України є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

За таких обставин суд зазначає, що посилання відповідача у цьому спірному випадку на скрутне фінансове становище, обумовлене проведенням АТО не є переконливим та законним підґрунтям для зменшення розміру штрафу.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що належними доказами у справі відповідачем не доведено необхідності зменшення розміру нарахованого штрафу, що стягнення штрафу у повному обсязі може привести до негативних наслідків у роботі підприємства відповідача, відповідачем, також, не доведено винятковість випадку, з яким закон пов'язує можливість зменшення розміру штрафу, а тому господарським суд Донецької області відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України; ст. 551, ч. 2 ст. 908, ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України; ст.ст. 43, 233, ч. 1, 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 00191193, місцезнаходження 87504, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Ілліча, будинок 54, блок 4) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5) в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП 40081237, місцезнаходження 49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108) штраф за неправильно зазначену масу вантажу у сумі 65705 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 600 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 11.05.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2017 р.

Суддя Ю.С. Мельниченко