Рішення № 66507368, 11.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2017 Справа № 904/3030/17За позовом Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 2 129,94 грн. за послуги постачання теплової енергії

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - Солодовнік Е.Е., дов. № 393 від 16.03.17р.

Відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 2 129,94 грн., з яких: 2 064,97 грн. - основного боргу, 58,53грн. - пені, 6,44 грн. - 3 % річних, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

Відповідач про засідання суду повідомлявся належно, на адресу, вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулися поштові відправлення № 4903807958423 та №4903808208797 з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.09р. сторонами укладено Договір №369/02-09 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір), за п.1.1 якого Теплопостачальна організація (Позивач) зобов'язався поставляти Споживачеві (Відповідач) теплову енергію у виді гарячої води у необхідних йому об'ємах, а Споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за затвердженими тарифами, у строки на умовах, обумовлених даним договором.

Облік споживання Споживачем теплової енергії проводиться за приладами обліку опалення на домових приладах обліку, що передбачено п.5.4 Договору.

Згідно з п. 5.5 Договору теплопостачальна організація та Споживач щомісячно складають акти про відпуск теплової енергії за формою Додатку № 5. Дата зняття споживачем показників з приладів обліку із занесенням їх до спеціального журналу обліку споживання теплової енергії Споживача - останній день розрахункового періоду (місяця). Для підписання акту про кількість відпущеної теплової енергії Споживач направляє свого представника до теплопостачальної організації не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. При неявці представника Споживача у вказані строки чи необґрунтованій відмові від підписання акту, теплопостачальна організація складає акт самостійно та один екземпляр акту в 3-денний термін направляє споживачеві для відома, який є первинним документом та підтверджує передачу права власності теплової енергії споживачеві.

Відповідно до п. 6.1 Договору за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води в межах договірної величини, вказаної в Додатку № 1 до даного Договору, Споживач сплачує теплопостачальній організації за діючими тарифами, затвердженими органами місцевого самоврядування: за 1 Гкал теплової енергії - 346,57 грн. (у тому числі ПДВ). При зміні тарифів на теплову енергію органами місцевого самоврядування, сума оплати за відпущену теплову енергію перераховується з моменту введення тарифів і доводиться до Споживача.

Розрахунки за теплову енергію споживач здійснює з теплопостачальною організацією у наступному порядку: …. кінцева оплата здійснюється протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку (п. 6.4. Договору).

Пунктом 7.2.4. Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% належної до оплати суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період за який сплачується пеня.

За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, за період з жовтня 2016р. по січень 2017р. борг Відповідача за спожиту теплову енергію становить 2 064,97 грн.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань Позивач до матеріалів справи надав копії актів про постачання теплової енергії, рахунки Позивача, виставлені Відповідачеві на оплату наданих послуг.

З посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача за період прострочки з 15.11.16р. по 16.02.17р. Позивачем нарахована пеня - 58,53 грн. та 3 % річних - 6,44 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд визнає їх обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради, 49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 6Б ( код 36639101) 2 064,97 грн. - основного боргу, 58,53 грн. - пені, 6,44 грн. - 3 % річних, 1600,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено 16.05.2017

Суддя С.Г. Юзіков