Рішення № 66507235, 15.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.2017 Справа № 904/2468/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ-V", с. Коломийці Покровського району Дніпропетровської області, Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорванаслчилик" "CHORVNASLCHILIK M.CH.J", с. Галаба Ургенчеського району Хорезмської області, Республіка Узбекистан

про стягнення 346200,00 євро

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 76 від 04.05.2017; ОСОБА_2, довіреність № 77 від 04.05.2017;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ-V" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорванаслчилик" "CHORVNASLCHILIK M.CH.J" (далі - відповідач) про стягнення 346200,00 євро, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов контракту № 11, укладеного між сторонами 26.01.2016, на поставку племінної великої рогатої худоби.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017 порушено провадження у справі № 904/2468/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2017. А також ухвалено звернутися з відповідним міжнародним судовим дорученням до господарського суду Хорезмської області, з метою вручення цієї ухвали відповідачу та забезпечення участі його представника в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17.03.2017 провадження у справі було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

11.04.2017 до суду від господарського суду Хорезмської області надійшло підтвердження виконання судового доручення.

Ухвалою суду від 10.05.2017 провадження по справі було поновлено.

10.05.2017 позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості у сумі 274160,00 євро та просить суду стягнути з останнього 72040,00 євро.

Клопотання прийнято судом та враховано при вирішенні спору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою господарського суду Хорезмської області від 31.03.2017 про виконання судового доручення господарського суду Дніпропетровської області.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ-V" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорванаслчилик" "CHORVNASLCHILIK M.CH.J" (далі - покупець, відповідач) було укладено контракт № 11, за умовами якого постачальник зобов'язується систематично передавати у власність покупця племінну велику рогату худобу (далі - Товар або ВРХ), а покупець зобов'язується прийняти її і сплатити вартість товару у відповідності до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 контракту сторони погодили, що покупець має сплатити постачальнику вартість поставленої партії тварин протягом 45 банківських днів з моменту фактичної поставки товару до пункту призначення.

Відповідно до вищевказаного контракту та з урахуванням умов, викладених в додатковій угоді № 2 від 12.03.2016 цього контракту, позивачем було поставлено відповідачу 200 (двісті) голів племінної великої рогатої худоби на загальну суму 346200,00 євро, з яких:

09.11.2016 - 88 (вісімдесят вісім) голів племінної великої рогатої худоби на загальну суму 141810,00 євро;

10.11.2016 - 112 (сто дванадцять) голів племінної великої рогатої худоби на загальну суму 204390,00 євро.

Товар надійшов до відповідача і отриманий останнім 17.11.2016, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними №21, №22, №23, №24, №25.

Оплата за поставлений товар повинна бути здійснена відповідачем в строк до 01.01.2017 включно на підставі рахунків-фактури:

№ 21 від 08.11.2016 на суму 68 490 євро за 47 голів ВРХ:

№22 від 08.11.2016 на суму 73 320 євро за 41 голів ВРХ;

№23 від 08.11.2016 на суму 66 600 євро за 36 голів ВРХ;

№24 від 08.11.2016 на суму 72 040 евро за 45 голови ВРХ;

№25 від 08.11.2016 на суму 65 750 євро за 31 голови ВРХ.

Однак, в порушення взятих на себе фінансових зобов'язань за контрактом відповідач станом на 09.03.2017 не здійснив оплату за поставлений йому товар в обумовлений контрактом строк, через що в нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 346200,00 євро, яка визнана відповідачем, про що свідчить акт взаємозвірки №4, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

З метою досудового врегулювання спору позивач 16.01.2017 направив відповідачу претензію на суму 346200,00 євро, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до з п. 8.6. контракту всі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають в ході виконання цього контракту або в зв'язку з ним, підлягають розгляду за законодавством України в Господарському суді Дніпропетровської області України.

Отже, наявна заборгованість і стала причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач заявив до стягнення з відповідача 346200,00 євро, але кклопотанням, поданим до суду 10.05.2017, зменшив розмір позовних вимог, а отже предметом у цій справі є основний борг у сумі 72040,00 євро.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив обумовлені договором строки оплати поставленого йому товару та вчасно не оплатив отриманий ним товар, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним контрактом відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 72040,00 грн, яка з огляду на обставини справи підлягає до стягнення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обовязку щодо оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Слід зазначити, що в силу приписів п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Отже, згідно ст. 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача у сумі 148064,54 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорванаслчилик" "CHORVNASLCHILIK M.CH.J" (Республіка Узбекистан, Хорезмська область, Ургенчеський район, с. Галаба, ідентифікаційний номер 200414737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ-V" (Дніпропетровська область, Покровський район, с. Коломийці, ідентифікаційний код 36489282) основний борг у сумі 72040,00 євро та витрати по сплаті судового збору у сумі 148064,54 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.05.2017.

Суддя ОСОБА_3