Постанова № 66507173, 11.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року Справа № 910/17991/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної службина постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.11.2016у справі№ 910/17991/16 господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"доОфісу великих платників податків Державної фіскальної службипростягнення 318 966,69 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - КП "Київжитлоспецексплуатаці" Денисенко О.В., - Офісу великих платників податків ДФС Борсук О.Г., ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Комунальне підприємство "Київжитлоексплуатація" (надалі - КП "Київжитлоспецексплуатація"/ позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - Офіс великих платників податків ДФС / відповідач) про стягнення 318 966,69 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2016 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 (головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено повністю.

Офіс великих платників податків ДФС, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 11.05.2017 № 08.03.-04/1695 у зв'язку з перебуванням судді Іванової Л.Б. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/2086/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2017 для розгляду справи № 910/17991/16 сформовано колегію суддів у складі: Барицька Т.Л. - головуючий, судді: Губенко Н.М., Картере В.І.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.04.2012 між КП "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство) та Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з ВПП у м. Києві (споживач) було укладено договір № 1885 відшкодування комунальних послуг з теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (надалі - договір).

Згідно з п. 1 договору його предметом є відшкодування комунальних послуг з теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Леванєвського, 2 літ. А.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що підприємство зобов'язано, в тому числі, розподіляти, надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок, теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію, проводити засобами дирекції, як структурного підрозділу підприємства, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з наданою калькуляцією.

У відповідності з п.п. 2.3.5, 2.3.10 споживач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію теплосистем у займаних приміщеннях та своєчасне вжиття заходів з утеплення приміщень та місць загального користування. Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків (структурного підрозділу підприємства) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми; при наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією сплачувати всю суму боргу до закінчення опалювального сезону.

У пункті 2.3.6. договору визначено, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

В силу п.п.6.1, 6.4 договору останній набуває чинності з 19.04.2012 та діє до 31.12.2012. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Сторонами було також погоджено, зокрема:

- у додатку № 1 до договору - тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі, визначивши, при цьому, в п. 5 додатку, що протягом строку дії правочину можлива зміна тарифів;

- у додатку № 2 до договору - порядок розрахунків за теплову енергію, вказавши у п. 1 додатку, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі; у п.п. 2, 3 додатку - що споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт; сплату за вказаними документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Судами досліджено, що на підставі умов договору КП "Київжитлоспецексплуатація" на відшкодування вартості з теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів за період з січня 2016 по липень 2016 року було виставлено споживачу рахунки на загальну суму 351 006,76 грн., що підтверджується реєстрами видачі платіжних документів та обліковими картками споживання теплової енергії за вказаний період, які було складено енергопостачальною організацією за наслідками обліку спожитої теплової енергії у приміщені, яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Леванєвського, 2 літ. А.

Також, на підтвердження забезпечення у вказаний період приміщення за адресою: вул. Леванєвського, 2 літ. А у м. Києві, послугами теплопостачання позивачем надано до матеріалів справи договір № 1541520 від 01.09.2011 про постачання теплової енергії у гарячій воді, укладений між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Дирекцією по експлуатації нежилих будинків КП "Київжитлоспецексплуатація" (абонент), предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді. Згідно з умовами вказаного договору об'єктом теплопостачання є приміщення за адресою: вул. Леванєвського, 2 літ. А, м. Київ.

Предметом спору в межах даної справи є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 318 966,69 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним, на думку КП "Київжитлоспецексплуатація", виконанням Офісом великих платників податків ДФС своїх зобов'язань за договором в частині оплати наданих комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України і ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що за період з січня 2016 по липень 2016 року включно позивачем було надано відповідачу визначені договором послуги на загальну суму 351 006,76 грн. При цьому, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати послуг у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 318 966,69 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи та не було спростовано самим відповідачем в процесі розгляду даної справи.

А отже, місцевий господарський суд, висновки якого підставно підтримав і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отримані послуги у розмірі 318 966,69 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з відхиленням судами тверджень відповідача про припинення дії договору відповідно до листа № 4356/10/28-10-03-2-18 від 29.02.2016, який було отримано позивачем 01.03.2016, оскільки вказаний лист було направлено відповідачем у порушення п. 6.4 договору (не у місячний строк до 31.12.2015), а тому не може вважатись належним повідомленням про припинення дії спірного договору.

Разом з тим, як вірно було зазначено судами в оскаржуваних рішенні та постанові, матеріали справи не містять доказів того, що повідомлення про припинення договору направлялись будь-якою зі сторін у 2014-2015 роках, що свідчить про пролонгацію укладеного між сторонами правочину на 2014, 2015 та, відповідно, на 2016 роки.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає безпідставними посилання відповідача на те, що у зв'язку із закріпленням за Головним управлінням ДФС у місті Києві нерухомого майна за адресою: вул. Леванєвського, 2 літ. А, укладений між позивачем та відповідачем договір слід вважати припиненим, і відповідно, з 01.03.2016 позивачу слід було припинити надання послуг за договором в повному обсязі.

Так, відповідно до постанови № 311 від 06.08.2014 Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" було реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДФС. Зокрема, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників реорганізовано шляхом приєднання до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

При цьому, постановою № 247 від 30.03.2016 Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників перейменовано на Офіс великих платників податків ДФС.

Згідно з Положенням про Офіс великих платників податків ДФС, затвердженим наказом № 504 від 09.06.2016 ДФС, Офіс великих платників податків ДФС є правонаступником Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

З матеріалів справи вбачається та судами досліджено, що наказом ДФС України № 7-г від 29.01.2016 "Про закріплення нерухомого майна за головним управлінням ДФС у м. Києва" за Головним управлінням ДФС у місті Києві закріплено нежитлові приміщення, які розміщуються за адресою: вул. Леванєвського, 2 літ. А, ГУ ДФС у м. Києві. На підставі вказаного наказу Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговуванню великих платників наказано передати вказане нежитлове приміщення Головному управлінню ДФС у місті Києві за актом приймання-передачі.

Рішенням № 890/890 від 28.07.2016 Київської міської ради "Про передачу до сфери управління Головного управління ДФС у м. Києві нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва на вул. Леванєвського, 2" передано до сфери управління Головного управління ДФС у м. Києві нежилі приміщення загальною площею 3007 кв. м. у будинку № 2 по вул. Леванєвського у місті Києві, що було здійснено на підставі акту прийняття-передачі основних засобів від 22.09.2016.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що вказаним актом підтверджується передача Головному управлінню ДФС у м. Києві приміщення будинку № 2 по вул. Леванєвського у місті Києві лише 22.09.2016, тобто за межами спірного періоду, за який позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги відповідно до укладеного між ними договору. При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що на момент прийняття (передачі) об'єкта нерухомого майна у приміщенні знаходився Офіс великих платників податків ДФС. А отже, саме відповідач зобов'язаний сплатити грошові кошти в якості відшкодування вартості наданих комунальних послуг за період з січня 2016 по липень 2016 року.

До того ж, невмотивованими є посилання Офісу великих платників податків ДФС на відсутність оформлених належним чином актів прийому наданих послуг з опалення та технічного обслуговування, оскільки, як правильно було встановлено, зокрема, судом апеляційної інстанції, відповідно до п. п. 2, 3 додатку № 2 до договору споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Отже, відсутність підписаних відповідачем актів виконаних робіт (актів приймання-передачі послуг з опалення та технічного обслуговування), за умови існування у відповідача обов'язку самостійного їх отримання, не може свідчити про відсутність у нього обов'язку з оплати наданих послуг.

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт направлення вказаних актів з січня 2016 по липень 2016 року відповідачу, які були ним отримані, проте вони не були підписані з його сторони.

Крім того, Вищий господарський суд України не бере до уваги твердження Офісу великих платників податків ДФС, що у 2016 році сторони не укладали будь-яких додаткових угод про очікувану вартість комунальних послуг з теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО до договору, у зв'язку з чим неможливо здійснити бюджетні зобов'язання та відповідні платежі, з огляду на те, що укладення таких додаткових угод не є обов'язковим відповідно до укладеного між сторонами договору, а є ініціативою самих сторін.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки доказів. Однак, за відсутності з боку господарських судів порушень приписів процесуального законодавства щодо оцінки поданих доказів, такі доводи не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення позову.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/17991/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере