Рішення № 66507091, 16.05.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

760/14510/16-ц

2/760/1034/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Митрохіна Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про скасування наказу про анулювання, зарахування та відрахування з вищого навчального закладу; поновлення у навчальному закладі, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення своїх вимог просив суд скасувати наказ ректора Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» №2512-с від 22.07.2016 «Про анулювання зарахування та відрахування» в частині анулювання зарахування на навчання ОСОБА_2 та відрахування його з навчання; поновити ОСОБА_2 на навчанні у Національному технічному університету «Київський політехнічний інститут» на 2 курсі факультету інформатики та обчислювальної техніки, група ІО-54 ОКР «Бакалавр», напрям підготовки 6.050102 «Комп?ютерна інженерія», навчання за державним замовленням, з 01.09.2016; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, мотивуючи свої вимоги з урахуванням пояснень в судовому засіданні наступним.

Так, позивач в 2015 році здобув повну загальну середню освіту.

В подальшому позивач пройшов зовнішнє незалежне оцінювання (далі - ЗНО), за результатами конкурсний бал позивача за державним замовленням на факультет інформатики та обчислювальної техніки КПІ, напрям підготовки 6.050102 «Комп?ютерна інженерія», складав: українська мова та література - 176,5, математика (базовий рівень) - 189,5, математика (поглиблений рівень) - 179,5, фізика - 156, англійська мова - 140.

Далі позивачем було здійснено реєстрацію для участі у зовнішньому незалежному оцінюванні як стверджує представник позивача у суворій відповідності до Умов прийому до вищих навчальних закладів (далі - Умов) і Порядку визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання, та за результатами його проходження подано заяву про участь у конкурсному відборі до вищого навчального закладу - КПІ.

До поданої позивачем заяви про участь у конкурсному відборі ним було додано встановлений даними Умовами перелік документів, зокрема, і сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання (для вступників на основі повної загальної середньої освіти)

Представник позивача звертав увагу суду на те, що на цій стадії виключно конкурсна комісія здійснює перевірку поданих документів на предмет їх достовірності. Жодних зауважнь в 2015 році до документів і до позивача не було, що за переконанням представника позивача свідчить про достовірність поданої позивачем інформації.

В результаті прийнятого приймальної комісією рішення ректором було видано наказ від 11.08.2015 № 1783-с, про зарахування позивача з 1 вересня 2015 року студентом першого курсу за державним замовленням, факультет інформатики та обчислювальної техніки, форма навчання - денна, напрям підготовки 6.050102 - комп?ютерна інженерія (пункт 75 наказу)

Представник позивача звертає увагу суду, що протягом навчального року позивач зарекомендував себе сумлінним студентом і успішно склав літню екзаменаційну сесію 2015-2016, за результатами якої згідно наказу ректора від 04.07.2016 № 2287-с був переведений з 1-го на 2-ий курс.

Проте, батьками позивача було отримано інформацію про те, що позивача відраховано наказом в зв'язку з поданням недостовірних даних про проходження ЗНО.

Представник позивача акцентує увагу на тому, що насправді підставою для прийняття такого рішення став лист Генеральної прокуратури України №21/2-18310-15 від 14.07.2016 та письмове підтвердження директора Українського центру оцінювання якості освіти про недостовірність інформації поданої ОСОБА_2

Представник позивача наполягає на тому, що нормами ст.46 Закону України «Про вищу освіту» та Положенням про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти України № 245 від 15.07.1996 зареєстрованого Міністерством юстиції України за №427/1452 від 07.08.1996, встановлено вичерпний перелік підстав відрахування студента з вищого закладу освіти, і лист Генеральної прокуратури України до даного переліку не входить, а тому зазначення його в наказі від 22.07.2016 як підстава є незаконним.

За Умовами саме приймальна комісія здійснює перевірку достовірності поданих вступником даних, а на момент проведення цієї перевірки жодного підтвердження від Адміністратора (розпорядника) Єдиної бази або директора Українського центру оцінювання якості освіти (далі - УЦОЯО) щодо недостовірності поданих позивачем даних не надходило.

Крім того, представник позивача наголошував на тому, що результат пройденого позивачем зовнішнього оцінювання не анульований, тому виданий на його підставі сертифікат представник позивача переконаний, що є чинним, а відомості зазначені у ньому є обов'язковими до врахування закладом освіти.

Також звертав увагу суду на те, що жодних доказів саме втручання позивача в комп'ютерну програму ЗНО, якою користується УЦОЯО та Єдиної бази «Інфоресурс», немає.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити у повному обсязі і не враховувати ті документи, які надає представник відповідача із кримінальної справи, оскільки кінцеве рішення по кримінальному провадженню ще не прийнято, відтак неможна вважати встановленими певні обставини.

Також просив суд врахувати, під час ухвалення рішення по справі, правовий висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який міститься в ухвалі від 21.04.2017 справа №760/13949/16-ц. А також те, що на момент вступу позивача до вищого навчального закладу останній був неповнолітнім та мав пільги, оскільки його мати є особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначав, що якщо письмове підтвердження про недостовірність інформації надходить до приймальної комісії під час вступної компанії, остання відмовляє в участі у конкурсному відборі та зарахуванні на навчання.

Після видання наказу про зарахування особа змінює статус «вступник-абітурієнт» на «студент». В разі надходження повідомлення після зарахування, тобто перебування в статусі «студент» представник відповідача вважав, що застосовується аналогія, так званий альтернативний механізм поведінки, передбачений абзацом 2 пункту 12 розділу VІ Умов і наказ про зарахування анулюється.

При поданні заяви про допуск до участі в конкурсному відборі 25.07.2015 позивач був повідомлений про можливість його відрахування з числа студентів в разі подання ним недостовірних даних в тому числі і щодо проходження ЗНО.

Враховуючи, що адміністративний порядок анулювання наказу про зарахування вступника та його відрахування визначений приписами п. 2, 11 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» та передбачає сам факт отримання навчальним закладом письмової інформації про недостовірність даних поданих вступником, тому фактично саме письмове підтвердження директора УЦОЯО про недостовірність балів ЗНО позивача (сертифікат 0136050) і може за переконанням представника відповідача стати підставою для відрахування студента, в даному випадку - винесення наказу № 2512-с від 22.07.2016.

Крім того, під час розгляду справи представник відповідача, звертав увагу суду, на те що відповідач позбавлений можливості виконати рішення суду, в разі задоволення позову, оскільки самі позовні вимоги не містять положень щодо розробки для позивача окремого графіку навчання, з метою отримання балів для допуску до сесії. А також, що поновлення позивача в його групі є неможливим через невиконання позивачем навчального плану враховуючи строки розгляду даної справи, і виконання цих вимог відповідач може здійснити лише з вересня 2017 року.

Також представник відповідача зазначав, що позивач таким чином неправомірно зайняв чиєсь місце. В КПІ могли б навчатися інші молоді хлопці та дівчата, щодо яких відомості ГПУ КПІ не надавала.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України)

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В свою чергу, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даному випадку слід відразу наголосити на тому, що відповідачем не надано суду жодного рішення в цивільній справі чи вироку або ухвали в кримінальній справі, на підставі чого можно було б казати про встановлення тих чи інших обставин, відтак всі твердження сторін потребують підтвердження доказами.

Так, судом достовірно встановлено та не заперечується сторонами, що позивач в 2015 році здобув повну загальну середню освіту, що підтверджується відповідним атестатом.

Після цього позивач пройшов у 2015 році зовнішнє незалежне оцінювання, за результатами конкурсний бал позивача за державним замовленням на факультет інформатики та обчислювальної техніки КПІ, напрям підготовки 6.050102 «Комп?ютерна інженерія», складав: українська мова та література - 176,5, математика (базовий рівень) - 189,5, математика (поглиблений рівень) - 179,5, фізика - 156, англійська мова - 140.

11.08.2015 ОСОБА_2 на підставі Правил прийому до вищого навчального закладу Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» у 2015 році та рішення приймальної комісії від 10.08.2015 року протокол, був зарахований з 01.09.2015 студентом першого курсу денної форми навчання за напрямом 6.050102 комп?ютерна інженерія за державним замовленням, про що ректором було видано відповідний наказ № 1783-с (пункт 75)

Протягом навчального року позивач зарекомендував себе сумлінним студентом і успішно склав літню екзаменаційну сесію 2015-2016 за результатами якої згідно наказу ректора від 04.07.2016 № 2287-с був переведений з 1-го на 2-ий курс.

Наказом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» від 22.07.2016 №2512-с, пункт 75 наказу № 1783-с від 11.08.2015 про зарахування студента ОСОБА_2. був анульований, а сам ОСОБА_2 студент 2 курсу факультету інформатики та обчислювальної техніки, гр.. ІО-54, ОКР «Бакалавр» напрям підготовки 6.050102 «Комп?ютерна інженерія», навчання за державним замовленням, відрахований у зв'язку з поданням недостовірних даних про проходження зовнішнього незалежного оцінювання.

Підставою став лист Генеральної прокуратури України №21/2-18310-15 від 14.07.2016, письмове підтвердження директора УЦОЯО про недостовірність інформації поданої вступниками, серед яких і ОСОБА_2

Так, з копії вищевказаного листа Генеральної прокуратури України вбачається, що у кримінальному провадженні отримано письмові підтвердження директора УЦОЯО про недостовірність інформації, поданої у 2014 році ОСОБА_2 для зарахування на навчання до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

З аналізу положень ст.46 Закону України «Про вищу освіту» вбачається, що можливі всього два варіанти проходження навчального процесу під час здобуття вищої освіти, а саме отримання диплома відповідного зразка або відрахування здобувача.

Враховуючи зміст спірного наказу та положення наведені вище 22.07.2016 відбулося відрахування ОСОБА_2 з вищого навчального закладу КПІ на підставі §3 наказу ректора № 2512-с.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про вищу освіту» підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом. Згідно з п.14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року N 245, студент може бути відрахований з вищого закладу освіти: - за власним бажанням; - у зв'язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти; - за станом здоров'я на підставі висновку ЛКК; - за академічну неуспішність; - за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.

Таким чином, оскільки діючим Законами України не передбачені наведені в Наказі № 2512-с підстави для відрахування здобувача вищої освіти, суд вважає, що на час його винесення правові підстави для відрахування студента були відсутні.

Дійсно, згідно п. 12 розділу VII Наказу МОН України «Про затвердження Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2015 році», на яке міститься посилання у листі Генеральної Прокуратури України приймальна комісія здійснює перевірку достовірності даних, поданих вступником для участі у конкурсному відборі, за допомогою Єдиної бази. Письмове підтвердження Технічного адміністратора Єдиної бази або директора Українського центру оцінювання якості освіти про недостовірність інформації, поданої вступником до вищого навчального закладу, є підставою для відмови в участі у конкурсному відборі та зарахуванні на навчання (анулювання наказу про зарахування)

Надаючи системний аналіз вказаному положенню законодавства, слід зазначити, що повноваження на анулювання наказу про зарахування існують виключно під час вступу особи до навчального закладу. Зазначене підтверджується тим, що Розділ VII вказаного наказу має назву «Порядок прийому заяв та документів для участі у конкурсному відборі до вищих навчальних закладів», а сам пункт 12 регулює питання щодо перевірки прийомною комісією тільки під час подання документів для участі у конкурсному відборі. Суд вважає, що анулювання наказу про зарахування в сенсі п. 12 здійснюється виключно у випадку, коли здобувач фактично не приступив до навчання.

Разом з тим, позивача було відраховано під час перебування на другому курсі, тобто після його зарахування та доступу до процедури навчання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відрахування позивача не у спосіб та не за підстав, встановлених законом свідчить про порушення принципу правової визначеності, порушує права позивача на отримання вищої освіти, тому позовна заява є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Суд вважає твердження представника відповідача щодо посилання на усунення інших осіб від навчання, шляхом надання недостовірних відомостей, що надали змогу позивачу перемогти в конкурсному відборі, неспроможними та такими, що не можуть бути підставою для відрахування студента з вищого навчального закладу, в порядку не встановленому законом. Таким чином, суд вважає, що заперечення представника відповідача містять посилання на порушення позивачем моральних норм, які за відсутністю передбаченої законом правової процедури не можуть бути достатньою підставою для позбавлення особи права на отримання вищої освіти.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи в суді отримані позивачем результати ЗНО ніким не скасовані та невизнані недійсними, а тому твердження представника відповідача в цій частині щодо «способу внесення змін до результатів ЗНО в бік їх збільшення» нічим не підтверджені. Посилання на проведені в рамках досудового розслідування експертизи, враховуючи, що вироку суду по даній справі немає, не можуть бути прийняті судом як доказ, оскільки саме суд приймаючи рішення в рамках кримінальної справи повинен надати оцінку цим доказам і вирішити питання щодо їх належності і допустимості, і тільки після набрання вироком законної сили, в разі їх визнання, судом вони можуть бути прийняті до уваги в порядку ст. 61 ЦПК України.

Така сама правова позиція міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.04.2017 справа №760/13949/16-ц за аналогічним предметом та ідентичними підставами.

За умовами Закону України «Про вищу освіту» в разі відрахування особи з закладу вищої освіти до завершення навчання за освітньою програмою, останній отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки та здобуту кількість кредитів ЄКТС. Судом звертається увага сторін у справі на факт порушення відповідачем визначеної чинним законодавством процедури відрахування з закладу вищої освіти.

Надаючи оцінку обраному позивачем засобу захисту порушеного права, суд констатує, що скасування наказу ректора та поновлення до складу студентів не є засобами передбаченими статтею 16 ЦК України. Однак, задовольняючи позов, суд виходить з роз'яснень наданих постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11, згідно яких не можна погодитися з практикою судів, які відмовляють у позові у зв'язку з тим, що позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту, не встановлений законом або договором для захисту права чи інтересу, що порушене, невизнане або оспорюється. У таких випадках слід виходити із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд погоджується, що обраний позивачем засіб захисту порушеного права є адекватним його порушенню та приходить до висновку про відсутність інших передбачених законом засобів для ефективного поновлення порушеного права.

Щодо неможливості на думку представника відповідача виконати рішення суду посеред навчального процесу в якості однієї з підстав для відмови в позові, то суд критично ставиться до них, оскільки ці твердження не узгоджуються із нормами діючого цивільного права та неможуть за будь-яких причин бути перешкодою в поновленні прав особи.

В порядку ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору за заявлені вимоги.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 212- 214 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про скасування наказу про анулювання, зарахування та відрахування з вищого навчального закладу; поновлення у навчальному закладі, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» №2512-с від 22.07.2016 в частині «§ 3 анулювати пункт 75 наказу №1783-с від 11.08.2015 «Про зарахування» щодо зарахування ОСОБА_2, відрахувати з університету ОСОБА_2, студента 2-го курсу факультету інформатики та обчислювальної техніки, гр. ІО-54, ОКР «Бакалавр», напрям підготовки 6.050102 «Комп?ютерна інженерія», навчання за державним замовленням, у зв'язку з поданням недостовірних даних про проходження зовнішнього незалежного оцінювання»

Поновити ОСОБА_2 до складу студентів на навчанні у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут».

Стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

На рішення може бути подання апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.С.Кицюк