Ухвала суду № 66506540, 04.05.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22291/17-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Остапчук Т.В.,

при секретарі - Медведєвій М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Національного банку України про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Національний банк України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_1. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що заборгованість є значною, відповідач ухиляється від виконання свого зобов'язання за договором поруки в добровільному порядку, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити і навіть зробити неможливим виконання судового рішення в майбутньому.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, слід зазначити, що загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» було укладено кредитний договір від 13.05.2014 р. № 12/09/5, відповідно до умов якого позивач надав кредит для збереження ліквідності позичальнику у сумі 2 000 000 000, 00грн. на строк з 13.05.2014р. до 30.12.2016р. включно, шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору від 16.02.2009р. № 12/09.

На забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за вказаним кредитним договором 13.05.2014р. між Національним банком України та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 12/09/5/П, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за реєстровим номером 637.

Відповідно до умов Договору поруки (п. п. 1, 4) відповідач зобов'язався перед позивачем відповідати за належне виконання Позичальником всіх зобов'язань, що випливають із Кредитних договорів, у тому числі, щодо сплати процентів за користування кредитами та штрафних санкцій у строки та на умовах, передбачених кредитними договорами; - погасити заборгованість (проценти, штрафні санкції) за кредитними договорами у разі невиконання Позичальником умов кредитних договорів у строк.

У зв'язку з неналежним виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість, що складає 2 000 141 935, 64 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача як поручителя за вищевказаними кредитними договорами.

Відповідно до п. 1.8 кредитного договору від 13.05.2014 р. № 12/09/5 забезпеченням за цим Кредитним договором виступає нерухомість майнових поручителів на загальну суму не менше 3,5 млрд. грн., відповідно до висновків незалежних оцінювачів, здійснених згідно з вимогами чинного законодавства України, із застосуванням коефіцієнта 0,7, яка буде оформлена не пізніше 45-денного терміну від дати укладення цього кредитного договору шляхом укладення договорів іпотеки; порука власника істотної участі ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» ОСОБА_1; інші види забезпечення за погодженням з Головним управлінням НБУ по м.Києву і Київській області.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

В порушення вимог ст. 151 ЦПК України, позивачем у заяві про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заявлений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу не відповідає принципу співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, не обґрунтував та не навів обставин, із яких суд міг би дійти висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, подаючи відповідну заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідача, представник позивача не вказав, а ні переліка майна відповідача, а ні на наявність такого майна у відповідача, приблизну вартість, що на думку суду унеможливлює вирішення питання щодо забезпечення позову.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу. Баланс не буде забезпечений, якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

За таких обставин, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову на момент її розгляду відсутні, відтак, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову на даний час можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153, 210, 293 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Національного банку України про вжиття заходів забезпечення позову Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Остапчук Т.В.