Рішення № 66506274, 03.05.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14520/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2017 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді САВЛУК Т.В.

за участі секретарів Костів Л.М., Зимницької М.Е., Бурячек О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності та визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду зі спільним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича з вимогами: «Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича від 08.07.2015 року №22679059 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на нерухоме майно - квартиру загальною площею 41,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Скасувати запис від 08.07.2015 року №10322179 про право власності в Реєстрі, який був внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №22679059 від 08.07.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на нерухоме майно - квартиру загальною площею 41,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1», що є предметом позову.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснень, які надавались представниками позивача в судовому засіданні.

Представники позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі, пояснили, що 27 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11224639000. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки №65287, за умовами договору предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_1. 11 липня 2015 року позивачам стало відомо, що власником належної ним квартири в Державному реєстрі прав на нерухоме майно значиться ТОВ «Кей-Колект», як з'ясувалось в подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав №22679059 від 08 липня 2015 року, за яким право власності на квартиру зареєстровано за ТОВ "Кей-Колект". Позивачі наголошують, що жодного повідомлення про вказану перереєстрацію права власності на їх адресу не надходило ні від приватного нотаріуса, ні від ТОВ «Кей-Колект», з прийнятим приватним нотаріусом рішенням про державну реєстрацію права власності позивачі не погоджуються, вважають це рішення протиправним, оскільки рішення про державну реєстрацію права власності прийнято нотаріусом без підтвердження фактів укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, без підтвердження завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги та повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог, при вчиненні вказаної нотаріальної дії нотаріусом попередньо не вирішено питання про зняття заборони на відчуження майна, що є грубим порушенням п.71 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2013 року за №868, факти допущених порушень приватним нотаріусом Суперфіном Б.М. встановлені при проведенні перевірки його діяльності Міністерством юстиції України, про що повідомлено позивачам листом від 30 листопада 2015 року №1245/К-22906/13. Крім того, при постановлені оспорюваного рішення приватним нотаріусом не враховано приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також не дотримано вимог ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», на момент проведення перереєстрації права власності приватним нотаріусом не отримано дозвіл органу опіки та піклування, що надається відповідно до закону, враховуючи той факт, що в квартирі, яка є предметом іпотеки зареєстрований та проживає малолітньої син позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому у сукупності наведених обставин позивачі вважають дії відповідача протиправними, вчиненні з порушенням норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тому є підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) відповідач не скористався.

Представник третьої особи - ТОВ «Кей-Колект» Ковалевський Є.В. в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в позові відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов, які приєднано до справи (а.с.137-142), посилаючись на те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, прийняте приватним нотаріусом, як державним реєстратором, рішення про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки прийнято з дотриманням вимог ст.ст. 37, 39 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому відсутні підстави для задоволення позову.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації Ємельяненко О.М. в судовому засіданні просила позов задовольнити з підстав, викладених у письмових пояснень, які оголошені представником в судовому засіданні та приєднанні до справи. (а.с.154-155)

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , представника третьої особи ОСОБА_9, представника третьої особи Ємельяненко О.М., дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11224639000.

В забезпечення виконання за кредитним договором, 27 вересня 2007 року між між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки №65287.

За умовами п.1.1 Договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержавтелю наступне нерухоме майно - двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва 03 листопада 1993 року. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 03 листопада 1993 року за №4215Ж, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 22 листопада 1993 року за №1387. Предмет іпотеки складається з двох жилих кімнат. Загальна площа предмету іпотеки становить 47,10 кв.м, жила площа 29,80 кв.м.

12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено Договір факторингу № 1 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11224639000 від 27 вересня 2007 року, укладеного з ОСОБА_1 та Договором іпотеки №65287 від 27 вересня 2007 року, де Іпотекодавцями виступають ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

08 липня 2015 року уповноважена особа ТОВ «Кей-Колект» звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. із заявою про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 08 липня 2017 року за реєстраційним номером 22679059, державним реєстратором прав на нерухоме майно Суперфіном Б.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 липня 2015 року, індексний номер 27679059, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за суб'єктом ТОВ «Кей-Колект». Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.

На підставі вищезазначеного рішення держреєстратором внесено запис від 08 липня 2015 року за №10322179 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами спору на підставі договору іпотеки, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки був погоджений сторонами в Договорі іпотеки № 65287 від 27 вересня 2007 року.

Відповідно до п.4.1 Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання забезпеченого іпотекою за цим Договором.

Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав (п.4.2 Договору іпотеки).

В силу положень розділу 5 Договору іпотеки, сторони визначили порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки і погодили, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»)

За змістом положень частини 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»)

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України.

При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволенню судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Водночас, можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі №6-1851цс15 та від 14.09.2016 року у справі № 6-1219 цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Виходячи з умов Договору іпотеки, сторони погодили, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Тобто, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом повинен бути договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки було зареєстровано приватним нотаріусом на підставі Договору іпотеки, а не на підставі вищезгаданого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Разом з тим, відповідач не скористався процесуальним правом надати докази, які мали підтвердити той факт, що на момент реєстрації приватним нотаріусом Суперфіном Б.М. права власності на квартиру АДРЕСА_1, як на предмет іпотеки в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, був наявний Договір про задоволення вимог іпотекодержателя укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, що є порушення розділу 5 Договору іпотеки.

В свою чергу, представник ТОВ «Кей-Колект» в судовому засіданні не заперечував факт відсутності Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який відповідно не надавався приватному нотаріусу для реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект», представник наголошував на тому, що за умовами договору іпотеки, який не оспорює сторонами, визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі в позасудовому порядку, однак не передбачено укладання окремого Договору про задоволення вимог іпотекодеожателя.

Преамбулою Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з частиною тринадцятою статті 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок реєстрації, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації).

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 28 Порядку реєстрації").

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Тобто, наявність в Реєстрі запису про арешт майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 Закону.

Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. за №868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1)обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2)повноважень заявника;

3)відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4)наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5)наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Також, ч. 4 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Згідно до ст.5 Закон України «Про нотаріат», нотаріус, зокрема, зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Відповідно до п.71 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. за №868, державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки за інформацією Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомлення іпотекодержателя про зняття заборони відчуження майна не надавалось, а отже, заборона відчуження майна не знімалась.

Як зазначається у листі Міністерства юстиції України від 30 листопада 2015 року за №1245/К-22906/13, у відповідь на скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29.10.2015 року, повідомлено, серед іншого, про наступне, що за результатами перевірки встановлено, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» була здійсненна приватним нотаріусом Суперфіном Б.М. без вчинення нотаріальної дії, що суперечить нормам встановленим абзацом третім частини п'ятої статті 3, частини дев'ятої статі 15, абзацу четвертого частини першої статті 16 Закону. (а.с.30-33)

Крім того, на момент реєстрації приватним нотаріусом права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» діяли норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким введено мораторій, у відповідності до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, та 2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири.

З урахуванням того, що предмет іпотеки був переданий Банку в забезпечення виконання умов споживчого кредиту, виданого у доларах США, зважаючи, що площа вказаної квартири становить 47,10 кв.м. і доказів, що це майно не використовується позивачем як місце постійного проживання Іпотекодавців та членів їх сім'ї, матеріали справи не містять, тому суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін, які виникли з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, повинен бути застосований Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому відповідач та третя особа ТОВ «КЕй-Колект» в силу зазначених положень Закону не могли вчиняти дії щодо звернення стягнення на дане майно.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до п.п. 1.9, 1.10 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім'ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання.

У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, з 03 червня 2009 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13. (а.с.25)

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_8, у свідоцтві про народження дитини батьками записані: батько - ОСОБА_13, мати - ОСОБА_2. (а.с.24)

Згідно даних, викладених у довідці Житлової ремонтно-експлуатаційної організації №410 від 10 липня 2015 року (форма №3), в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_12 ( з 25.03.1983 року); ОСОБА_2 ( з 28.04.1992 року), ОСОБА_8 (з 20.08.23013 року). (а.с.53)

В той же час, фактів, як б свідчили про дотримання приватним нотаріусом порядку, встановленого нормами Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», тобто витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину, судом не встановлено, не дотримання такої процедури не заперечував в судовому засіданні представник ТОВ «Кей-Колект».

Згідно ч.1 ст.1 Закону України „Про нотаріат" - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом, відповідно до ч.3 ст.3 цього Закону, є уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у ст.34 Закону України «Про нотаріат» і цей перелік не є вичерпним. Поряд з тим нотаріусу, з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може лише у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV.

З аналізу положень наведених ст.ст. 3, 9, 15, 16 Закону №1952-IV вбачається, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов'язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об'єктом нерухомості. Таким чином, нотаріус, будучи наділеним повноваженнями державного реєстратора (за винятком тих, які передбачено пунктами 4, 6 ч.1 ст.9 Закону №1952-IV (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), може реалізовувати їх лише поряд з вчиненням нотаріальної дії, зокрема при посвідчені ним правочину, внаслідок якого в особи виникає речове право на об'єкт нерухомості. У такому випадку нотаріус одночасно з вчиненням нотаріальної дії проводить й державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 15 Закону №1952-IV.

Враховуючи наведене судом встановлено, що ТОВ «Кей-Колект» звернулося до приватного нотаріуса Суперфіна Б.М. із заявою про державну реєстрацію за ним речового права на нерухоме майно (права власності на квартиру АДРЕСА_1) на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На підтвердження своїх прав третя особа, серед іншого, надала приватному нотаріусу договори про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, а також повідомлення, які вона надсилала іпотекодавцям про придбання ним права вимоги за кредитним договором, а також про необхідність виконання взятих боржником зобов'язань за цим кредитним договором та про намір зареєструвати право власності на предмет іпотеки, якщо у встановлений строк боржник не виконає свого зобов'язання за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ст. 4-2 та ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відповідач, реалізовуючи свої функції як державного реєстратора, не вчинив жодних нотаріальних дій, внаслідок яких виникали б речові права, що підлягають державній реєстрації, тому за встановлених судом обставин є доведеним той факт, що приватний нотаріус Суперфін Б.М. не мав повноважень на прийняття рішення про державну реєстрацію від 08 липня 2015 року за №22679059, яке прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про нотаріат».

Стосовно позовних вимог щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності від 08 липня 2015 року №10322179 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_1, що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М., суд вважає правомірним задовольнити позовні вимоги в цій частині виходячи з наступного.

В силу положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку», рішення про реєстрацію права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено Іпотекодавцем в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 41 вказаного Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.1 ЦПК України).

Позивач - це особа, яка звернулася до суду у встановленому законом порядку та стверджує про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав, свобод чи інтересів іншими учасниками цивільних відносин.

Відповідач - це особа, яка має нести установлену договором або законом відповідальність. Позивач на власний розсуд визначає особу, до якої пред'являє вимоги.

Виходячи з наведеного, належний суб'єктний склад сторін спору є тоді, коли у сторін спору існує зв'язок із предметом позову, тобто, щодо предмету позову у сторін виникають суб'єктивні права. Від належного суб'єктного складу сторін залежить питання про задоволення позовних вимог з підстав їх законності. Проте, якщо буде установлено, що відповідач є неналежним, у нього не виникає суб'єктивних прав щодо предмету позову, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні не залежно від їх відповідності вимогам закону.

За умовами ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (надалі Закон №3425-ХІІ).

Закон України «Про нотаріат» поділяє об'єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Поняття "нотаріальний акт" є значно ширшим за поняття "нотаріальна дія" і являє собою будь-яку дію, що є складовою частиною нотаріальної діяльності і вчиняється нотаріусом у межах виконання власних повноважень.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивач) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Виходячи з предмету спору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачами право вланості на квартиру АДРЕСА_1, оскільки в розрізі даного спору позов предявлено до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М., як державного реєстратора, нормами спеціального законодства, яке регулює відносини в сфері реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, передбачено оскарження дій державного реєстратора безпосердньо повязаних з реалізацію його професійних повноважень, в той же час доведення правомірності володіння позивачами обєктом нерухоомго майна є окремим предметом доказування, що зумовлює предявлення позову до оосби, яка оспорює це право, виходячи із субєктного складу сторін цивільного процесу є підстави вввдажати, що позов предявлено до неналежного відповідача, що дає підстави суду відмовити в задовленні позову в цій частині.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. (ст.4 Цивільного процесуального кодексу України)

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності та визнання права власності на нерухоме майно, підлягає задоволенню частково, ухвалюючи рішення суд скасовує рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22679059 від 08 липня 2015 року, про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ:37825968, країна реєстрації: Україна, адреса Україна: м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8), та запис про право власності за номером 10322179 (Розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) від 08 липня 2015 року, державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович, про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ: 37825968, країна реєстрації: Україна, адреса Україна: м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8), внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:22679059 від 08 липня 2015 року, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з приватного нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. та стягнути з приватного нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп., який сплачено позивачами при звернені з цим позовом до суду, що підтверджується оригіналом платіжного документа.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 5, 50 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.1, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.9, 24, 26 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», ст.12 Закону України «Про основи соціального зщахисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст.ст. 1, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 174, 208, 209, 212-215, 218, 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності та визнання права власності на нерухоме майно, задовольнити частково.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22679059 від 08 липня 2015 року, про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ:37825968, країна реєстрації: Україна, адреса Україна: м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8).

Скасувати запис про право власності за номером 10322179 (Розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) від 08 липня 2015 року, державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович, про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ: 37825968, країна реєстрації: Україна, адреса Україна: м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8), внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:22679059 від 08 липня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Стягнути з приватного нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя