Ухвала суду № 66502371, 27.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 року м. Київ К/800/6175/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року

у справі №816/3918/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 25 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, частково задовольнив позовні вимоги, визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року №000002153/40/1608. В іншій частині позовних вимог відмовив. Також стягнув з Державного бюджету України в особі відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу у період з 25 березня 2013 року по 29 березня 2013 року на підставі направлення від 22 березня 2013 року №1604/001604, відповідно до наказу від 22 березня 2013 року №1512426, у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит від 14 березня 2012 року №8600/10/22 від 29 березня 2012 року, провели позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося в грудні 2012 року, про що склали акт від 05 квітня 2013 року № 54/15-322/30547403, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року (з урахуванням результатів перевірки показників задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року) на суму 7 274 921,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року №000002153/40/1608, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7 274 921,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Посадовими особами контролюючого органу, за результатами перевірки показників податкових зобов'язань за грудень 2012 року встановлено декларування позивачем податкових зобов'язань з показником «-4 411 588,00 грн.».

На формування цього показника вплинуло здійснення контрагентами позивача ТОВ «Інвестиційна-промислова компанія «Полтавазернопродукт», ТОВ ім. Довженка, ТОВ «Агрофірма «Добробут» на протязі вересня-грудня 2012 року попередніх оплат за шрот соєвий на загальну суму податку на додану вартість - 4 842 292,85 грн.

Під час отримання попередньої оплати на розрахунковий рахунок позивачем виписувалися податкові накладні по першій події.

У подальшому, 07 грудня 2012 року між позивачем та вказаними контрагентами укладено угоди про розірвання договорів купівлі-продажу товарів, що були укладені у вересні 2012 року та повернуті грошові кошти контрагентам згідно платіжних доручень.

У зв'язку з поверненням у грудні 2012 року коштів контрагентам, внаслідок розірвання договорів купівлі-продажу, позивачем проведено коригування у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року суми податкових зобов'язань з позначкою «-» 4 842 292,85 грн., що призвело до збільшення від'ємного значення рядку 19 декларації у відповідному періоду на 4 842 292,85 грн.

З огляду на викладене, перевіряючі дійшли висновку про відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків за укладеними договорами купівлі-продажу між позивачем та його контрагентами, відсутність економічного обґрунтування здійснення попередніх оплат грошових коштів у значних розмірах за фактично неіснуючий товар, виготовлення якого можливе не раніше ніж закінчення будівництва виробничих потужностей позивача у 3 кварталі 2013 року.

Крім того, перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту грудня 2012 року на суму 2 432 628,00 грн., за результатом вчинення господарських взаємовідносин з ПП «Корпоративні зернові системи», ТОВ ВКП «Котлогаз», ПП «Завод Комсомолець».

Податковим органом під час перевірки встановлено, що вказаним контрагентам здійснено лише оплату товарів (послуг) у грудні 2012 року, а оскільки, товарно-матеріальні цінності (послуги) такими контрагентами фактично не були поставлені, перевіряючі зробили висновок про те, що позивач не був отримувачем товарів (послуг).

Позивач у рядку 21.1 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року відобразив суму від'ємного значення грудня 2012 року у розмірі 7 780 206,00 грн. Згідно даних зазначених у рядку 23 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» становить 7 780 150,00 грн. Відповідно до відомостей рядка 23.3 «у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» - 7 780 150,00 грн.

Згідно наданих позивачем платіжних доручень до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року - бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у розмірі 505 229,00 грн.

Тобто, бюджетному відшкодуванню за січень 2013 року підлягає сума податку на додану вартість, сплачена позивачем за отримані товари (роботи, послуги) по податковим накладним включених до складу податкового кредиту грудня 2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України у попередніх (звітних) податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, що переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування, яка виникла у грудні 2012 року, за даними позивача склала 7 780 150,00 грн., а за даними перевірки - 505 229,00 грн., розбіжність становить - 7 274 921,00 грн.

Перевіркою показників довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за січень 2013 року) податковим органом встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року на 7 274 921,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено ряд договорів купівлі-продажу з ТОВ «Інвестиційна-промислова компанія «Полтавазернопродукт», ТОВ ім.Довженка, ТОВ «Агрофірма «Добробут» та здійснення останніми на протязі вересня-грудня 2012 року попередніх оплат за шрот соєвий на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 4 842 292,85 грн., які у подальшому (07 грудня 2012 року) розірвано та грошові кошти, сплачені контрагентами, повернуто згідно платіжних доручень.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

У зв'язку з поверненням у грудні 2012 року коштів контрагентам внаслідок розірвання договорів купівлі-продажу, позивачем обґрунтовано проведено коригування у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року суми податкових зобов'язань з позначкою «-» 4 842 292,85 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2012 року позивачем сформовано податковий кредит за результатом виконання господарських операцій з ПП «Корпоративні зернові системи» (сума податку на додану вартість - 2 169 121,88 грн.), ТОВ ВКП «Котлогаз» (сума податку на додану вартість - 219 630,37 грн.), ПП «Завод Комсомолець» (сума податку на додану вартість - 43 875,90 грн.).

Судами досліджено надані позивачем на підтвердження правомірності відображення вказаних господарських операцій у бухгалтерському обліку господарські договори, податкові та видаткові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, рахунки - фактури, акти здачі-прийняття робіт, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні доручення та іншу первинну документацію за період, охоплений перевіркою, що в повному обсязі спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та свідчить про правомірне формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 вказаної статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт виконання договірних зобов'язань позивача підтверджується наявними у матеріалах справи господарськими договорами, податковими та видатковими накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, рахунками - фактурами, актами здачі-прийняття робіт, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, платіжними дорученнями, що в повній мірі спростовує доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, та свідчить про правомірне формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, а також про обґрунтоване включення до складу бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 7 780 150,00 грн.

Отже, за встановлених попередніми судовими інстанціями обставин, формування позивачем податкового кредиту з вказаними контрагентами здійснено у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість та в межах своєї господарської діяльності.

При цьому, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, чинне податкове законодавство не обмежує у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Адже цим приписом встановлено граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування; підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від'ємного значення податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №816/3918/13-а

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Борисенко І.В. Приходько І.В.