Ухвала суду № 66501941, 11.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 р.Справа № 816/208/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача:Боровик Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017р. по справі № 816/208/17

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

третя особа Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 27 жовтня 2016 року №0038051305/1751.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 640 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, ст.9, 11, 69, 86, 159 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, в задоволені позову відмовити.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 по питанню своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб за 2014 рік, за результатами якої складено акт від 11.10.2016р. № 541/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 (а.с. 9-13)

На підставі вищезазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.10.2016р. № 0038051305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фіз. осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 34542,08 грн. (з яких за основним платежем 27 633,66 грн., штрафними санкціями 6 908,42 грн.) (а.с. 14)

Підставою для донарахування грошового зобов'язання слугували висновки податкового органу про отримання позивачем додаткового блага у вигляді прощеного (анульованого) банком боргу за кредитним договором в 2014р.

Позивач не погоджуючись з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, оскаржив його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті рішення не враховано правовий статус всієї суми заборгованості, що була прощена банком позичальнику, не вірно застосовано норми ПКУ, а тому рішення є протиправним,прийнятим не в спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.06.2008р. між ОСОБА_1 (позичальник) та Філією "Придніпровське регіональне управління" Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) укладено кредитний договір №6/PVN14-06-08 відповідно до якого Банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 59000,00 доларів США строком до 02.06.2028р. з оплатою по процентній ставці 10,8 % процентів річних для придбання 3-х кімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Кременчук, Квартал 274, б. 9, кв. 11, загальною площею 63,9 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м. (а.с. 19-21)

В забезпечення виконання кредитного договору, 02.06.2008р. між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" укладено іпотечний договір №6/PVN14-06-08-Z.(а.с. 24-27)

23.05.2014р. між ОСОБА_1 (позичальник) та Акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк) укладено додаткову угоду №4 до кредитного договору від 02.06.2008р. №6/PVN14-06-08, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якої позичальник зобов'язується повернути Банку у строк до 23.05.2014р. отримані ним у фактичне користування кредитні ресурси у сумі 10000,00 доларів США; за умови своєчасного та у повному обсязі виконання позичальником своїх зобов'язань, визначених пунктом 2.1 цієї додаткової угоди, Банком здійснюється прощення боргу, а саме прощення: заборгованості за залишком кредитних коштів, що залишиться у фактичному користуванні позичальника в сумі 12620,26 доларів США; заборгованості за несплаченими процентами на дату укладання цієї додаткової угоди (на 23.05.2014р.) у сумі процентів, зазначеній у пункті 1 цієї додаткової угоди (1377,34 доларів США). (а.с. 28)

У зв'язку із своєчасним та у повному обсязі виконанням позичальником своїх зобов'язань, визначених пунктом 2.1 додаткової угоди від 23.05.2014р. №4 до кредитного договору від 02.06.2008 №6/PVN14-06-08, Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" здійснило прощення боргу за кредитним договором в розмірі 13997,60 доларів США, що складає в еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.05.2014 - 163983,89 грн., в тому числі: заборгованість за основним боргом в розмірі 12620,26 доларів США, що складає в еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.05.2014р. - 147842,15 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 1377,34 доларів США, що складає в еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.05.2014р. - 16135,74 грн., про що ОСОБА_1 проінформовано відповідним повідомленням від 23.05.2014р. вих. №9-244000/502. (а.с. 29)

Згідно з п.п.14.1.47, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. "в" п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Як визначено в п.п.162.1.1 п.162.1 с.162 Податкового кодексу України, платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п. 163.1, 163.2, ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподаткований дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Абзацами 1, 2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції станом на дату прощення (анулювання) боргу - травень 2014р.) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції станом на дату прийняття податкового повідомлення-рішення - жовтень 2016р.) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

З аналізу вищевказаних положень Податкового кодексу України вбачається, що доходи як додаткові блага, зокрема, матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші доходи, які отримані платником податку, збільшують його загальний майновий стан, забезпечують приріст активів і підлягають оподаткуванню лише за умови, якщо сума кредиту, анульована кредитором, не пов'язана з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності та якщо прощена основна сума боргу (кредиту).

Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення", не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що зміна редакції ст. 164 ПК України, що набрала законної сили з 01.01.2015р. призвела до значного пом'якшення фінансової відповідальності фізичної особи - платника податків.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього положення надано рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в якому зокрема, зазначено, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

З огляду на зазначене відповідальність можлива лише за наявності в законі визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена.

З урахування змін в законодавстві, проценти за несвоєчасне виконання зобов'язання, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні вимог Податкового Кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України.

Приймаючи податкове повідомлення- рішення податковим органом не були враховані положення Податкового Кодексу України та Конституції України.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку недекларування фізичною особою додаткового блага у вигляді анульованої (прощеної) кредитором суми процентів за користування кредитом в загальній сумі 16135,74 грн., за договором від 02.06.2008р. не є порушенням, а тому відсутні підстави для донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

А відтак, слід дійти висновку про те, що на відміну від прощеного за кредитним договором боргу, скасовані банком відсотки не є доходом, отриманим як додаткове благо.

При цьому, відсотки, які були нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України).

Відносини, що виникають між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства.

Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Прощена неустойка у вигляді пені, відсотків не є доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, та при цьому, банківська установа вправі на свій розсуд визначати доцільність її стягнення.

Колегія суддів зазначає, що на час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення у відповідача були в наявності відомості щодо складових прощеного боргу, зокрема повідомлення АТ «Банк «Фінанси та кредит» від 23.05.2014р. № 9-244000/502, а тому податковий орган зобов'язаний був застосувати положення ПК України, з урахуванням Конституції України.

Відповідачем не доведено, що позивач отримав доходи у вигляді додаткового блага від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 163983,89 грн., які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.

Доводи апелянта про те, складові боргу не виокремлювались, оскільки застосовувались норми закону чинного на момент вчинення правопорушення є помилковими, адже відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України має бути застосований новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення.

Враховуючи те, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховано правовий статус суми прощеної заборгованості за кредитом позивача, адже вказана сума включає в себе як тіло кредиту так і відсотки, що відповідно зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносинах, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення -рішення правомірно скасовано судом першої інстанції.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо задоволення позовних вимог та вважає, що оскаржувана постанова ухвалена за повного і всебічного встановлення обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, згідно зі ст.ст. 11, 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2017р. по справі № 816/208/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.05.2017 р.