Ухвала суду № 66501727, 12.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-6278/10/1570

Категорія:9.1.1Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря Обозної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екостиль-29»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Екостиль-29»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002852301/0 від 09.06.2010 року.

Вимоги обґрунтовано тим, що працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.09 року по 31.12.09 року, валютного та іншого законодавства, що зафіксовано актом № 211/23-213/33988586 від 27.05.10 року, за результатами якої встановлено, поряд з іншими, порушення п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2009 року, у сумі 24332 гривень, та несвоєчасно нараховано податок на прибуток за 1 квартал 2009 року, у сумі 3380 гривень.

Вважає, що висновок акту перевірки є необґрунтованим, перекрученим, необєктивним, перевірка не проведена з дотриманням вимог законодавства України, а прийняте за її наслідками податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Так, в акті перевірки відсутні розрахунки по нарахуванню податку на прибуток, штрафних та фінансових санкцій. При визначенні валового доходу від реалізації основних засобів податковий орган, без посилання на первинні документи та регістри податкового обліку основних засобів, а саме суми авансів за угодами по реалізації основних фондів, включено до валових доходів сумовим методом, як дохід, згідно п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, в акті перевірки податковий орган операції по реалізації основних фондів відобразив у рядку 01.1 «Декларації про податок на прибуток», таким чином податковий орган при перевірці рядка 01.6 «Декларації про прибуток»підтвердив задекларовані валові доходи нараховані підприємством від продажу основних фондів, а також нарахував валові доходи від операцій з реалізації ОФ у рядок 01.1 «декларацій про прибуток», тобто податковий орган подвійно оподаткував операції з реалізації основних фондів, оскільки вони знайшли своє відображення в перевірці рядка 01.1 «декларацій по оподаткуванню прибутку підприємств». Окрім того, при перевірці валових витрат податковим органом не складені розрахунки, не визначені господарські операції, при відображенні яких у податковому обліку підприємства виявлені порушення податкового законодавств. Акт перевірки не містить посилань на первинні документи, не має доказів про встановлені порушення, жодного розрахунку. Позивач вважає, що донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток, а також нарахування штрафних санкцій здійснено в супереч вимогам законодавства, в звязку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції вимог законодавства, так як вважає, що позивачем не допущено порушення податкового законодавства. Тому, просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Екостиль-29»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.12.2005р., номер запису в ЄДР № 1 556 102 НОМЕР_1.

На підставі направлень № 628 від 19.04.2009 року, №715 від 05.05.2009р., №747 від 12.05.2009р., виданих ДПІ у Малиновському районі міста Одеси, посадовими особами податкового органу 27 травня 2010 року проведена планова виїзна перевірка ПП «Екостиль-29»з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2009р. року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. Про проведення перевірки ПП «Екостиль-29»проінформовано повідомленням від 27.05.2010 року № 211/23-213/33988586.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Екостиль-29», а саме: п.4.1. ст.4, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за перший квартал 2009р., на 24332 грн., та несвоєчасно нарахований податок на прибуток за 1 кв. 2009 року, в сумі 3380грн.; ст. 24 Закону України «Про оплату праці», в частині не нарахування та невиплати заробітної плати, за листопад-грудень 2009 року; ст. 3, п.п.4.2.1, п.4.2., п.п.4.3.25, п.4.3., ст.4,п.7.1., ст,7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- не утримано податок з доходів фізичних особі в сумі 474,00 грн.

Порушення полягає у тому, що п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємство у 1 кв.2009р., внаслідок розбіжностей між даними бухгалтерського обліку, первинними документами та даними декларацій про прибуток, занизило суму валового доходу на 95183грн. Відповідно до оборотно-сальдової відомості до рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками»за 1 кв.2009р., реєстрів продажу товарів, робіт, послуг за січень, лютий, березень 2009р., додатку №5 до Декларації за січень, лютий, березень 2009р. та первинних документів (стор.5 Акту перевірки), сума реалізації складає: січень-154124 грн., сума податкових зобовязань з ПДВ 30825грн., в т.ч. надійшло авансових платежів на розрахунковий рахунок від СПД ОСОБА_1 за волочильні станки, в сумі 85670грн., від ПП «Айрон»за автомат для зборки сітки, в сумі 3500грн.; лютий- 63615грн., сума податкових зобовязань з ПДВ 12723грн., в т.ч. від ПП «Айрон»авансовий платіж за намоточну машину, в сумі 40000грн.; березень-39703грн., сума податкових зобовязань з ПДВ 7941грн. Крім того, у 1 кв.2009р. відбулась реалізація товару за межі митного кордону України на суму 158713грн. Кредиторська заборгованість, станом на 01.01.09р., з іноземним покупцем по рахунку 362 складає 59006грн. Таким чином, за даними перевірки сума валового доходу за 1кв., згідно рядку 01.1 Декларації на прибуток, складає: рахунок 361-257442грн., рахунок 362-99707грн. В декларацію про прибуток за 1 кв. 2009р. по рядку 01.1 підприємство віднесло 261966грн. Таким чином, підприємством занижено суму валового доходу на 95183грн. У 1кв. 2009р. основних фондів на підприємстві не було, про що свідчить додаток К1 до Декларації про прибуток за 1кв. та 1 п/р 2009р.

Як зазначив відповідач, згідно наданих позивачем до перевірки документів реалізація основних фондів на підприємстві здійснювалась згідно видаткових накладних та актів передачі у 2 кв. 2009р., на суму 42039,6грн., в т.ч. ПДВ 7007грн.: намоточна машина-1шт.; личільник-1шт.; прес гідравлічний-1шт.; автомат для виробництва рифленої сировини-1шт. У 2 кв.2009р. підприємством за рахунок відвантаження намоточної машини сума валового доходу 33333грн. була відкоригована, тому за 2,3,4 кв.2009р. за даними перевірки сума валового доходу занижено на 61850грн.

Згідно наданих первинних документів у 2 та 3 кв. 2009р. списання основних фондів, а саме «волочильного станку», у звязку з його реалізацією не було, дане обладнання , як вважає відповідач, було реалізовано як товар. Таким чином відповідачем встановлено, що вибуття основних фондів у зазначений період на підприємстві не відбулось.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 09.06.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002852301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 38 188 грн., в тому числі: основного платежу на суму 24 332 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 856 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо наявності порушення податкового законодавства, а як наслідок відмова в задоволенні позову, з наступних підстав.

Відповідно ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні" № 509-XII від 04.12.1990р. (стаття чинна на момент виникнення спірних правовідносин), плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача повідомлено письмовим повідомленням від 22.02.2010р. №105/23-225, яке направлено поштою.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», дано визначення поняття "основні фонди" - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно п.1.31 ст.1 Закону України № 334/94-ВР, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України №334/94-ВР, визначено поняття господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судовою колегією встановлено, що підприємством, в порушення вищезазначених норм, у 1 кв.2009р., внаслідок розбіжностей між даними бухгалтерського обліку, первинними документами та даними декларацій про прибуток, занизило суму валового доходу на 95183грн. Відповідно до оборотно-сальдової відомості до рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками»за 1 кв.2009р., реєстрів продажу товарів, робіт, послуг за січень, лютий, березень 2009р., додатку №5 до Декларації за січень, лютий, березень 2009р. та первинних документів, сума реалізації складає: січень-154124 грн., сума податкових зобовязань з ПДВ 30825грн., в т.ч. надійшло авансових платежів на розрахунковий рахунок від СПД ОСОБА_1 за волочильні станки, в сумі 85670грн., від ПП «Айрон»за автомат для зборки сітки, в сумі 3500грн.; лютий- 63615грн., сума податкових зобовязань з ПДВ 12723грн., в т.ч. від ПП «Айрон»авансовий платіж за намоточну машину, в сумі 40000грн.; березень-39703грн., сума податкових зобовязань з ПДВ 7941грн. Крім того, у 1 кв.2009р. відбулась реалізація товару за межі митного кордону України на суму 158713грн. Кредиторська заборгованість, станом на 01.01.09р., з іноземним покупцем по рахунку 362 складає 59006грн. Таким чином, за даними перевірки сума валового доходу за 1кв., згідно рядку 01.1 Декларації на прибуток, складає: рахунок 361-257442грн., рахунок 362-99707грн. В декларацію про прибуток за 1 кв. 2009р. по рядку 01.1 підприємство віднесло 261966грн. Таким чином, підприємством занижено суму валового доходу на 95183грн. У 1кв. 2009р. основних фондів на підприємстві не було, про що свідчить додаток К1 до Декларації про прибуток за 1кв. та 1 п/р 2009р.

В даному випадку вибуття основних фондів з експлуатації у разі продажу на підприємстві не відбулось з огляду на наступне.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до статті 8 зазначеного Закону України відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). Зарахування на баланс основних засобів здійснюється відповідно до пункту 10 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року N 561, на підставі акта приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів. Форма акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма N 03-1) затверджена наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку". Комісія, яка складає зазначений акт, визначає строк корисного використання об'єкта основних засобів та складає первинний документ із зазначенням обов'язкових реквізитів, перелік яких встановлено статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При визначенні строку корисного використання (експлуатації) відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92, слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Акт, після його оформлення, з доданою технічною документацією та іншими первинними документами, що відносяться до даного об'єкта, передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами, на те уповноваженими.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України N 561 від 30 вересня 2003 року Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити: своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження основних засобів, їх внутрішнє переміщення (зі складу в цех (відділ, дільницю), з цеху в цех тощо), вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування тощо); відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу з початку корисного використання; визначення витрат, пов'язаних з підтриманням основних засобів у робочому стані (технічні огляди, поточне обслуговування), їх ремонтом і поліпшенням; визначення фінансових результатів від реалізації та іншого вибуття основних засобів; інформацією для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.

Підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів. Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам і підрядникам за устаткування, інструмент, інвентар та інші необоротні активи, за виконані проектно-вишукувальні і будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (будівництвом) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження і пуск основних засобів. Первісна вартість об'єкта основних засобів збільшується на попередньо оцінену суму витрат на демонтаж, переміщення об'єкта та відновлення території, на якій він розташований, у випадках та порядку, визначеному законодавством, зокрема на суму оцінених витрат на рекультивацію порушених земельних ділянок шляхом створення забезпечення; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати"). Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з основними засобами наведена у додатку до цих Методичних рекомендацій.

Судом встановлено, що підприємством операції з зарахування авансових платежів за продаж основних фондів оформлювалось лише видатковими накладними. Акти приймання-передачі основних засобів та будь-які інші первинні документи на підприємстві відсутні, щоє порушенням вищезазначених вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Екостиль-29»залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий О.В. Яковлєв

СуддіА.В. Бойко

ОСОБА_2