Ухвала суду № 66500745, 15.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/2309/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Матковська З.М.

судді Запотічний І.І.,

секретаря судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року у справі № 807/1660/16 за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

14.11.2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області яким просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" за № 13/07-09-17-01 від 17 червня 2015 року прийняте відповідачем. Позов обґрунтовує тим, що податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 13/07-09-17-01 від 17 червня 2015 року відповідно до якого позивачеві нараховано транспортний податок в сумі 25000,00 грн. Позивач з даним рішенням відповідача не погоджується, вважає його прийнятим не в порядок і спосіб передбачений чинним законодавством.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № 13/07-09-17-01 від 17 червня 2015 року.

Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, відповідач подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони не зявились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 28 липня 2011 року за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки Lexus RX 350, 2011 року випуску із об'ємом двигуна 3456 кб.см, що підтверджується обліковою карткою приватного транспортного засобу.

17 червня 2015 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" за № 13/07-09-17-01, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб (код платежу 18011000) в сумі 25000 грн., граничним строком для сплати якого зазначена 60 днів з дня вручення.

01 січня 2015 року набрав чинності ОСОБА_2 України № 71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно статті 267 пункту 267.1 підпункту 267.1.1 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Положення статті 267 пункту 267.1 підпункту 267.2.1 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно статті 267 пункту 267.4 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Базою оподаткування у відповідності до статті 267 пункту 267.1 підпункту 267.3.1 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Згідно статті 267 пункту 267.4 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Відповідно статті 267 пункту 267.1 підпункту 267.5.1 цього Кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно статті 267 пункту 267.6 підпункту 267.6.2 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України (01 січня 2015 року), власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.

Транспортний податок відсутній у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу України). Поміж тим, відповідно до статті 9 пункту 9.4 Податкового кодексу України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється. Так, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01січня 2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Отже, транспортний податок згідно з Податкового кодексу України є місцевим податком.

Так, відповідно до статті 8 пункту 8.3. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно статті 12 пункту 12.3 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (стаття 12 пункт 12.3 підпункт 12.3.2 Податкового кодексу України). Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (стаття 12 пункт 12.3 підпункт 12.3.3 Податкового кодексу України).

Відповідно статті 12 пункту 12.3 підпункту 12.3.4 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за вимогами Податкового кодексу України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі, норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Отже, фактично рішення міської ради оприлюднене до 15 липня 2015 року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Одним із принципів податкового законодавства, згідно з положеннями підп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України є стабільність, зміст якого полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх. ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Ф" за № 13/07-09-17-01 від 17 червня 2015 року відповідно до якого позивачеві нараховано транспортний податок в сумі 25000,00 грн. не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 частиною 3 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року у справі № 807/1660/16 без змін.

Ухвала набирає законної з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_2 ОСОБА_4