Ухвала суду № 66500355, 10.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27934/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М., Коротких А.Ю.,

за участю секретаря: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" Гаджиєва С.О., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: ПАТ "Імексбанк" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" Гаджиєва С.О., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участі третьої особи без самостійних вимог ПАТ "Імексбанк" про: визнанння протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Гаджиєва С.О. щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» Гаджиєва С.О. включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; визнання протиправною бездіяльність ФГВФО щодо не включення позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов'язання ФГВФО включити позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт до судового засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що не заважає розгляду справи за його відсутності.

Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" Гаджиєва С.О. та ПАТ "Імексбанк" в судовому засіданні не заперечував проти задоволення вимог апелянта, та просив направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як вкладником, та ПАТ «Імексбанк» було укладено договір №1970013368 банківського рахунку від 26.01.2015, на який позивачем було внесено 200 000,00 грн., згідно квитанції №22424 від 26.01.2015.

На підставі постанови Правління НБУ від 26.01.2015 №50 вказаний банк було віднесено до категорії неплатоспроможних, та введено тимчасову адміністрацію, а згодом відповідно до постанови Правління НБУ від 27.05.2015 №105, прийнято рішення про ліквідацію вказаного банку.

В подальшому, позивач звернувся до відділення ПАТ «Альфа-Банк» для отримання гарантованої суми вкладу, проте банк-агент відмовив ОСОБА_2 у виплаті, з огляду на відсутність останнього у Загальному реєстрі вкладників Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Незгода позивача з відсутністю у вказаному Реєстрі вкладників обумовила його звернення до суду з даним позовом.

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі діяв на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, яким передбачено, що якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі.

Суд першої інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. До вказаного висновку суд першої інстанції дійшов, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16.02.2016 (номер в ЄДРСР 56755298).

Проте, колегія суддів, розглядаючи даний спір не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно п.7 ч.1 ст.3 КАС України, під поняттям "суб'єкт владних повноважень" розуміються органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, публічно правовим спором є спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При розгляді поданої апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про відступ від правової позиції, викладеної у постановах Верховного суду України щодо неналежності розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У рішеннях Верховного суду України обґрунтовується те, що спірні правовідносини, які є подібними з даним спором, виникли в процесі ліквідації банку.

У п. 6 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 р. № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

З огляду на що, виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (справи, підвідомчі господарським судам) колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 16.02.2016 р. (номер в ЄДРСР 56755298) дійшла висновку про те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Суть спірних правовідносин полягає в тому, що під час дії тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду не зарахувала банківський рахунок заявника до сформованого нею переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню у зв'язку з встановленням нікчемності договору банківського вкладу.

З аналізу змісту положень, передбачених статтями 1, 4, 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб шляхом здійснення повноважень, делегованих державою, щодо гарантування повернення вкладнику внеску у розмірі 200 000 грн.

У свою чергу, згідно з ч.1 ст.4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділений відповідними функціями, передбаченими Законом.

Наведене свідчить про те, що функції Фонду пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, згідно з п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, Фонд є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Приписами п.1 ч.1 ст.17 КАС України, встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, зокрема, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що спір, предметом якого являється перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виконання покладених на неї владно-управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави на відповідність законам України та іншим нормативно-правовим актам, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Вищевикладене однозначно підтверджує публічно-правовий характер даного спору, а тому, дана категорія справ підпадає під юрисдикцію саме адміністративних судів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності закриття провадження у справі.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, яким надана неправильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 29.09.2016 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.