Ухвала суду № 66500229, 11.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/2429/17 Головуючий у 1-й інстанції: Декаленко В. С. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо оскарження рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07.03.2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про скасування рішення №331 про утримання надміру виплачених сум пенсії.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.02.2017 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.03.2017 року позов повернуто позивачу.

Не погоджуючись з винесеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На думку апелянта повернення позову є порушенням процесуального права на звернення до суду.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, письмові пояснення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, так як відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позивач не усунув недоліки позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вказано на недоліки позовної заяви, а саме: позивачем в своєму позові не зазначено номеру засобів зв'язку відповідача, а також адресу електронної пошти як своєї так і відповідача, не сплачено судовий збір.

На виконання ухвали суду позивачем надіслано заяву, в якій вказано всі відомі засоби зв'язку, сплачено судовий збір за майнову вимогу та подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за немайнову вимогу у зв'язку з незадовільним майновим станом.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.03.2017 року позов повернуто позивачу у зв'язку з несплатою судового збору у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 108 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Невиконання позивачем хоча б однієї вимоги, встановленої ухвалою про залишення позову без руху, є підставою для повернення позовної заяви.

Згідно ч. 3 ст. 106 КАС України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

За статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 87 КАС України визначено, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ.

Зокрема, Закон № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону).

Вимога сплатити збори не може вважатися обмеженням права на звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи. Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Апелянтом на підтвердження обставин неможливості сплати судового збору вказано про єдине джерело доходу пенсію, розмір якої позбавляє можливість в повному обсязі сплатити судовий збір. Подано розрахунок та довідку про суми відрахувань з пенсії.

Вказані письмові документи підтверджують незадовільний фінансовий стан позивача.

Апелянтом були вчинені всі необхідні дії щодо намагання сплатити судовий збір у справі, а саме, ним сплачено частину судового збору за вимоги майнового характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати) у чіткій відповідності до ст.ст. 87, 88 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повертаючи адміністративний позов з цих підстав, дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України, не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню до суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07.03.2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо оскарження рішення - задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07.03.2017 року - скасувати, а справу повернути для продовження розгляду справу.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 16.05.2017 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.