Постанова № 66498765, 10.05.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р. справа № 809/501/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Волочій Л.І.,

за участю сторін:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: Карабин М.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2,

до відповідача: Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №229614-13 від 30.06.2016,-

ВСТАНОВИВ:

04.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №229614-13 від 30.06.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є власником транспортного засобу марки TOYOTA HIGHLANDER, легковий універсал-В, об'єм двигуна 3456 куб.см, 2011 року випуску. 30.06.2016 року Калуською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №229614-13 про нарахування транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000,00 грн. Зазначив, що із набранням чинності нових положень ПК України 01.01.2015 року власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб.см, є платниками транспортного податку, який відповідно до ст.10 ПК України відноситься до місцевих податків і зборів. Відповідно до п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Вказав, що Калуською міською радою встановлено зазначений транспортний податок своїм рішенням 27.01.2016 року. Отже, 2016 рік - це плановий період, а 2017 рік - бюджетний. Тобто, виходячи з наведених вище норм Податкового кодексу України, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2016 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15.07.2015 року рішення про встановлення таких податків і зборів. Крім того, вказав, що його автомобіль не є об»єктом оподаткування, оскільки відповідно до даних Мінекономрозвитку середньоринкова вартість автомобіля складає 590307,96 грн, що є меншою від 750 розмірів мінімальної заробітної плати. На підставі наведеного просив визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення.

Позивач в судове засідання не з'явився. Подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснила, що рішенням Княгиницької сільської ради від 22.01.2015 на території Княгиницької сільської ради встановлено, зокрема, податок на майно, до якого і належить транспортний податок, та Додатком №2 до даного рішення затверджено Положення про транспортний податок. Зазначила, що згідно п.п.267.2.1 п.267.2 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітого) року. Так, згідно бази даних Калуської ОДПІ ОСОБА_2 є власником транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER 2011 року, з об'ємом двигуна 3456 куб.см., номерний знак НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_1. З урахуванням наведеного позивач є платником транспортного податку, у зв'язку з чим Калуською ОДПІ 30.06.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення №229614-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн. Зазначила, що обов'язок сплати транспортного податку покладено на позивача після набрання чинності Законом №71-VIII від 28.12.2014 року, а не поширено на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України. На підставі наведеного в задоволенні позову просила відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підлягаю задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач має у власності транспортний засіб марки TOYOTA HIGHLANDER, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3456, номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.12).

Згідно з інформацією автоматизованої вибірки даних "Транспортний податок" підсистеми "Облік платежів" ІС "Податковий блок" ОСОБА_2 числиться у переліку суб'єктів та об'єктів оподаткування, як платник транспортного податку з фізичних осіб за оподатковуваний період - 2016 рік (а.с.37).

На підставі даної інформації та відповідно до ст.ст.58, 267 ПК України в автоматизованому режимі податковим органом 30.06.2016 року сформовано податкове повідомлення-рішення №229614-13, яким ОСОБА_2 визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн. (а.с.13)

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача та отримане ним 09.08.2016 року (а.с.38-39).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

01.01.2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909 - VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон № 909-VIII), яким внесено зміни щодо вимог до об'єкта оподаткування в частині визначення середньоринкової вартості автотранспортного засобу.

В п. 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №909-VІІІ визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Також відповідно до п.7 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених ст.10 ПК України.

В ст.267 ПК України визначено платників, об'єкт оподаткування та порядок сплати транспортного податку.

Відповідно до п.п.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно із п.п.1.1 п.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів.

В силу п.п.267.6.3 п.267.6 ст.267 ПК України органи внутрішніх справ зобов'язані до 01 квітня 2016 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

Відповідно до Порядку визначення середньоринковаї вартості автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016 року) визначення середьоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів здійснюється за формулою: Сср=Цн х (Г/100) х (1±(Гк/100), де Цн-ціна нового транспортного засобу в Україні; Г-коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортного засобу залежно від строку експлуатації; Гк-коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу.

Згідно інформації з офіційного сайту Мінекономрозвитку середньоринкова вартість транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3456 становить 628298,08 грн.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунок вартості належного йому автомобіля із зазначенням вартості в розмірі 590307,96 грн.

Суд не приймає до уваги дану інформацію, оскільки відомості про пробіг автомобіля (135000 км) вказані позивачем без підтвердження жодними доказами.

Представник відповідача також не зміг надати інформацію про пробіг вказаного автомобіля, оскільки такі дані податковому органу не були надані органом внутрішніх справ.

А тому, у зв'язку з відсутністю в державних органів відомостей про фактичний пробіг транспортного засобу позивача та в зв'язку з тим, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено порядку збирання чи отримання від власників транспортних засобів такої інформації, при розрахунку "Сср" судом застосовано нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів, затверджений постановою КМУ від 18.02.2016 року №66, який в даному випадку становить 27 тис. кілометрів.

В той же час суд враховує ту обставину, що податковим органом не було надано жодного доказу, на підставі якого даний суб»єкт владних повноважень визначив середньоринкову вартість транспортного засобу позивача, що перевищила 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто 1033500 грн. (1378 грн.х 750 = 1033500 грн.).

При цьому суд зазначає, що об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році в силу пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто за наявності двох цих умов. У разі недотримання хоча б однієї цієї умови транспортний засіб не може бути об'єктом оподаткування.

За таких обставин, транспортний засіб відповідача у 2016 році не міг бути об"єктом оподаткування транспортним податком, оскільки його середньоринкова вартість становила менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а тому грошове зобов'язання відповідача з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішенням №229614-13 від 30.06.2016 року визначено податковим органом неправомірно.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

А тому підлягає стягненню з Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн. на користь позивача.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №229614-13 від 30.06.2016, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

Стягнути з Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39532657) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Рогатинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 22.12.1995 року) сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя /підпис/ Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 15.05.2017.