Рішення № 66496039, 15.05.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/384/17

Номер провадження 2/333/901/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

м. Запоріжжя 15 травня 2017 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий суддя Фунжий О.А., за участю секретаря судового засідання Лященко В.А., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 100000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 27 листопада 1962 р. до 26 квітня 1982 р. позивач проходив військову службу в Збройних силах. Під час проходження служби в 1966-1967 р.р. він отримав важке переохолодження, що в подальшому призвело до розвитку тяжкої хвороби. Висновком МСЕК від 10 січня 2014 р. внаслідок зазначеного пошкодження здоровя йому встановлено 1 групу інвалідності безстроково. Вказаним пошкодженням здоровя йому завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні нормальних життєвих звязків, позбавленні можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійних болях та спазмах, перенесених стражданнях. З наведених підстав позивач, посилаючись на положення ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 23, 1167 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 100000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, наполягаючи на задоволенні позову.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що позивач та його представник не надали суду доказів, які свідчать про обставини отримання інвалідності з вини відповідача та наявність моральних страждань внаслідок зазначеного пошкодження здоровя.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 27 листопада 1962 р. до 26 квітня 1982 р. проходив військову службу в Збройних силах СРСР (а.с. 6-8), має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. (а.с. 5)

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 3131 від 11 грудня 2013 р., в період проходження військової службу в 1966-1967 р.р. позивач отримав важке переохолодження, що в подальшому призвело до розвитку хронічної хвороби нирок V ст., хронічного дифузного гломерулонефриту, артеріальної гіпертензії, анемії, ІХС, стенокардії напруження, ФК-2, дифузного кардіосклерозу, СН-ІІАст., яке повязано з виконанням обовязків військової служби. (а.с. 15)

Згідно повідомлення КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради позивачеві вперше встановлена друга група інвалідності внаслідок загального захворювання 5 січня 1998 р. безстроково.

4 серпня 2008 р. на підставі постанови 15 військово-лікарської комісії Південного оперативного командування № 288 від 27 березня 2001 р. причина інвалідності змінена на захворювання, повязане з проходженням військової служби, група інвалідності друга, безстроково.

24 січня 2013 р. в звязка з погіршенням стану здоровя позивачеві встановлена перша група інвалідності, підгрупа Б, внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби, безстроково. (а.с. )

Згідно висновку МСЕК від 10 січня 2014 р. позивачеві встановлено І групу інвалідності у звязку з травмою (переохолодженням), повязаною з виконанням обовязків військової служби. (а.с. 16)

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок отримання при виконанні обовязків військової служби травми (переохолодження) позивачеві завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні нормальних життєвих звязків, позбавленні можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійних болях та спазмах, перенесених стражданнях.

Оскільки інвалідність внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби, вперше встановлена позивачеві висновком МСЕК від 4 серпня 2008 р., відшкодування йому моральної шкоди здійснюється відповідно до ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, а також спеціальної норми ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 1168 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У відповідності зі ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач отримав захворювання, яке призвели до встановлення інвалідності, під час виконанням обовязків військової служби, що призвело до фізичного болю та моральних страждань внаслідок ушкодження здоровя, він має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 23, 1167 ЦК України.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 23 ч.3 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно розясненням, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи глибину моральних та психічних страждань позивача внаслідок пошкодження здоровя, встановлення йому першої групи інвалідності, потрібності у постійному сторонньому огляді, стан його здоровя на цей час, ступінь порушення нормальних життєвих звязків, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн., повністю задовольнивши позов.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про відсутність вини Міністерства оборони України у спричинені позивачеві моральної шкоди з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 ЦК України держава України є учасником цивільних відносин. Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про збройні сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України.

Таким чином, обовязок держави відшкодувати позивачеві завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 р. у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обовязковим для суддів.

Також не приймається до уваги ствердження представника відповідача про те, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди внаслідок зазначеного пошкодження здоровя, оскільки в судовому засіданні встановлена наявність у позивача захворювання, причиною якого стала травма (переохолодження), отримана в період проходження військової служби, а згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України судові витрати в сумі 1 600,00 грн. суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.

Керуючись ст. 213-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, 100000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, в дохід держави судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А.Фунжий