Ухвала суду № 66495429, 15.02.2017, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1595/16-к

Провадження № 1-кс/304/41/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнов В.О., при секретарі Гарайдич Р.А., з участю особи, яка подає скаргу ОСОБА_1, прокурора Перечинського відділення Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_2, розглянувши скаргу представника ТОВ «Перечинський «Стеатит» на бездіяльність ОСОБА_3 відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

до Перечинського районного суду в порядку ст. 303 КПК України надійшла скарга представника ТОВ «Перечинський «Стеатит» адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність ОСОБА_3, яку мотивує тим, що 02 лютого 2017 року директором ТОВ «Перечинський «Стеатит» ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області подано заяву про злочин відносно ОСОБА_5 У заяві було зазначено, що 05 жовтня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_6 внесено відомості до ЄРДР № 12016070130000406 за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України. В ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, 26 жовтня 2016 року в якості свідка допитана ОСОБА_5, яка показала, що 25 серпня 2016 року відбулися збори учасників товариства, одним з основних питань на яких було обрання директора у звязку зі смертю попереднього ОСОБА_7, якому належала частка в розмірі 74,28 % статутного капіталу. Проте, як показала ОСОБА_5, збори фактично не відбулися, жоден з учасників товариства не голосував за питання, зазначені в протоколі загальних зборів учасників № 01/16, в тому числі за обрання ОСОБА_4 директором товариства, а у самому протоколі вказані неправдиві дані, оскільки ніякого голосування не було. Вказані покази ОСОБА_5 вважає завідомо неправдивими, а у її діях вбачається наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України з огляду на наступне. Так, 25 серпня 2016 року дійсно відбулися загальні збори учасників товариства за результатами яких складено протокол № 01/16, в який внесені всі питання, які були предметом розгляду на зборах, а твердження ОСОБА_5 про те, що на зборах не розглянуто жодного питання, в тому числі й щодо обрання ОСОБА_4 директором товариства не відповідають дійсності, а отже є завідомо неправдивими. Зокрема, під час обрання ОСОБА_4 директором товариства, проводився звукозапис, на якому чітко чути, що ОСОБА_8 як голова загальних зборів учасників товариства, запропонував кандидатуру ОСОБА_4 на посаду директора, участь у обговоренні якої прийняли всі присутні на зборах і жодних заперечень від будь-кого з учасників з цього приводу не надходило, всі проголосували «за», в тому числі й ОСОБА_6 За результатами обговорення було прийнято рішення обрати директором товариства ОСОБА_4, а заступником ОСОБА_6 Крім того, твердження ОСОБА_5 про те, що питання кандидатури ОСОБА_4 на посаду директора не виносилися і за це питання не голосували, спростовується також тим фактом, що 25 серпня 2016 року, після обрання його та ОСОБА_6, на виконання рішень зазначених загальних зборів, було видано наказ № 02/16, підписаний ОСОБА_4 як директором про призначення ОСОБА_6 заступником, з яким ОСОБА_6 ознайомлена та власноручно на ньому проставила свій підпис, тим самим засвідчивши той факт, що ОСОБА_4 являється директором товариства, після чого складала відповідні довідки та займалась іншими питаннями; ані у неї, ані у ОСОБА_9 чи інших учасників до ОСОБА_4 як до директора товариства не було. Претензії виникли після того як під час інвентаризації ОСОБА_4 з іншими працівниками почали виявляти факти розпродажу майна товариства ОСОБА_6 в період після смерті її чоловіка й до обрання ОСОБА_4 директором. Крім цього, покази ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є майже ідентичними і завідомо неправдивими, що свідчить про їх спільну зацікавленість у введенні органу досудового розслідування в оману, що також підтверджується тим, що ОСОБА_6 зловживаючи наданими їй службовими повноваженнями, будучи заступником директора товариства, уклала трудовий договір від імені голови товариства з ОСОБА_5 та видала наказ про призначення її виконуючою обовязки директора, в той час як рішення про призначення директором ОСОБА_4 скасоване не було. Крім цього, з метою створення перешкод в роботі товариства ОСОБА_6 неправомірно заволоділа печаткою товариства, у звязку з чим ОСОБА_4 як директору, довелося виготовляти нову. Також, 18 січня 2017 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підставі наданих їм товариством довіреностей, прибули на територію підприємства, де на складі № 4 приступили до виконання покладених на них повноважень, за результатами чого ними була складена накладна № 5 з переліком товарно-матеріальних цінностей у кількості 13 одиниць. Оскільки з території підприємства неодноразово вчинялися крадіжки та за ініціативи самої ОСОБА_6 розпродавалося майно, з метою недопущення розкрадання і незаконного відчуження такого, воно було завантажене на автомобіль для подальшого транспортування до складу № 2. Проте під час виїзду автомобіля зі складу, на підприємство прибула ОСОБА_6, яка разом з невідомими особами заблокувала виїзд автомобіля, погрожуючи працівникам товариства, у звязку з чим товарно-матеріальні цінності так і не були перевезені та, як наслідок, в подальшому викрадені, про що подано відповідні заяви до ОСОБА_3 Незаконні дії щодо перешкоджання роботі товариства ОСОБА_6 почала вчиняти після виникнення у ОСОБА_4 як директора товариства ряду питань безпосередньо до неї та ОСОБА_5 щодо діяльності товариства в період після смерті попереднього керівника, зокрема стосовно продажу належного товариству майна за відсутності повноважень на його здійснення, стосовно реальної вартості реалізованого нею майна, що підтверджується надходженням коштів від таких продаж на рахунок товариства у ПАТ «Кредобанк» м. Ужгород, стосовно ненадання нею відповідних документів на здійснення таких продажів, як наслідок виникає обґрунтована підозра щодо підроблення документів купівлі-продажу належного товариству майна в період відсутності належним чином призначеного керівника. Явне небажання та фактичне перешкоджання з боку ОСОБА_6 впорядкувати документи товариства, провести повну інвентаризацію майна та багато інших негативних обставин, що виникли в подальшому, призвели до різкої зміни поведінки ОСОБА_6 та її наміру у будь-який спосіб повернутися до періоду, коли вона фактично без будь-яких обмежень здійснювала продаж майна товариства, а директором в документах підприємства значився померлий чоловік, у звязку з чим є всі підстави стверджувати про підробку таких документів. Разом з цим, заява ОСОБА_4 отримана ОСОБА_3 ще 03 лютого 2017 року, однак станом на 08 лютого 2017 року в порушення вимог ст. 214 КПК України жодних повідомлень про внесення відомостей до ЄРДР за вказаною заявою, а також витяг з ЄРДР не надходило, що свідчить про невнесення таких до реєстру. На підставі вищенаведеного просить скаргу задовольнити.

Особа, яка подає скаргу ОСОБА_1 у судовому засіданні просила скаргу задовольнити, при цьому посилаючись на викладені у ній обставини.

У судовому засіданні прокурор Левкулич В.І. проти задоволення скарги не заперечив.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 31 січня 2017 року генеральний директор ТОВ «Перечинський «Стеатит» ОСОБА_4 в порядку ст. 214 КПК України направив до ОСОБА_3 відділення Ужгородського відділу ГУ НП в Закарпатській області заяву про злочин та завідомо неправдиве показання з боку заступника директора ТОВ «Перечинський «Стеатит» ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 365-1, ч. 1 ст. 383, ч.1 ст. 384 КК України, в якій просив внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, визнати його потерпілим у кримінальному провадженні, а також надати витяги з ЄРДР щодо внесення відомостей про вказані злочини за даною заявою.

Також встановлено, що вказану заяву Перечинське відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області отримало 03 лютого 2017 року, що стверджується випискою про вручення поштового відправлення.

Однак, слідчими СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу ГУ НП в Закарпатській області у відповідності до ст. 214 КПК України взагалі не внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі даної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржена зокрема бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 9, 28, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

скаргу представника ТОВ «Перечинський «Стеатит» ОСОБА_1 на бездіяльність ОСОБА_3 відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення задовольнити.

Зобовязати Перечинське відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області внести відомості про кримінальне правопорушення по факту можливого завідомо неправдивого повідомлення про злочин, завідомо неправдивих показів, перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права та підробки документів з боку ОСОБА_6, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст.364-1, ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_12