Вирок № 66495215, 15.05.2017, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

____________

Справа № 299/730/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2017 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Левка Т.Ю.,

при секретарі - Роман К.С.,

за участю прокурора - Симйона І.Д.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - Жилкіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів кримінальне провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016070080000951 від 22 листопада 2016 року) по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Широке, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактичного проживаючого АДРЕСА_2, громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого 26.07.2013 року вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області за ст.121, ч.3 ст.135 КК України із застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі, 17.06.2014 року ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26.07.2013 року скорочено наполовину на підставі ст.6 Закону України "Про амністію у 2014 році" до 2 років 5 місяців 13 днів, 11.02.2016 року ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області згідно ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, звільнений від відбування покарання у зв"язку із фактичним відбуттям ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ст. 128 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20.11.2016 року, близько 23 години 30 хвилин, ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в коридорному приміщенні будинку АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, з яким до цього часу спільно вживав алкогольні напої, підійшов до лежачого на підлозі ОСОБА_4 та намагаючись допомогти останньому підвестися на ноги та дійти до ліжка, втративши рівновагу від алкогольного сп'яніння, декілька разів (не менше п'яти) впав на нього ударяючи при цьому колінами та тілом в область плечей ОСОБА_4 в результаті чого відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 213 від 25.11.2016, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців шкірних покровів лівого передпліччя в середній третині по зовнішній поверхні, лівого передпліччя в нижній третині по зовнішній поверхні, поширюючись на тильну поверхню кисті, правого передпліччя в середньо-верхній третині, що у живих осіб, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили розладу здоров'я.

Після чого ОСОБА_2 тримаючи ОСОБА_4 за верхній одяг потягнув його до спальної кімнати де допоміг йому підвестися на ноги та внаслідок злочинної недбалості, не передбачивши можливість настання наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачати, схопив ОСОБА_4 за верхній одяг в області грудей та відштовхнув його на ліжко в результаті чого ОСОБА_4, втративши рівновагу, отримавши прискорення вдарився головою об стіну та впав на ліжко внаслідок чого відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 213 від 25.11.2016, отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на внутрішній поверхні м'яких покровів голови зліва, закритої внутрішньочерепної травми у вигляді з субдуральної гематоми зліва, тотального субарахноїдального крововиливу та розмізженням лівої півкулі мозку, що у живих осіб, згідно п.2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження та які являються небезпечними для життя в момент спричинення і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_4

Дії ОСОБА_2 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч.1 ст.119 КК України, тобто вбивство, вчинене через необережність.

Крім цього, близько 04 години, 21.11.2016 року ОСОБА_2 перебуваючи у спальній кімнаті будинку, діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості, не передбачивши можливість настання наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачати, побачив лежачого на підлозі ОСОБА_4, намагався допомогти останньому підвестися на ноги, в ході чого декілька разів (не менше трьох) наступив на ОСОБА_4 та впав на нього ударяючи при цьому колінами та тілом в область грудей ОСОБА_4 в результаті чого відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 213 від 25.11.2016, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців орбітальної ділянки лівого ока, садна шкірних покровів тильної поверхні лівої кисті, правої кисті в проекції п'ясної фаланги І пальця та правої гомілки в середньо-верхній третині по передній поверхні, закритих переломів ребер справа з VI-VIII по середньо-підпахвинній та IX по середньо-ключичній лінії, зліва V-VII по середньо-ключичній лінії та VIII і XI по передньо-підпахвинній лінії без пошкодження пристінкової плеври та з крововиливами в оточуючі м'які тканини, забою легенів, що у живих осіб, згідно п.2.2.1. «Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Дії ОСОБА_2 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ст.128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У сукупності дії ОСОБА_2 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 1 ст. 119 та ст.128 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, суду показав, що дійсно за викладених в обвинувальному акті обставин він через необережність завдав ОСОБА_4 тілесні ушкодження, вказані в обвинуваченні, що призвели до смерті останнього. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні дав показання про те, що з 1979 року він проживає разом зі своєю сім'єю в місті Хуст, а його брат ОСОБА_4 проживав в АДРЕСА_2. З лютого 2016 року спільно з його братом ОСОБА_4 проживав двоюрідний племінник ОСОБА_2, яких він періодично провідував та приносив їм поїсти, оскільки вони ніде не працювали, а лише вживали спиртні напої. 21.11.2016 йому зателефонувала сусідка ОСОБА_5 з с. Широке та повідомила, що його брата ОСОБА_4 знайшли вдома у важкому стані та госпіталізували до лікарні. Прийшовши в м. Виноградів йому стало відомо, що протягом дня 20.11.2016 та в ніч на 21.11.2016 брат ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 вживали горілку. 25.11.2016 року він приїхав в м. Виноградів до реанімаційного відділення для того, щоб відвідати свого брата, але в лікарні йому сказали, що брат помер.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_1 не заявив, претензій до обвинуваченого він не має.

При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, на підставі та в порядку, встановленому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з"ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, встановлено, що їх позиція є добровільною. Також їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім цього, судом було взято до уваги наступні докази:

- вимога про судимість, згідно якої ОСОБА_2 раніше судимий за ст.121, ч.3 ст.135 КК України, звільнений від відбування покарання у зв"язку із фактичним відбуттям (а.п. 120);

- характеристику Широківської сільської ради на гр. ОСОБА_2 згідно якої останній за місцем проживання зарекомендував себе з посередньої сторони (а.п. 115);

- довідку Широківської сільської ради про склад сім'ї від 22.11.2016 року, згідно якої ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 один ( а.п.114);

- довідку Виноградівської районної лікарні (а.п. 117), згідно якої ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра та лікаря-фтизіатра не перебуває;

- висновок судово-психіатричного експерта № 23 від 02.02.2017 року, згідно якого ОСОБА_2 психічним захворюванням не страждав і не страждає, інкриміноване йому діяння скоїв у стані простого звичайного алкогольного сп'яніння, коли міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує ( а.п. 105-109).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вирішив, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 мали місце.

Ці діяння містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 Кримінального кодексу України - вбивство, вчинене через необережність та склад кримінального правопорушення передбаченого ст.128 Кримінального кодексу України - необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 винний у вчиненні цих кримінальних правопорушень та підлягає покаранню за вчинені ним кримінальні правопорушення.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченого, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчинених злочинів, що передбачені ч.1 ст.119, ст.128 КК України, один з яких, а саме злочин, передбачений ч.1 ст.119 КК України, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, а другий, передбачений ст.128 КК України - невеликої тяжкості, враховує наслідки та обставини вчиненого злочину (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності), особу винного - його вік, матеріальний стан, стан здоров'я, посередню характеристику за місцем проживання, наявність обставини, яка обтяжує покарання, за наявності обставин, які пом'якшують покарання, тому приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого з обранням покарання у виді обмеження волі в межах санкцій статтей, із наданням на підставі ст.75 КК України іспитового строку і покладенням на нього обов'язків у відповідності до ст.76 КК України, і таке покарання буде справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов не заявлявся.

Обвинувачений не вчинив кримінальні правопорушення у стані обмеженої осудності.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Майно, на яке накладено арешт відсутнє.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 91, 94, 370, 374, 394 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ст. 128 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.119 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років обмеження волі, за ст. 128 КК України - у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

В порядку ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточно покарання у вигляді 4 (чотирьох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 :

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

- штани чорного кольору, светр коричневого кольору, футболку червоного кольору, носки сірого кольору, передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в закарпатській області згідно квитанції за порядковим номером 2250 (а.п.112) - після набрання вироком законної сили передати ОСОБА_2, як законному власнику;

- марлевий тампон зі змивами крові з деревяної підлоги, марлевий тампон зі змивами крові з ковра спальної кімнати, зрізи матерії з подушки зі слідами крові, пляшка ємністю 0,5 л. з під горілки «Пшенична», два стаканчика та марлевий тампон зі зразками крові ОСОБА_2, передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в закарпатській області згідно квитанції за порядковим номером 2250 (а.п.112) - після набрання вироком законної сили знищити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку прокурору, обвинуваченому підлягає врученню негайно після проголошення.

ГоловуючийТ. Ю. Левко