Ухвала суду № 66495161, 10.05.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/199/2017(м)

264/1336/15-ц

Категорія 19

Головуючий в першій інстанції Мирошниченко Ю.М.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.,

суддів Лісового О.О., Принцевської В.П.,

при секретарі Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвардавто-4», треті особи: Регіональний сервісний центр МВС в Донецькій області, державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов Олександр Анатолійович, про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 30 листопада 2012 року він видав ОСОБА_3 довіреність на право керування належним йому автомобілем ЗАЗ TF 698 К ЗНГ, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та вчинення юридично значущих дій, пов'язаних з його експлуатацією, яку скасував заявою від 06 травня 2014 року, про що повідомив органи ДАІ та відповідача ОСОБА_3 Проте, 20 жовтня 2014 року йому стало відомо, що ОСОБА_3 передав автомобіль у власність іншої особи, хоча довіреність, яка на той час була скасована, не передбачала права розпорядження транспортним засобом. Як з'ясувалося, його автомобіль був придбаний відповідачем ОСОБА_4 через ТОВ «Форвардавто-4» і зареєстрований за ним в органах ДАІ на підставі довідки-рахунку від 30 вересня 2014 року. З огляду на те, що ОСОБА_3 не мав права щодо відчуження його транспортного засобу, просив визнати довідку-рахунок від 30 вересня 2014 року, видану ТОВ «Форвардавто-4», недійсною, визнати за ним право власності на автомобіль ЗАЗ TF 698 К ЗНГ, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та зобов'язати ОСОБА_4 передати даний транспортний засіб йому, як законному володільцю.

В ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 придбав автомобіль ЗАЗ TF 698 К ЗНГ, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 565890 від 30 вересня 2014 року, вилучити у нього автомобіль та повернути у його власність, а в разі неможливості витребувати автомобіль в натурі - стягнути з ОСОБА_4 його вартість, що становить 60000 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 112,80 грн.

Позивач не погодився в даним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, неналежну оцінку доказів, просив рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції знехтував приписами законодавства, зокрема ст. 64 ЦПК України, щодо його намагання досліджувати в суді оригінал довіреності від 30 вересня 2014 року, а саме відмовив в задоволенні його клопотання про витребування оригіналу зазначеного письмового доказу і визнав непереконливими заяви щодо недопустимості використання копії цієї довіреності для доказування обставин справи, чим обмежив його в реалізації процесуальних прав.

Суд не звернув уваги на те, що довіреність виготовляється на спеціальних нотаріальних бланках суворої звітності, витрачання яких фіксується в Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів, а відповідно до витягу з цього реєстру бланк, на якому виготовлена довіреність від 30 вересня 2014 року, нотаріусом витрачено не 30 вересня 2014 року, а 06 жовтня 2014 року і не для оформлення довіреності, а для перекладу. Такі розбіжності при вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення і видачі довіреності є неприпустимими, оскільки унеможливлюють існування самої довіреності, як такої. Такі сумніви не було усунуто під час розгляду справи, але суд надав перевагу відомостям з реєстру довіреностей, залишивши поза увагою відомості з реєстру спеціальних нотаріальних бланків.

Крім того, його було обмежено у можливості довести перед судом, що підпис на довіреності від 30 вересня 2014 року сфальсифіковано, у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 не надав для проведення почеркознавчої експертизи оригінал цієї довіреності.

Крім того, його стороною заявлялось клопотання про витребування з матеріалів справи нотаріуса копії спірної довіреності, копії його паспорта та ідентифікаційного коду, натомість даних документів до суду надано не було.

Також судом не прийнято до уваги те, що він взагалі не мав наміру відчужувати спірний автомобіль, оскільки вживав заходи щодо повернення його з чужого незаконного володіння, що підтверджується його заявою від 07 травня 2014 року до відділу ДАІ Горлівського УДАІ УМВС України.

В оскаржуваному рішенні, судом не обґрунтовані мотиви надання переваги одним доказам над іншими.

Представник позивача ОСОБА_8, діюча за довіреністю, в суді апеляційної інстанції скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат Конуп І.М. заперечували проти задоволення скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники третьої особи Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, діючі за довіреностями, в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі - відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвардавто-4», третя особа: державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов О.А. у судове засідання не з'явились.

Апеляційним судом було вжито відповідних заходів щодо повідомлення цих учасників судового процесу, які проживають та знаходяться в населених пунктах Донецької області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Проте, з урахуванням того, що повідомити цих осіб поштовими відправленнями, шляхом надсилання телеграм, телефонограм, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення, неможливо, інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці Апеляційного суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_4 та його представника, представників Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що позивачу, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого РЕВ 6-го МРЕВ м. Горлівка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 06.07.2010 року, належав автомобіль ЗАЗ TF 698 К ЗНГ 2010 року випуску, шасі (кузов) НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1, який 30 вересня 2014 року зареєстровано на нового власника ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку ВІА № 565890, виданої 30 вересня 2014 року ТОВ «Форвардавто-4», яка була оформлена торгівельною організацією без попереднього зняття транспортного засобу з обліку. Станом на 30 вересня 2014 року будь-які обмеження щодо розпорядження даним автомобілем (розшук, арешт, угон, контроль, відміна доручення) були відсутні. (т. 1 а.с. 58, 59, т. 2 а.с. 73, 74, 75, 76, 77, 155).

Відповідач ОСОБА_4 надав до суду, засвідчену печаткою ТОВ «Форвардавто-4», фотокопію довіреності (бланк НОМЕР_5), посвідченої державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А. 30 вересня 2014 року та зареєстрованої у реєстрі за № 1-1771, за змістом якої ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 експлуатувати, керувати та розпоряджатися належним йому, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3, виданого РЕВ 6-го МРЕВ м. Горлівка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 06.07.2010 року, автомобілем марки ЗАЗ TF698 ЗНГ, 2010 року випуску, шасі (кузов) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованим та знятим з реєстраційного обліку в РЕВ 6-го МРЕВ м. Горлівка УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 06 липня 2010 року, надавши їм право представляти його інтереси в органах ДАІ, а також в будь яких інших установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, з усіх без винятку питань, пов'язаних з розпорядженням та експлуатацією цього транспортного засобу, зняти його з обліку в органах ДАІ, здати номерні знаки, поставити на облік в органах ДАІ, слідкувати за технічним станом і робити поточний та капітальний ремонт транспортного засобу, проходити технічний огляд, змінювати вузли та агрегати, встановлювати та демонтувати газове обладнання, від його імені подавати та отримувати заяви, будь-які довідки та документи, у разі необхідності отримувати дублікат реєстраційного документу, укладати від його імені усі угоди, передбачені законом: купівлі-продажу, міни, закладу, оренди, передачі в позичку, отримати належні йому від продажу або оренди гроші, укладати страхові угоди, та ін.. Строк дії довіреності до 13 вересня 2024 року (т. 2 а.с. 26).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, дійшов висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна довіреність, посвідчена державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А. 30 вересня 2014 року, за змістом якої він уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 експлуатувати, керувати та розпоряджатися належним йому автомобілем ним не видавалась та не підписувалась.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено в ст. 203 ЦК України.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недотримання цієї вимоги згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388, ( в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери (п. 8). Перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери. При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться (п. 33). У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах (п. 39).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Так, в ході розгляду справи у суді першої інстанції, за клопотанням представника позивача, була призначена почеркознавча експертиза, на вирішення якої було поставлене питання: чи виконаний підпис та текст від імені ОСОБА_2 в технічному зображенні довіреності про уповноваження останнім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 експлуатувати, керувати та розпоряджатися автомобілем марки ЗАЗ TF698 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована у реєстрі за № 1-1771 від 30 вересня 2014 року серії НОМЕР_5, ОСОБА_2 або іншою особою.

Проте, судовий експерт надав повідомлення про неможливість проведення даної експертизи, з огляду на те, що відсутній оригінал цієї довіреності (т. 2 а.с.134-135).

Оригінал цієї довіреності суду першої інстанції наданий не був, а особи, у яких він може знаходиться, перебувають в населених пунктах Донецької області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. В судові засідання відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвардавто-4» та державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцов О. А. не з'являлись, ніяких заяв та доказів не надавали.

Також за клопотанням позивача, місцевим судом було зроблено запит до Сніжнянської державної нотаріальної контори в Донецькій області з метою отримання матеріалів нотаріальної справи, на що отримана відповідь про неможливість надання цих матеріалів, оскільки нотаріальна контора була переміщена з міста Сніжне Донецької області до міста Костянтинівки Донецької області, проте архів залишився на непідконтрольній Україні території (т. 2 а.с.96).

Отже, судом були здійсненні усі доступні йому заходи щодо одержання оригіналу спірної довіреності з метою проведення почеркознавчої експертизи, а тому посилання позивача на те, що суд обмежив його у можливості довести перед судом, що підпис на довіреності сфальсифіковано є неспроможними.

Крім того, з огляду на вимоги пункту 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року N 20/5, згідно якого запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом

вчинення нотаріальної дії, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що факт видачі спірної довіреності від 30 вересня 2014 року підтверджується витягом з Єдиного реєстру довіреностей, з якого вбачається: на бланку НОМЕР_5 30.09.2014 року державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А. виготовлена та посвідчена довіреність; номер у реєстрі нотаріальних дій 1-1771; особа яка видала довіреність на розпорядження транспортним засобом: ОСОБА_2, ідн. НОМЕР_2; представники: ОСОБА_5, ОСОБА_6; майно: транспортний засіб, автомобіль легковий, серійний номер НОМЕР_4, номер державної реєстрації НОМЕР_6, опис: ЗАЗ TF698 ЗНГ, 2010 року випуску (т. 2 а.с. 110).

За таких обставин, відсутні підстави для визнання посвідченої торговельною організацією фотокопії довіреності, яка за всіма реквізитами співпадає з даними Єдиного реєстру довіреностей, недопустимим доказом у справі.

Також місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що питання щодо достовірності відомостей про витрачання бланків, внесених реєстратором до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, знаходиться в площині професійної діяльності нотаріуса і не впливає на дійсність належним чином посвідченого та внесеного до реєстру для реєстрації нотаріальних дій правочину.

З огляду на викладене, не є слушними доводи позивача про те, що суд не дав належної оцінки тому, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів бланк, на якому виготовлена довіреність від 30 вересня 2014 року, нотаріусом витрачено не 30 вересня 2014 року, а 06 жовтня 2014 року і не для оформлення довіреності, а для перекладу.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду посилання особи, яка подає апеляційну скаргу на те, що за клопотанням сторони позивача, суду не було надано з матеріалів справи нотаріуса копію спірної довіреності, копію паспорта позивача та ідентифікаційного коду, оскільки, зазначені документи знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому витребувати їх, застосувати заходи процесуального примусу, у відповідності до вимог ЦПК України, не представляється можливим .

Довід позивача про те, що судом не прийнято до уваги те, що він не мав наміру відчужувати свій автомобіль, оскільки вживав заходи щодо повернення його з чужого незаконного володіння, що підтверджується його заявою від 07 травня 2014 року до відділу ДАІ Горлівського УДАІ УМВС України, не є слушним, оскільки такі дії ОСОБА_2 у травні 2014 року не виключали видачу ним нової довіреності у вересні 2014 року.

Твердження, викладені в апеляційній скарзі про те, що невідповідність підпису в спірній довіреності підпису ОСОБА_2 є очевидною, не є переконливими для суду, з огляду на те, що для з'ясування таких обставин, що потребують спеціальних знань, допустимим доказом є тільки висновок експерта.

Інші доводи апеляційної скарги є також необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду, обґрунтовано викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, при цьому зазначені мотиви надання переваги одним доказам над іншими.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанцій без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: