Рішення № 66493638, 12.05.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/3278/17 Головуючий 1 інстанції

Справа № 645/4438/16ц ОСОБА_1

Категорія: договірні Доповідач Хорошевський О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Кіся П.В.,

ОСОБА_2

за участю секретаря - Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 березня 2017 року по справі за позовом Харківського національного медичного університету до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року Харківський національний медичний університет звернулися до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача вартість за навчання у сумі 124386,02 грн. та судові витрати у сумі 1865,80 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що 12.08.2009 між ОСОБА_3 та Харківським національним медичним університетом (далі ХНМУ), в особі ректора ОСОБА_5 була укладена угода № 090264 про підготовку фахівця з вищою освітою. Наказом № 280-с ХНМУ від 25.06.2015р. ОСОБА_3 було присвоєно кваліфікацію «Лікар» за спеціальністю «Педіатрія». На підставі направлення на роботу № 44 від 16.03.2015 року відповідач надала прибути до Сумської ОДА Охтирська ЦРЛ на місце роботи 01.08.2015 р. та відпрацювати на посаді лікаря-педіатра. Проте, університету надано дані Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, що відповідач до інтернатури не приступила і до сьогодні не прибула до місця роботи за направленням.

Відповідно до п.2.2 угоди № 090264 від 12.08.2009 року про підготовку фахівця з вищою освітою, відповідач взяв на себе зобовязання прибути після закінчення університету на місце працевлаштування і відпрацювати не менше трьох років. В іншому випадку, на підставі п.21 Порядку працевлаштування випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 року № 367 та п. 2.3. угоди № 090264 від 12.08.2009 р. про підготовку фахівця з вищою освітою відповідач повинен відшкодувати вартість навчання в установленому порядку.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 березня 2017 року позов Харківського національного медичного університету задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ХНМУ заборгованість у розмірі 124386,02 грн. та стягнуто судовий збір у сумі 1865,80 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд не встановив чи були порушені права, свободи чи інтереси позивача. Не зазначив обґрунтування щодо стягнення грошових сум на користь позивача, а не органів державної чи місцевої влади.

Судом не враховано, що відповідач прибула за направленням до КЗ Охтирська УРЛ, але через відсутність вакансій їй було відмовлено у працевлаштуванні.

У відповідача були підстави для розірвання угоди, укладеної з позивачем 12.08.2009 року з підстав, передбачених п. 18 Наказі МОЗ України № 367 від 25.12.1997 року.

Вимога про обовязковість відпрацювання або відшкодування вартості навчання випускників вищого навчального закладу призводять до порушення його конституційного права на працю, яка вільно обирається або на яку він вільно погоджується, та порушує право на безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Вартість навчання позивачем визначена не правильно.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню а рішення суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідача в добровільному порядку умови угоди, укладеної з позивачем 12.08.2009 року, не виконує, на вимоги ХНМУ прибути на призначене місце працевлаштування та повернути вартість навчання в університеті не реагує.

Однак висновку про задоволення позовних вимог суд дійшов без урахування обставин справи та вимог закону.

За правилами ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Отже, між іншим, вирішенню підлягають і питання щодо правовідносин сторін.

Судом встановлено, та не за заперечувалось сторонами, що 12.08.2009 року між ХНМУ і ОСОБА_6 було укладено угоду про підготовку фахівців з вищої освіти (а.с. 11).

Згідно п. п. 2.2. цієї угоди відповідач зобовязався прибути після закінчення ХНМУ на місце направлення і відпрацювати три роки.

Сторони не заперечували проте того, що ця умова угоди відповідачем виконана не була.

На час укладання зазначеної вище угоди, умови викладені у п. п. 2.2 не суперечили нормам діючого законодавства, яке передбачало відшкодування вартості навчання випускником у разі неприбуття до місця роботи за направленням.

Разом з тим, вирішуючи спір суд повинен був визначити коло осіб, що є учасниками правовідносин, що склались та обсяг їх повноважень.

Питання працевлаштування випускників вищих навчальних закладів регулюються «Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 922.

Пунктом 14 вказаного «Порядку» передбачено зобовязання випускника відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання і компенсації заявнику всіх витрат у разі порушення умов угоди.

Аналогічним чином вирішене це питання і п. 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснюється за державним замовленням.

Враховуючи, що ХНМУ заснований на державній формі власності, фінансується за кошти Державного бюджету України, за наявності для того підстав кошти, стягнуті з випускника вищого навчального закладу, який не прибув до місця роботи за направленням, підлягають стягненню до Державного бюджету України.

Будь-яких даних про те, що ХНМУ уповноважений звертатися до суду в інтересах державного бюджету надано не було.

До того ж, позовна заява містить вимогу про стягнення коштів саме на користь ХНМУ.

Оскільки ХНМУ не можна вважати належним позивачем за такими вимогами, оскільки законодавство не передбачає повноважень вищого навчального закладу вимагати від випускників відшкодувати витрати на навчання, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки судом першої інстанції норми процесуального та матеріального права застосовані неправильно оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 березня 2017 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - П.В.Кісь

ОСОБА_2