Рішення № 66491672, 20.02.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7953/16-ц

Провадження №2/405/1668/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді Іванової Л.А.,

при секретарі Береді Я.І.,

за участю позивача ОСОБА_1

та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства "Кіровгеологія" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1звернулася до суду з даним позовом до відповідача КП "Кіровгеологія", в якому, з посиланням на ст.ст. 116,117 КЗпП України, просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку за 13 місяців за період з 17 березня 2015 року по 27 квітня 2016 року в розмірі 56 087 грн. 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в період з 06.04.1978 року по 31.12.2013 року вона перебувала у трудових відносинах з геологорозвідувальною експедицією №37, яка є структурним підрозділом КП «Кіровгеологія», працюючи на різних посадах, та 31 грудня 2013 року була звільнена з посади геодезиста 1-ої категорії за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 квітня 2014 року, її позов до КП «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 23 935,16 грн. було задоволено та в подальшому за її заявою відділом ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження про стягнення суми боргу по заробітній платі в розмірі 23 935,16 грн., однак тривалий час боржник (відповідач) зазначене рішення суду не виконував, у звязку з чим, в березні 2015 року нею був поданий позов про стягнення з КП «Кіровгеологія» на свою користь середнього заробітку за 15 місяців затримки розрахунку, а саме за період з 01 січня 2014 року по 16 березня 2015 року включно, на загальну суму 63672,40 грн., який (позов) заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 квітня 2015 року задоволено та стягнуто з боржника середній заробіток в сумі 63672,40 грн. за вказаний вище період. Відділом ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження, однак до теперішнього часу відповідач зазначене рішення суду про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку не виконав. Також зазначила, що лише 28 квітня 2016 року відповідач виконав судове рішення про стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі в сумі 23 935,16 грн. та здійснив з нею повний розрахунок по нарахованій їй під час звільнення, але не виплаченій заробітній платі.Згідно з виданою відповідачем довідкою, яка була досліджена судом під час розгляду справи №405/1943/15-ц, розмір її середньомісячної заробітної плати становить 4 391 грн. 20 коп. на місяць, середньоденний заробіток відповідно становить 199 грн. 60 коп. (4391,20 грн. : 22 робочі дні = 199,60 грн.),на підставі чого КП «Кіровгеологія» має сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2015 року по 27 квітня 2016 року включно, що загалом складає 281 робочий день та відповідно становить 56 087 грн. 60 коп. (281 робочий день х 199,60 грн. середньоденна заробітна плата = 56 087 грн. 60 коп.).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, просила позов задовольнити.

Представник відповідача КП "Кіровгеологія" позов не визнав, просив відмовити позивачу в задоволенні позову. Підтримав письмові заперечення, подані на адресу суду КП «Кіровгеологія», за якими КП «Кіровгеологія» перебуває у дуже скрутному фінансовому становищі, сума заборгованості перед колишніми працівниками є досить значною, проте, її виплата здійснюється регулярно, однак виплатити одразу всю сумудля підприємства є неможливим, підприємство добросовісно сплачує правомірним стягувачам кошти по заборгованості із заробітної плати. Крім того, Печерським районним відділом Державної виконавчої служби міста Києва відкрито 50 виконавчих проваджень, у яких боржником виступає підприємство. Загальна сума за виконавчими провадженнями становить майже 1,5 млн. гривень. Як вбачається з динаміки погашення заборгованості заробітної плати перед колишніми працівниками підприємства, починаючи з 01.06.2016 року заборгованість складає 953,4 тисячі гривень, враховуючи, що відповідач добросовісно виконує свої зобовязання. станом на 02.02.2017 року ця сума складає 331,8 тисяч гривень. Окрім того, в наданих запереченнях, зазначено, що вказана заборгованість по заробітній платі у КП «Кіровогеологія» виникла у звязку із недофінансуванням державною геологорозвідувальних робіт, а саме, державною службою геології та надр України, яка є замовником зазначених робіт, які здійснює підприємство. Крім того, відповідач вважає, що звернення позивача до суду з зазначеним позовом є нічим іншим, як надмірним зловживанням, наданим позивачу правом та в його діях вбачається намір призвести КП «Кіровгеологія» до стану неплатоспроможності, шляхом регулярного подання позовних заяв про стягнення грошових коштів на користь позивача. Також зазначив, що в аспекті конституційного звернення, положення частини 1 статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 11, 237-1 цього Кодексу, слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Таким чином, повний розрахунок по заробітній платі з позивачем був проведений 28.04.2016 року, при цьому, позивач звернулася до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні тільки через 7 місяців, а не через 3 місяці відповідно до законодавства, з моменту проведення ним (відповідачем) фактичного розрахунку по заробітній платі, на підставі чого просив застосувати строк позовної давності та з цих підстав відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.Окрім того, вказав, що позивачем в зазначеному в позові визначено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.03.2015 року по 27.04.2016 року, який становить 56 087 грн. 60 коп., в той час як за проведеним головним бухгалтером підприємства розрахунком за вказаний вище період розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 56 287 грн. 20 коп.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, зясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованітапідлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, та не заперечувалося сторонами по справі, що позивач ОСОБА_1 в період з 06.04.1978 року по 31.12.2013 року працювала у ГРЕ № 37 м. Кіровограда, яка є структурним підрозділом КП «Кіровгеологія». 31.12.2013 року позивач була звільнена з роботи з посади геодезиста 1-ої категорії геолого-геофізичної служби за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Судом також встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 квітня 2014 року, яке набрало законної сили та в порядку ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України є обовязковим для виконання на всій території України всіма субєктами права, позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 23 935 грн. 16 коп. Стягнуто з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 500 грн. 00 коп.

Окрім того, судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.04.2015 року, яке набрало законної сили та в порядку ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України є обовязковим для виконання на всій території України всіма субєктами права, позовну заяву ОСОБА_1 до КП «Кіровгеологія» про стягнення середньої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з КП «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 63 672,40 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК Україниобставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Закон України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 21.04.1999 року № 606-XIV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Зазначеним Законом врегульовано правовідносини, що виникають у процесі виконання судових рішень.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на зазначене, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (правова позиція Верховного Суду України у справі 6-144ц13 від 29 січня 2014 року).

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Судом також встановлено, і зазначена обставина підтверджена позивачем під час судового розгляду справи, що 28 квітня 2016 року позивачу ОСОБА_1 КП «Кіровгеологія» на картковий рахунок, відкритий в ПАТ КБ ПриватБанк на імя ОСОБА_1 були перераховані кошти в розмірі 23 935 грн. 16 коп., з призначенням платежу: заборгованість по заробітній платі за липень-грудень 2013 року ОСОБА_1 згідно ухвали по справі №405/627/14-ц, як виплата відповідачем заборгованості позивачу ОСОБА_1 по нарахованій, але не виплаченій при звільненні заробітної плати.

З огляду на викладене вище, судом відзначається, що позивач ОСОБА_1 мала правові підстави для звернення до суду з зазначеним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 березня 2015 року по 27 квітня 2016 року після ухвалення на її користь 17 квітня 2014 року судового рішення про стягнення заборгованості по нарахованій заробітній платі, яке було виконано відповідачем лише 28 жовтня 2016 року, крім того, відповідач, маючи рівні з позивачем процесуальні права щодо подання суду доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, не довів суду шляхом подання в порядку ст.ст.10, 60 ЦПК України належних та допустимих доказів відсутності його вини у не проведенні з позивачем розрахунку при звільненні з виплатою належних позивачу сум.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17 березня 2015 року по 27 квітня 2016 року проведений позивачем, виходячи з довідки ГРЕ №37 КП «Кіровгеологія», за якою середньомісячна заробітна плата склала 4 391 грн. 20 коп., розмір середньоденного заробітку становить 199 грн. 60 коп. та за яким (розрахунком), середній заробіток за час затримки розрахунку за вказаний період становить 56 087 грн. 60 коп. ( 281роб.день х 199, 60 грн.).

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100 із змінами, - нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до розрахунку середнього заробітку за час затримки ОСОБА_1, наданого КП «Кіровгеологія», за підписом головного бухгалтера КП «Кіровгеологія» ОСОБА_3, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 за період з 17.03.2015 року по 27.04.2017 року становить 199, 60 грн., який розрахований, виходячи з розміру середньомісячного заробітку позивача, який складає 4 391 грн. 20 коп. поділений на 21,5 р/дн., середній заробіток за час затримки розрахунку визначається шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів за період затримки виплат, розрахованих відповідно до розрахунку норм тривалості робочого часу, тобто 199 грн. 60 коп. середньоденний заробіток х 282 робочих днів за період з 17 березня 2015 року по 27 квітня 2016 року, що становить 56 287 грн. 20 коп.

За таких обставин, суд приймає до уваги зазначений розрахунок середнього заробітку за весь час затримки, за період з 17.03.2015 року по 27.04.2016 року, наданий відповідачем КП «Кіровгеологія», вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року. Позивач щодо зазначеного розрахунку середнього заробітку за час затримки, а так само розміру визначеного відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку за вказаний вище період, - не заперечувала, зазначивши про те, що вона погоджується з розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку, так як він проведений спеціалістом відповідача, та відповідно підтримує позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17.03.2015 року по 27.04.2016 року в розмірі 56 287 грн. 20 коп.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку, та з урахуванням наведенного вище, вважає, що сума середнього заробітку за весь час затримки, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 17.03.2015 року по 27.04.2016 року становить 56 287 грн. 20 коп.

Крім того, судом відзначається, що відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 117 Кодексу встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу(справа №1-5/2012) від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 4постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, встановлені статями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпПУкраїни місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтуванні клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Під час судового розгляду справи, представниквідповідача зазначив, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з тих підстав, що відповідач виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі (фактично розрахувався з позивачем по заборгованості по заробітній платі) шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок позивача28 квітня 2016 року, в свою чергу, до суду позивач звернулася лише 11 листопада 2016 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду та поважні причини пропуску строки звернення до суду з позовом відсутні, що, відповідно, є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову.

В свою чергу, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначила, що після того, як відповідач 28.04.2016 року перерахував на її картковий рахунок, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по нарахованій, але не виплачній при зільненні заробітній платі, вона 04 травня 2016 року звернулася з письмовим запитом до відповідача про видачу їй довідки про розмір середньої заробітної плати, щоб в подальшому на підставі отриманої від відповідача довідки, вона (позивача) мала можливість звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з наданням до позову довідки, виданої відповідачем про розмір її середньої заробітної плати, однак даний запит відповідачем було проігноровано, та в подальшму вона (позивач) ще двічі зверталася до відповідача з аналогічними запитами, останнє звернення було в вересні, 2016 року, однак необхідну довідку вона (позивач), так і не отримала.

На підтвердження зазначених доводів позивач наддала інформацію Кіровоградської дирекції Українського державного підприємства поштовогоз в'язку «Укрпошта» від 15.02.2017 року №55/26-04, згідно з якою, Кіровоградська дирекція наддала інформацію про дату одержання рекомендованих листів з рекомендованим повідомленням про вручення, відправлених на ім'я ОСОБА_5 в.о. Генерального дтректора КП «Кіровгеологія» за адресою вул.Кіквідзе, 8/9, м.Київ, зокрема, рекомендований лист з рекомендованим повідомленням про вручення №2501900263852, відправлений 04.05.2016 року на вищевказану адресу, значиться врученим 10.05.2016 року; рекомендований лист з рекомендованим повідомленням про вручення №2501900459820 відправлений 14.06.2016 року на вищевказану адресу, значиться врученим 21.06.2016 року; рекомендований лист з рекомендованим повідомленням про вручення №2501900411436, відправлений 19.09.2016 року на вищевказану адресу, значиться врученим 21.09.2016 року, при цьому, зміст зазначених звернень позивача до відповідача зводився до видачі їй (заявнику ОСОБА_1М.) довідки про середній заробіток для подачі до суду.

На думку суду, причини пропуску строку звернення до суду, на які вказує позивач, є поважними, на підставі чого визначений ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивачу ОСОБА_1 слід поновити.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 551 грн. 20 коп., за ставками судового збору, визначеними Законом України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на дату подання позивачем позову).

Відповідно до ст. ст.116, 117 КЗпП України, ст.ст.15, 16 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до казенного підприємства Кіровгеологія про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити.

Стягнути з казенного підприємства Кіровгеологія (код ЄДРПОУ №14308279) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 17 березня 2015 року по 27 квітня 2016 року в розмірі 56 287 (п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 20 коп., який обрахований без утримання прибуткового податку та інших необхідних платежів.

Стягнути з казенного підприємства Кіровгеологія (код ЄДРПОУ № 14308279) на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова