Ухвала суду № 66490139, 15.03.2017, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2966/16-а

№ провадження 2-а/208/62/17

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

Головуючого, судді: Івченко Т.П.,

При секретарі: Бондаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Камянської міської ради Дніпропетровської області «про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу»,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Камянської міської ради Дніпропетровської області «про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу».

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (ОСОБА_2 Я.) від 12.05.2016 року було відкрито провадження за зазначеним адміністративним позовом, який згідно до протоколу розподілу справ за автоматизованою системою, був переданий у провадження даному складу суду.

Під час розгляду справи сторони керувалися положеннями КАС України, подавали клопотання, уточнення до позову та заперечення відповідно до зазначеного процесуального закону, наполягали, що розгляд справи має здійснюватись за правилами саме адміністративного судочинства, і лише 15.03.2017 року судом була отримана заява представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи, викладені у позовній заяві та характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства стало припинення трудових відносин Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Камянської міської ради з позивачем на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Суд доходить до висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення з боку відповідача не носить характеру здійснення владних управлінських функцій органу місцевого самоврядування, а спрямований на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків фізичної особи.

Зазначеному кореспондує пункт 21 Постанови Пленуму ВСС України від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у якому зазначено, що якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року по справі № 6-2485цс16, що є аналогічною за субєктним складом та обсягом владних повноважень справі, що наразі розглядається, застосовуються положення саме Цивільного процесуального кодексу України.

Судом також враховано, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, закриття провадження у справі з підстав неможливості її розгляду в порядку адміністративного судочинства не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

При цьому, в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обовязок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Перелік підстав закриття провадження у справі передбачений частиною 1 статті 157 КАС України, та є вичерпним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження по справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 157 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

З огляду на те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити, розяснивши позивачу, що заявлені ним вимоги підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 157 КАС України, суд -

ухвалив:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Камянської міської ради Дніпропетровської області «про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу» - закрити.

Роз'яснити позивачу, що зазначені позовні вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом пяти днів з дня проголошення ухвали, а особами, які не були присутні під час проголошення ухвали в судовому засіданні, - протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Івченко Т. П.