Ухвала суду № 66486433, 04.05.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/8831/14-к Провадження №11-кп/772/177/2017

Категорія: крим. Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Нешик Р.І.

суддів: Гончарука М.М., Дедик В.П.

секретаря: Міхневич І.А.

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

адвокатів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

потерпілих: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

представника потерпілих: ОСОБА_17

розглянула 04 травня 2017 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12013010060000119 за апеляційними скаргами прокурора, адвоката ОСОБА_18 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, самих обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та потерпілих на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученої, маючої неповнолітню дитину, не працюючої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 Морська, 32, раніше не судимої;

засуджено за ч.3 ст.190 КК України до шести років позбавлення волі;

За ч.4 ст.190 КК України до одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна в дохід держави.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна в дохід держави.

За ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України виправдано в звязку з недоведеністю її вину у вчиненні злочину.

За ч.1 ст.358 КК України виправдано в звязку з недоведеністю її вини у вчиненні злочину.

ОСОБА_2 за ч.4 ст.358 КК України виправдано у звязку з відсутністю в її діях складу злочину.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, маючого неповнолітню дитину, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого;

засуджено за ч.3 ст.190 КК України до шести років позбавлення волі.

За ч.4 ст.190 КК України до девяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді девяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.

ОСОБА_3 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України виправдано в звязку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях процесуальні витрати на проведення експертиз в загальній сумі дві тисячі чотириста сорок девять гривень в дохід держави.

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 двісті пятдесят пять тисяч триста девятнадцять гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та сто шістдесят дві гривень 40 копійок судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_19 та ОСОБА_20 задоволено повністю. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_19 та ОСОБА_20 триста тридцять сім тисяч сімсот пятдесят три гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та двісті сорок три гривні 60 копійок судових витрат.

Цивільний позов ОСОБА_12 задоволено повністю. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 двісті пятдесят шість тисяч двісті двадцять шість гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та двісті сорок три гривні 60 копійок судових витрат.

Цивільний позов ОСОБА_21 задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_21 сто сімдесят чотири тисячі сімсот гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та девяносто сім гривень 44 копійки судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_22 задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_22 сто сімдесят чотири тисячі сімсот гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та сто двадцять гривень судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_13 задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 двісті тридцять дві тисячі девятсот тридцять три гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та девяносто сім гривень 44 копійки судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 чотириста сорок одну тисячу шість гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та сто двадцять гривень судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_23 Хомічни задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_23 Хомічни триста десять тисяч двісті шістдесят шість гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та сто шістдесят дві гривні 40 копійок судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_24 задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_24 триста сім тисяч пятсот сорок чотири гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та сто шістдесят дві гривні 40 копійок судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 двісті сімдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири гривні 25 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та девяносто сім гривень 44 копійки судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_15 задоволено повністю. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_15 сто вісімдесят сім тисяч пятсот сімдесят одну гривню в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 чотириста одинадцять тисяч пятдесят чотири гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, двадцять тисяч гривень моральної шкоди та сто шістдесят дві гривні 40 копійок витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_14 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_14 триста двадцять чотири тисячі девятсот пятдесят дві гривень відшкодування майнової шкоди. Позов в частині відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

За участю прокурора: Тучика А.А.

В С Т А Н О В И В :

Прокурор в своїй апеляційній скарзі із доповненнями просив вирок суду в частині виправдання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.1, 4 ст.358 КК України скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. В ній містилося також прохання про допит свідків та призначення максимального покарання обом обвинуваченим за скоєння длочинів.

В апеляційних скаргах потерпілих ОСОБА_25, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_13, ОСОБА_27, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 ставиться питання про постановлення нового вироку із призначенням ОСОБА_2 і ОСОБА_3 максимального покарання в межах санкції ч.3, 4 ст.190 КК України.

В апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вироку суду, закриття провадження за відсутності в її діях складу злочинів за ч.3, 4 ст.190 КК України та відмовленні в задоволенні цивільних позовів потерпілих, виходячи із неповноти судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, посилаючись, що суд не взяв до уваги її покази щодо невчинення шахрайських дій відносно потерпілих та відсутності інших доказів стосовно її доведеності в шахрайстві. ОСОБА_2 також вказувала на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, необгрунтовану кваліфікацію її дій за ч.4, а не ч.3 ст.190 КК України, незаконне засудження за епізодами ОСОБА_24, ОСОБА_28 і ОСОБА_29, істотні порушення КПК при продовженні строку тримання під вартою, фальсифікацію доказів, повязаних зі зміною повідомленої підозри, порушення її права на захист під час судового розгляду, порушення вимог КПК при фіксуванні судового процесу та при винесенні окремої ухвали.

Апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 містить прохання про скасування вироку суду і закриття кримінального провадження за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.3, 4 ст.190, ч.1, 4 ст.358 КК України із-за неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог КПК та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність із посиланням на недотримання норм закону при фіксуванні судового процесу, зокрема відсутності показів потерпілої ОСОБА_24 та нечітких аудіозаписів показів свідків та відсутність достовірних і допустимих доказів вини ОСОБА_2

Апеляційна скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 зводиться до прохання про скасування вироку суду і закриття кримінального провадження в звязку із відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень,передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.190, ч.3, 4 ст.190 КК України, зазначивши, що обвинуваченою ОСОБА_2 надавались лише інформаційні послуги ОСОБА_11, ОСОБА_15 та іншим потерпілим про наявність у власності ОСОБА_30 квартир, передаючи йму кошти за квартири від потерпілих, що ОСОБА_30, ОСОБА_24 і ОСОБА_31 були ініціаторами угод при реалізації квартир. Адвокат в своїй апеляційній скарзі також вказував на незаконне засудження ОСОБА_2 за епізодом від 27.12.2012 року щодо потерпілої ОСОБА_24 Відсутність умислу в діях обвинуваченої на думку адвоката є підставою до закриття кримінального провадження і в частині її засудження за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України, оскільки вона не намагалась заволодіти коштами потерпілих ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36

Істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону адвокат також просив визнати нерозкриття у вироку обєктивної сторони злочинів ОСОБА_2 та їх фактичних обставин, відсутність оцінки всім доказам та порушеннях закону повязаних із неврученням ОСОБА_2 і її захисникам повідомлень про зміну раніше повідомленої підозри, що міститься у кримінальному провадженні у виді фотокопії, датованої 23.04.2014 року, що тягне за собою скасування вироку суду. Адвокат також вказував на суворість і невідповідність призначеного обвинуваченій покарання, неврахування обставин, що могли би вплинути на його помякшення.

Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі вказував на невідповідність призначеного йому покарання нормам ст.ст.65, 75 КК України внаслідок суворості, неврахування всіх обставин, що впливають на строк покарання, невідповідність показів, свідків і потерпілих, даних в суді та зазначених у вироку, відсутність на аудіозапису показів потерпілої ОСОБА_24 та наявність цивільно-правових стосунків із потерпілими, які не передбачають кримінальної відповідальності. А тому він просив повернути кримінальне провадження на новий судовий розгляд.

Його адвокат ОСОБА_18 в апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 вказував на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону оскільки обвинувачення грунтується на припущеннях і неналежних доказах.

Визнавши, що судом обґрунтовано встановлено, що обвинувачений отримував кошти від потерпілих, як сторона договірних відносин, проте вважає, що такі дії не містять складу злочину за ст.190 КК України, оскільки він нічого не вчиняв характерного для шахрайства та не мав від цього користі, а обізнаність ОСОБА_3 від дружини ОСОБА_2 про реалізацію квартир для ОСОБА_30 не передбачає кримінальної відповідальності, в звязку з чим він просив вирок суду відносно ОСОБА_3 скасувати і закрити провадження по справі.

Перед початком апеляційного розгляду Народний депутат України ОСОБА_37 звернулася до суду із клопотанням про передачу ОСОБА_2 під її особисте поручительство, посилаючись на позитивні характеристики, стан здоровя доньки самої обвинуваченої та перше притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_37, захисники і обвинувачені просили про вирішення зазначеного клопотання і їхніх прохань щодо зміни запобіжного заходу при прийнятті рішення по суті.

Крім того, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали заяви про застосування до них Закону України від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 року».

Обвинувачені визнані винними та засуджені за те, що в період часу з листопада 2011 року по травень 2012 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою заволодіння грошовими коштами у великих розмірах шляхом обману, схилили ОСОБА_15 до сплати їм грошових коштів під вигаданим приводом передачі їй майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

17.11.2011 року в м. Вінниця ОСОБА_15 передала ОСОБА_2 5000 доларів США в якості оплати за вищевказану квартиру. В травні 2012 року за місцем проживання ОСОБА_15 за адресою: м. Жмеринка, вул. Москаленка, 23, остання передала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 решту коштів в сумі 11000 доларів США в якості оплати за цю ж квартиру. При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 достовірно знали, що ними чи іншими особами передача ОСОБА_15 майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, виконуватися не буде.

Таким чином, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 заволоділи шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_15 в сумі 16000 доларів США, що станом на час вчинення злочину згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 127835 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали потерпілій ОСОБА_15 матеріальної шкоди на суму 127835 грн., що у понад 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Крім цього, в період часу з листопада 2012 року по грудень 2012 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою заволодіння грошовими коштами у великих розмірах шляхом обману, схилили ОСОБА_11 до сплати їм грошових коштів під вигаданим приводом передачі їй майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

На початку грудня 2012 року в приміщенні ПП «Антей», що за адресою: м. Вінниця вул. Соборна, 53, ОСОБА_11 передала ОСОБА_2 20000 доларів США в якості оплати за вказану квартиру. 18.12.2012 року в приміщенні ПП «Антей», що за вищевказаною адресою, ОСОБА_11 передала ОСОБА_3 решту коштів в сумі 15000 доларів США в якості оплати за цю ж квартиру. При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 достовірно знали, що ними чи іншими особами передача потерпілій майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, виконуватися не буде.

Таким чином, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 повторно шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_11 в сумі 35000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 279755 грн. та завдали потерпілій ОСОБА_11 матеріальної шкоди на суму 279755 грн., що в 521 раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Крім цього, з вересня 2012 року по березень 2013 року, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а також ОСОБА_2 особисто надавали потерпілим заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договори про відступлення майнових прав та гарантійні листи, достовірно знаючи, що ними та іншими особами умови договорів щодо передачі потерпілим майнових прав на квартири в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть. Діючи умисно, з єдиним злочинним наміром, з корисливих спонукань, шляхом обману, ОСОБА_3 у співучасті з ОСОБА_2 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заволодів грошовими коштами потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_14 у особливо великих розмірах на загальну суму 599475 грн, оскільки вказана сума більше ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімумів доходів громадян та ОСОБА_2, у співучасті із ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а також діючи самостійно заволоділа коштами потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_28, ОСОБА_24, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_22, ОСОБА_38, ОСОБА_19, ОСОБА_20 в особливо великих розмірах на загальну суму 2679838,3 грн. за наступних обставин.

Для реалізації злочинних намірів, за домовленістю з ОСОБА_2, ОСОБА_3 умовив особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи спільно з ними, схилити потерпілих до сплати грошових коштів під вигаданим приводом відступлення на їх користь майнових прав на квартири, які, в дійсності ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3, ні особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не належали, про що останнім було достовірно відомо. При цьому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, мав обманути потерпілих, повідомивши їм, що він є ОСОБА_39, та йому належать майнові права на квартири в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці, що не відповідало дійсності, які він відступить потерпілим за грошову винагороду. Крім цього, згідно досягнутої злочинної змови у разі відсутності у м. Вінниця особи, матеріали відносно якої виділенні в окреме провадження, її повинен був замінити ОСОБА_3, який, у такому разі, мав виконати всі вищеописані дії, а також, у разі відсутності ОСОБА_2 у м. Вінниця, мав також отримувати грошові кошти від потерпілих.

Реалізовуючи даний злочинний умисел, 15.09.2012 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою заволодіння грошовими коштами громадян у великих розмірах шляхом обману, прибула разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, до офісного приміщення ПП «Антей», розташованому за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 53. В даному приміщенні особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, видаючи себе за ОСОБА_39, разом із ОСОБА_2 схилили ОСОБА_8 і ОСОБА_7 до сплати їм грошових коштів під вигаданим приводом передачі на користь останніх майнових прав на квартири в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. При цьому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_2 достовірно знали, що дані майнові права їм не належать.

Цього ж дня ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження і ОСОБА_3 надала ОСОБА_8 заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 15/9-12 про відступлення майнових прав від 15.09.2012 року та гарантійний лист від 15.09.2012 року, достовірно знаючи, що ними чи іншими особами не буде здійснено передачу ОСОБА_8 майнових прав на квартиру № 66 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці, а повідомлена йому інформація є неправдивою. Після підписання ОСОБА_8 документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_8 гроші в сумі 19000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 151867 грн. Заволодівши даними грошовими коштами, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розпорядились ними на власний розсуд, завдали потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 151867 грн., що в 283 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

17.09.2012 року ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, з метою заволодіння грошовими коштами громадян у великих розмірах шляхом обману, прибув до офісного приміщення агентства нерухомості ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53), де надав ОСОБА_7, яку перед цим ОСОБА_2 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, схилили до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі їй майнових прав на квартиру № 68 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці, заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 17/9-12 про відступлення майнових прав від 17.09.2012 року та гарантійний лист від 17.09.2012року. При цьому ОСОБА_3 достовірно знав, що ним та іншими особами передача ОСОБА_7 майнових прав на вищевказану квартиру виконуватися не буде, а повідомлена їй інформація є неправдивою. Після підписання документів, ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 гроші в сумі 28000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 223804 грн. Заволодівши даними грошовими коштами, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розпорядились ними на власний розсуд, завдали потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 223804 грн., що в 417 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

25.09.2012 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_9 до сплати їй грошових коштів під вигаданим приводом передачі йому майнових прав на квартиру № 89 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці, без наміру виконувати дане зобовязання. Отримавши згоду ОСОБА_9, ОСОБА_2 надала останньому заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 25/9-12А про відступлення майнових прав від 25.09.2012 року та гарантійний лист від 25.09.2012 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами не буде здійснюватися передача ОСОБА_9 майнових прав на вищевказану квартиру. Після підписання ОСОБА_9 наданих нею документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_9 гроші в сумі 22 000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 175 846 грн. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 175846 грн., що в 327 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

15.10.2012 року ОСОБА_2 з ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою, направленою на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, прибули до офісного приміщення ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53). В даному приміщенні ОСОБА_3, видаючи себе за ОСОБА_39, разом із ОСОБА_2 схилили ОСОБА_14 до сплати їм грошових коштів під вигаданим приводом передачі на його користь майнових прав на квартиру № 86 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду ОСОБА_14, ОСОБА_2 надала останньому заздалегідь підготовлені для вчинення злочину документи - договір № 15/10-12А про відступлення майнових прав від 15.10.2012 року та гарантійний лист від 15.10.2012 року, достовірно знаючи, що нею та іншими особами не буде здійснюватися передача ОСОБА_14 майнових прав на вищевказану квартиру, а повідомлена потерпілому інформація є неправдивою. Після підписання наданих документів, ОСОБА_14 передав ОСОБА_2 гроші в сумі 28000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 223 804 грн. Заволодівши даними коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розпорядились ними на власний розсуд, завдали потерпілому ОСОБА_14 матеріальної шкоди на суму 223804 грн., що в 417 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

03.12.2012 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_10 до сплати грошових коштів з умовою передачі їй майнових прав на квартиру № 83 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці, без наміру виконувати дане зобовязання. Отримавши згоду ОСОБА_10, ОСОБА_2 надала останній заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 3/12-12А про відступлення майнових прав від 03.12.2012 року та гарантійний лист від 03.12.2012 року. Пр. цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_10 майнових прав на вищевказану квартиру здійснюватися не буде, а інформація, яку вона повідомила, є неправдивою. Після підписання документів, ОСОБА_10 передала ОСОБА_2 гроші в сумі 8000 євро, 5000 доларів США та 39965 грн., що станом на час вчинення злочину згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 83037,68 грн. та 86289,32 грн. відповідно. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 209292 грн., що в 390 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

21.12.2012 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_28 до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі їй майнових прав на квартиру № 67 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду ОСОБА_28, ОСОБА_2 надала останній заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 21/12-12А про відступлення майнових прав від 21.12.2012 року та гарантійний лист від 21.12.2012 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_28 майнових прав на вищевказану квартиру здвцснюватися не буде, а інформація, яку вона повідомила, є непрвдивою. Після підписання документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_28 гроші в сумі 26500 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 211814,50 грн. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілій ОСОБА_28 матеріальної шкоди на суму 211814,50 грн., що в 394 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

27.12.2012 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_24 до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі їй майнових прав на квартиру № 88 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду ОСОБА_24, ОСОБА_2 надала останній заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 27/12-12А про відступлення майнових прав від 27.12.2012 року та гарантійний лист від 15.10.2012 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_24 майнових прав на вищевказану квартиру здійснюватися не буде. Після підписання документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_24 гроші в сумі 26500 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 211814,50 грн. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілій ОСОБА_24 матеріальної шкоди на суму 211814,50 грн., що в 394 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

29.12.2012 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_16 до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі йому майнових прав на квартиру № 87 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду ОСОБА_16, ОСОБА_2 надала останньому заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 29/11-12А про відступлення майнових прав від 29.10.2012 року та гарантійний лист від 15.10.2012 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_16 майнових прав на вищевказану квартиру здійснюватися не буде, а інформація, що вона повідомила, є неправдивою. Після підписання документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_16 гроші в сумі 9000 доларів США, 2000 євро та 12000,00 грн., що станом на час вчинення злочину згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 71937,00 грн. та 21074,34 грн. відповідно. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілому ОСОБА_16 матеріальної шкоди на загальну суму 105011,34 грн., що в 195 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

31.12.2012 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_23 до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі їй майнових прав на квартиру № 61 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду ОСОБА_23, ОСОБА_2 надала останній заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 31/12-12А про відступлення майнових прав від 31.12.2012 року та гарантійний лист від 15.10.2012 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_23 майнових прав на вищевказану квартиру здійснюватися не буде, а інформація, яку вона повідомила, є неправдивою. Після підписання документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_23 гроші в сумі 26640 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 212933,52 грн. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілій ОСОБА_23 матеріальної шкоди на суму 212933,52 грн., що в 396 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

04.01.2013 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_8 до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі йому майнових прав на квартиру в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду ОСОБА_8, ОСОБА_2 надала останньому заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 04/01-13 про відступлення майнових прав від 04.01.2013 року та гарантійний лист від 04.01.2013 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_8 майнових прав на вищевказану квартиру здійснюватися не буде. Після підписання документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_8 гроші в сумі 19000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 151867,00 грн. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 151867,00 грн., що в 264 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

16.01.2013 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_13 до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі їй майнових прав на квартиру № 65 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду ОСОБА_13, ОСОБА_2 надала останній заздалегідь підготовлені для вчинення злочину документи - договір № 16/01-13 А про відступлення майнових прав від 16.01.2013 року та гарантійний лист від 16.01.2013 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_13 майнових прав на вищевказану квартиру здійснюватися не буде, а інформація, яку вона повідомила є неравдивою. Після підписання документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_13 гроші в сумі 20000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 159860,00 грн. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілій ОСОБА_13 матеріальної шкоди на суму 159 860,00 грн., що в 278 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

19.01.2013 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_22 до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі йому майнових прав на квартиру № 83 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду ОСОБА_22, ОСОБА_2 надала останньому заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 19/01-13 про відступлення майнових прав від 19.01.2013 року та гарантійний лист від 19.01.2013 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_22 майнових прав на вищевказану квартиру здійснюватися не буде, а інформація, яку вона повідомила, є неправдивою. Після підписання документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_22 гроші в сумі 15000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 119895,00 грн. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілому ОСОБА_22 матеріальної шкоди на суму 119895,00 грн., що в 209 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

23.01.2013 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_21 до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі їй майнових прав на квартиру № 77 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду ОСОБА_21, ОСОБА_2 надала останній заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 23/01-13А про відступлення майнових прав від 23.01.2013 року та гарантійний лист від 23.01.2013 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_21 майнових прав на вищевказану квартиру здійснюватися не буде, а інформація, яку вона повідомила, є неправдивою. Після підписання документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_21 гроші в сумі 15000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 119895 грн. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілій ОСОБА_21 матеріальної шкоди на суму 119895 грн., що в 209 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

26.01.2013 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_12 до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі їй майнових прав на квартиру № 78 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду ОСОБА_12, ОСОБА_2 надала останній заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 26/01-13А про відступлення майнових прав від 26.01.2013 року та гарантійний лист від 26.01.2013 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_12 майнових прав на вищевказану квартиру здійнюватися не буде, а інформація, яку вона повідомила, є неправдивою. Після підписання документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_12 гроші в сумі 22000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 175846,00 грн. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілій ОСОБА_12 матеріальної шкоди на суму 175 846 грн., що в 306 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

26.02.2013 року ОСОБА_2 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) схилила ОСОБА_20 та ОСОБА_19 до сплати грошових коштів під вигаданим приводом передачі їм майнових прав на квартиру № 81 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці. Отримавши згоду потерпілого, ОСОБА_2 надала ОСОБА_20 підготовлений для вчинення злочину договір по наміри від 26.02.2013 року. Після підписанням ОСОБА_20 вказаного договору ОСОБА_2 отримала від нього грошові кошти в сумі 2000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 15986 грн.

Після цього, ОСОБА_2, з метою реалізації злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_20 та ОСОБА_19, 05.03.2013 року вдруге зустрілася з останніми у вказаному вище офісному приміщенні ПП «Антей», де надала ОСОБА_19 заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договір № 05/03-13А про відступлення майнових прав від 05.03.2013 року та гарантійний лист від 05.03.2013 року. При цьому ОСОБА_2 достовірно знала, що нею та іншими особами передача ОСОБА_19 майнових прав на вищевказану квартиру здійснюватися не буде, а інформація, яку вона повідомила, є неправдивою. Після підписання документів, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_19 гроші в сумі 27000 доларів США, що станом на час вчинення злочину відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 215811 грн. Заволодівши вищевказаними коштами, ОСОБА_2 розпорядилася ними на власний розсуд, завдала потерпілим ОСОБА_19 та ОСОБА_20 матеріальної шкоди на загальну суму 231 797 грн., що в 404 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Крім того, ОСОБА_2 також обвинувачувалася досудовим слідством у тому, що вона 26.02.2013 р. в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул.. Соборна, 53) підробила договір про наміри від 26.02.2013 р. між ОСОБА_30 та ОСОБА_20 , власноручно підписавши даний документ замість ОСОБА_30, після чого використала даний документ, надавши його ОСОБА_20, щоб отримати від нього грошові кошти в сумі 2000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.02.2013 р. було еквівалентно 15986,0 грн. ОСОБА_28 дії ОСОБА_2 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 1 ст. 358 КК України як підроблення офіційного документу, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обовязків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою.

Крім цього, досудовим слідством ОСОБА_2 І Є. та ОСОБА_3 обвинувачувалися в тому, що вони з січня 2013 року по квітень 2013 року, діючи за попередньою змовою між собою та ОСОБА_40, умисно, з єдиним злочинним наміром, повторно, з корисливих спонукань, шляхом обману намагалась заволоділи грошовими коштами громадян з умовою передачі їм майнових прав на квартири в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці.

Для цього з січня 2013 року по квітень 2013 року ОСОБА_2, діючи спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_40, за допомогою директора агентства нерухомості «Добриня і Ко» ОСОБА_41, яка не була обізнана про їх злочині наміри, схиляли ОСОБА_42, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 та ОСОБА_36 до придбання у них квартир в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці під виглядом відступлення на користь даних осіб майнових прав на квартири, які, в дійсності ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_40 не належали, про що останнім було достовірно відомо, вводячи при цьому потерпілих в оману, повідомляючи їм, що ОСОБА_3 є продавцем квартир на імя ОСОБА_39, а ОСОБА_40 - продавцем квартир на імя ОСОБА_43, яким належать майнові права на квартири в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці, що не відповідало дійсності.

Так, в січні 2013 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_40, з метою заволодіння грошовими коштами громадян у великих розмірах шляхом обману, прибула разом із ОСОБА_3 до офісного приміщення агентства нерухомості «Добриня і Ко» (м. Вінниця, вул. Соборна, 38/26), де, ОСОБА_3, видаючи себе за ОСОБА_39, спільно з ОСОБА_2 схиляв ОСОБА_35 до придбання у них квартири в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці під виглядом відступлення на користь ОСОБА_35 майнових прав на квартиру, які, в дійсності, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_40 не належали. Проте, у звязку із відмовою ОСОБА_35 купувати квартиру, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 і ОСОБА_40 злочин до кінця не довели з причин, які не залежали від їх волі.

Після цього, в березні 2013 року ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_40, з метою заволодіння грошовими коштами громадян у великих розмірах шляхом обману, прибула до офісного приміщення агентства нерухомості «Добриня і Ко» (м. Вінниця, вул. Соборна, 38/26), де схиляла ОСОБА_42, ОСОБА_33, ОСОБА_34, до придбання у неї квартир в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці під виглядом відступлення на користь даних осіб майнових прав на квартири, які, в дійсності, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_40 не належали. Проте, у звязку із відмовою ОСОБА_42, ОСОБА_33, ОСОБА_34 купувати квартиру, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 і ОСОБА_40 злочин до кінця не довели з причин, які не залежали від їх волі.

Після цього, на початку квітня 2013 року ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_40, з метою заволодіння грошовими коштами громадян у великих розмірах шляхом обману, разом із ОСОБА_40 прибула до офісного приміщення агентства нерухомості «Добриня і Ко» (м. Вінниця, вул. Соборна, 38/26), де спільно з ОСОБА_40, видаючи його за ОСОБА_43, схиляли ОСОБА_36 до придбання у них пяти квартир в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці за кошти в сумі 100000 доларів США (що до офіційного курсу НБУ еквівалентно 799 300 грн.) під виглядом відступлення на його користь майнових прав на квартири, які, в дійсності, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_40 не належали, намагаючись заподіяти ОСОБА_36 значної матеріальної шкоди в сумі 799300 грн., що в 1 487 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та становить великий розмір. Проте, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 і ОСОБА_40 злочин до кінця не довели з причин, які не залежали від їх волі.

Такі дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 досудовим слідством кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України як замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, у особливо великих розмірах.

Крім цього, досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачувалася у тому, що з вересня 2012 року по березень 2013 року вона для заволодіння шляхом обману коштами громадян використовувала завідомо підроблені документи - договори про відступлення майнових прав щодо передачі потерпілим майнових прав на квартири в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці та відповідні гарантійні листи.

Так, 15.09.2012 в офісному приміщенні ПП «Антей» (м. Вінниця, вул. Соборна, 53) ОСОБА_2 надала ОСОБА_8 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 15/9-12 про відступлення майнових прав від 15.09.2012 та гарантійний лист від 15.09.2012, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_8 майнових прав на квартиру № 66 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 25.09.2012 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_9 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 25/9-12А про відступлення майнових прав від 25.09.2012 та гарантійний лист від 25.09.2012, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_9 майнових прав на квартиру № 89 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 15.10.2012 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_14 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 15/10-12А про відступлення майнових прав від 15.10.2012 та гарантійний лист від 15.10.2012, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_14 майнових прав на квартиру № 86 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 03.12.2012 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_10 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 3/12-12А про відступлення майнових прав від 03.12.2012 та гарантійний лист від 03.12.2012, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_10 майнових прав на квартиру № 83 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 21.12.2012 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_28 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 21/12-12А про відступлення майнових прав від 21.12.2012 та гарантійний лист від 21.12.2012, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_28 майнових прав на квартиру № 67 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 27.12.2012 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_24 підроблені за невстановлених обставин документи договір № 27/12-12А про відступлення майнових прав від 27.12.2012 та гарантійний лист від 15.10.2012, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_24 майнових прав на квартиру № 88 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 29.12.2012 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_16 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 29/11-12А про відступлення майнових прав від 29.10.2012 та гарантійний лист від 15.10.2012, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_16 майнових прав на квартиру № 87 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 31.12.2012 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_23 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 31/12-12А про відступлення майнових прав від 31.12.2012 та гарантійний лист від 15.10.2012, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_23 майнових прав на квартиру № 61 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 04.01.2013 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_8 підроблені за невстановлених обставин документи договір № 04/01-13 про відступлення майнових прав від 04.01.2013 та гарантійний лист від 04.01.2013, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_8 майнових прав на квартиру № 69 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 16.01.2013 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_13 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 16/01-13 А про відступлення майнових прав від 16.01.2013 та гарантійний лист від 16.01.2013, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_13 майнових прав на квартиру № 65 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 19.01.2013 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_22 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 19/01-13 про відступлення майнових прав від 19.01.2013 та гарантійний лист від 19.01.2013, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_22 майнових прав на квартиру № 83 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 23.01.2013 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_21 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 23/01-13А про відступлення майнових прав від 23.01.2013 та гарантійний лист від 23.01.2013, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_21 майнових прав на квартиру № 77 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 26.01.2013 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_12 підроблені за невстановлених обставин документи - договір № 26/01-13А про відступлення майнових прав від 26.01.2013 та гарантійний лист від 26.01.2013, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_12 майнових прав на квартиру № 78 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Після цього, 26.02.2013 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_20 підроблений нею документ договір по наміри від 26.02.2013, а 05.03.2013 в офісному приміщенні ПП «Антей» ОСОБА_2 надала ОСОБА_19 підроблені за невстановлених обставин документи договір № 05/03-13А про відступлення майнових прав від 05.03.2013 та гарантійний лист від 05.03.2013, достовірно знаючи, що нею та іншими особами умови договору щодо передачі ОСОБА_19 майнових прав на квартиру № 81 в будинку № 34А по вулиці 50-річчя Перемоги у м. Вінниці виконуватися не будуть, використавши таким чином завідомо підроблені документи.

Такі дії ОСОБА_2 досудовим слідством кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

Суд виправдав ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.190 КК України, оскільки обвинувачення, що вони спільно з ОСОБА_40 вчинили замах на шахрайство відносно ОСОБА_36, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 не знайшло свого підтвердження.

Так в обвинуваченні зазначено, що обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_40 схиляли зазначених вище осіб до придбання квартир в будинку №34А по вул. 50-річчя Перемоги у м. Вінниці, повідомляючи неправдиву інформацію, що ОСОБА_3 є продавцем квартир на імя ОСОБА_39, а ОСОБА_40 продавцем на імя ОСОБА_43, хоча в дійсності квартири не належали ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_43, про те вони не змогли довести свої злочинні дії до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_36, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 відмовилися купляти квартири.

Суд визнав, що досудовим слідством не зібрано достатньо доказів щодо спроби вчинити вказані злочини обвинуваченими. Адже з обєктивної сторони обвинуваченими не було вчинено всіх необхідних дій щодо обману потенційних покупців, оскільки обвинуваченим не вдалося переконати їх у можливості та необхідності передати кошти. В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 та ОСОБА_35 підшукували собі квартиру. З метою придбання житла вони зверталися в агентство нерухомості «Добриня і К0», але зібравши більше інформації, вирішили не купувати житло таким чином, оскільки боялися бути обманутими. Крім того свідки ОСОБА_35 та ОСОБА_32 взагалі не впізнали ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні повідомив, що він дізнався про те, що квартири в будинку, який будувало належне йому підприємство, продають якісь люди вирішив перевірити цю інформацію та пішов в агентство. Тобто він не збирався купувати квартиру в ОСОБА_2, оскільки знав, що вона не має жодного відношення до цих квартир, його метою було викриття шахраїв. Свідок ОСОБА_34 повідомила, що вона давала гроші в якості завдатку агентству «Добриня і Ко», а не ОСОБА_2

За таких обставин суд виправдав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в цій частині.

Місцевим судом також визнано, що не знайшло підтвердження обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки в її діях по наданню договорів про відступлення майнових прав та гарантійних листів потерпілим відсутній склад цього злочину з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 надавала потерпілим договори та гарантійні листи, як документи, що підтверджують купівлю квартири.

Частиною 4 статті 358 КК України передбачено кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа. З диспозиції частини 1 цієї статті вбачається, що документом в розумінні законодавця є посвідчення, або документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обовязків. Ті документи, що описані в обвинуваченні, та використання яких поставлено в провину ОСОБА_2, не мають всіх необхідних реквізитів, щоб називатися документами в розумінні ст.358 КК України. Так з договорів не зрозуміло, в кого конкретно і які саме обовязки виникли щодо надання покупцю квартири, оскільки не зазначено, на якій правовій підставі ЖБК «Теттра ОСОБА_44» володіє правами на квартири в буд. №34А по вул. 50-річяя Перемоги в м. Вінниці та чи володіє ними взагалі. Крім того можливо говорити про підроблення підпису певної особи, але в договорах жодної фізичної особи з боку ЖБК «Теттра ОСОБА_44» не зазначено, стоїть підпис невідомої особи. Такий договір не створює жодних прав та обовязків, тому документом в розумінні ст. 358 КК України вважатися не може. Відповідно він не може бути підробленим та використаним як підроблений документ. Щодо гарантійного листа, який надавався ОСОБА_2 до кожного такого договору, то з ним аналогічна ситуація. Фактично всі ці так звані документи на квартиру були способом ввести потерпілих в оману щодо законності продажу квартир ОСОБА_2 з метою заволодіти їх коштами шляхом обману.

За таких обставин суд за ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_2 виправдав в звязку з відсутністю в її діях складу злочину.

Суд також визнав, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження звинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України з наступних підстав.

Так стороною обвинувачення в судовому засіданні не було надано договору про наміри між ОСОБА_30 та ОСОБА_20 від 26.02.2013 р., про який зазначено в обвинувальному акті, на якому базується обвинувачення ОСОБА_2, тому суд позбавлений можливості оцінити цей договір з точки зору відповідності його терміну «документ» в розумінні статті 358 КК України.

Разом з тим суд розглядає кримінальне провадження в рамках предявленого особі обвинувачення на підставі наданих сторонами та дослідженими в судовому засіданні доказів. Враховуючи принципи змагальності та диспозитивності сторін у кримінальному процесі, сторона обвинувачення мала належними та допустимими доказами довести вину обвинуваченої у вчиненні злочину, який їй інкриміновано, чого в даному випадку зроблено не було.

За таких обставин суд за ч. 1 ст. 358 КК України ОСОБА_2 виправдав за недоведеністю її вини у вчиненні злочину.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення обвинувачених, їх захисників, підтримавших доводи поданих ними апеляційних скарг; потерпілих, їх представника, які просили задовільнити подані ними апеляційні скарги та заперечили проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників; пояснення прокурора стосовно часткового задоволення поданої ними апеляційної скарги, відмовившись від підтримання доводів апеляційної скарги в частині виправдання обвинуваченої ОСОБА_2 за ч.1 ст.358 КК України; виступи їх всіх в судових дебатах в підтримання висловлених ними позицій, обвинувачених ще і з останнім словом; провівши частковий судовий розгляд із допитом потерпілої ОСОБА_24, свідків ОСОБА_41, ОСОБА_45, ОСОБА_46, із підстав, зазначених в ухвалі апеляційного суду; дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про часткове скасування та зміну вироку суду відносно обвинувачених із наступних підстав.

Вирок суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Недотримання цих вимог, передбачених в ст.ст.370, 374 КПК України є підставою до зміни чи скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції прийнявши апеляційні скарги до розгляду переглядає оскаржені судові рішення суду першої інстанції в межах, поданих апеляційних скарг та по кожному із доводів має надати юридичну оцінку, виходячи із доказів, на які містяться посилання у скаргах належних, допустимих і достовірних та в залежності від їх достатності і взаємозвязку прийняти відповідні процесуальні рішення.

Виходячи із цих норм, суд перевірив доводи обвинуваченої та її захисників викладених в поданих ними апеляційних скаргах, де вказувалося на порушення прав обвинуваченої ОСОБА_2, що повязане із незаконним її засудженням по епізодах, за якими, на їх думку, їй не оголошувалися підозри.

Зокрема, ними зазначалось, що суд в основу обвинувального вироку поклав недопустимі докази, отримані в наслідок істотного порушення прав і свобод ОСОБА_2 та засудив її на підставі повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, датованого 23.04.2014 року, що міститься у вигляді фотокопії в т.6 на а.с.242-247, яке ОСОБА_2 не вручалось, про нього їй не повідомлялось із ним не знайомили обвинувачену, захисників, датоване тим числом, коли вже відбулось ознайомлення із зібраними слідчим доказами, а тому воно не могло бути предметом розгляду у місцевому суді та підставою до засудження ОСОБА_2 за епізодами, які вказані лише в ній.

Як встановлено судом, про зазначені обставини захисниками обвинуваченої наголошувалось ще в суді першої інстанції.

Проте, державним обвинувачем вони не були спростовані не лише в місцевому, а і в апеляційному суді. Не було залучено оригіналу повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення обвинуваченій про нього.

Колегія суддів визнала помилковими висновки, викладені у вироку із цього приводу, що обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, може не відповідати оголошеним підозрам, тобто відсутність підозр не перешкоджає складенню обвинувального акту. А оскільки обвинувальний акт є кінцевим процесуальним документом, то він є достатнім процесуальним документом для звинувачення особи. За таким міркуванням ставиться під сумнів проведення взагалі досудового слідства.

Проте, як слідує із норм ст.ст.277-279 КПК України вручення письмового повідомлення про підозру та його зміна відбувається із обовязковим врученням його підозрюваній особі із внесенням про це відомостей до ЄРДР.

Відповідно до ч.1 ст.276 КПК України дотримання зазначених норм є обовязковою вимогою.

Визнавши, що під час досудового слідства зібрано достатньо доказів за оголошеною підозрою, необхідних для складання обвинувального акту, прокурор або слідчий за його дорученням повідомляють про це підозрюваного та інших осіб, відповідно до ч.1 ст.290 КПК України та надається їм доступ до зібраних матеріалів.

Повідомлення підозри дає право особі, якої воно стосується, захищатись, а його відсутність є ігнорування такого права на захист.

Повідомлення про підозру є одним із процесуальних документів досудового слідства відкриття якого на ряду з іншими доказами є обовязковим.

Відповідно до кримінального процесуального закону не відкриті матеріали кримінального провадження, зібрані на досудовому слідстві, не допускаються в суді, як докази.

Проведення судового розгляду має відбуватись в межах обвинувачення про яке особа мала бути проінформована.

Необізнаність про обвинувачення породжує порушення права особи захищатись від нього.

При обґрунтуванні вище зазначеного свого висновку суд вірно вказав у вироку, про можливість зміни обвинувачення в суді у відповідності до ст.339 КПК України.

Проте, як видно із матеріалів кримінального провадження, ніякі зміни до обвинувачення в суді також не робились.

За таких обставин суд мав розглядати кримінальне провадження в межах належно оголошеного повідомлення ОСОБА_2 про зміну раніше повідомленої підозри від 24.12.2013 року за ч.4 ст.190 КК України, куди не ввійшли епізоди шахрайських дій, кваліфікованих за ч.3 ст.190 КК України за листопад 2011 року по травень 2012 року відносно потерпілої ОСОБА_15, на суму 127835грн та за листопад 2012 року по грудень 2012 року відносно потерпілої ОСОБА_11 на суму 279755грн, та епізоди звинувачень ОСОБА_2 за ч.1, 4 ст.358 КК України та звинувачення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України відносно потерпілих ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_36 та ОСОБА_35 за якими виправдані обвинувачені і потерпілі із нього приводу вирок суду не оскаржували.

Як слідує із матеріалів досудового слідства, 23.04.2014 року із 9 години сторони кримінального провадження знайомились із відкритими слідством доказами, що унеможливлює подальше провадження слідчих дій. Відсутність доказів про надання будь-яких матеріалів досудового слідства для ознайомлення робить їх недопустимими на які суд відповідно до ст.86 КПК України не вправі посилатися при ухваленні судового рішення.

Відповідно до норм ч.1, 2 ст.412 КПК України порушення, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення коли за наявності підстав до закриття кримінального провадження воно не було закрито, визнаються істотними порушеннями та в будь-якому разі впливають на скасування прийнятого рішення та закриття кримінального провадження.

Не згодившись із доводами захисту про незаконність засудження ОСОБА_2 по повідомленій підозрі від 23.04.2014 року, суд послався, що обвинувачена і захисник ОСОБА_47 при ознайомленні із матеріалами досудового слідства не подали ніяких зауважень та не оскаржували дій слідчого після отримання обвинувального акту, чим визнали правомірними дії слідчого.

Разом з тим, оскарження дій слідчого можливе лише на стадії досудового а не судового провадження, а крім того, не на користь обвинуваченої було піднімати питання про оголошення їй додаткових підозр, про які ні прокурор, ні потерпілі чи їх представники не заявляли.

Тому такі виправдання судом допущених недоліків предявлення обвинувачення ОСОБА_2 суперечать вище зазначеному, а тому не приймаються апеляційним судом.

Зважаючи на вище наведені обставини, дії ОСОБА_3 за даними епізодами обвинувачення, встановлених судом, слід визнати як вчинені із особою, відносно якої підозри не оголошувались, що не впливає на його роль та зміну кваліфікації його дій за ч.3 ст.190 КК України.

Як зазначалося вище поза межами повідомленої підозри 24.12.2013 року обвинувальний акт містить також обвинувачення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_40 у вчиненні замаху на шахрайство відносноОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_36 та ОСОБА_35 за які суд виправдав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України за недоведеністю їх участі у скоєнні даних злочинів.

Із аналогічних підстав була виправдана ОСОБА_2 і за ч.1 ст.358 КК України та вона ж за ч.4 ст.358 КК України за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Мотиви виправдання були викладені в ухвалі раніше.

Прокурор, визнавши обгрунтованим вирок суду в частині виправдання ОСОБА_2 за ч.1 ст.358 КК України, просив в своїй апеляційній скарзі із доповненнями судове рішення в частині виправдання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України та за ч.4 ст.358 КК України відносно ОСОБА_2 скасувати із підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність і провести судове слідство із допитом вище зазначених осіб, постановити свій вирок із призначенням обом обвинуваченим більш суворого покарання.

При цьому, сторона обвинувачення переписавши дослівно вирок суду, не обґрунтувала свої вимоги та не навела жодних доказів на спростування висновків суду як щодо виправдання так і в частині мякості призначених обом покарань.

Апеляційна скарга прокурора не містить жодних аргументів шодо невмотивованості, і необєктивності судового рішення та в ній не зазначено, які саме істотні порушення вимог КПК були судом порушені та в звязку з чим слід провести судове слідство та допитати осіб, перелічених в резолютивній частині скарги.

При апеляційному розгляді державним обвинувачем не наведено достатніх підстав до задоволення їхньої апеляційної скарги. Прокурор також не спростував доводів обвинувачених та їх захисників щодо допущених порушень в тому числі і при оголошенні нового повідомлення про підозру.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи судові рішення суду першої інстанції, в межах наведених у скарзі прокурора доводів виходив із положень ст.404 КПК України.

Повторне дослідження доказів допускається за умови, що вони дослідженні не повністю або з порушеннями, або вправі дослідити ті, які не досліджувались взагалі, виключно якщо про це заявлялось клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або про них стало відомо після ухвалення вироку.

Апеляційний суд перевіряв доводи всіх апелянтів.

Проведення часткового судового слідства здійснювалося в обсязі який необхідний був для перевірки законності і обґрунтованості вироку із врахуванням вимог, що були викладені в апеляційних скаргах кожного.

Проте, як в доводах апеляційної скарги так і в поясненнях прокурора не було зазначено, що саме порушив суд першої інстанції при виправданні обвинувачених та яким чином апеляційний суд повинен перевірити законність виправдання місцевим судом із зазначенням процесуальних аспектів його вирішення.

Таким чином, суд приймаючи рішення по даній апеляційній скарзі, не розраховував доводами, які би спростовували законність висновків суду першої інстанції щодо виправдання обвинувачених. Тому визнав вирок суду в цій частині законним, а вимоги прокурора залишені без задоволення.

За наявності виправдувального вироку суду відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК України та ч.1, 4 ст.358 КК України відповідно до ч.3 ст.409 КПК України апеляційний суд не вправі його скасувати, в тому числі із перспективою на закриття лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченої, повязаних із неналежним повідомленням їй підозр, на що вказувалось в усіх апеляційних скаргах в інтересах обвинуваченої, які були задоволенні.

Відповідно до ч.2 ст.349 КПК України під час судового слідства суд визначає обсяг і порядок дослідження доказів у справі.

Частиною 3 статті 349 КПК України передбачена можливість, в разі незаперечення іншими учасниками судового розгляду, не досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються та розглянути кримінальне провадження у спрощеному порядку.

Відповідно ст.374 КПК України вирок суду має бути обґрунтованим лише на тих доказах, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

За змістом цих статей суд може дійти висновку щодо законності притягнення особи до кримінальної відповідальності та доведеності її вини, лише на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Всупереч зазначених вимог, як слідує із вироку, суд без безпосереднього дослідження доказів визнав винною ОСОБА_2 за ч.4 ст.190 КК України по епізодах вчинення нею шахрайських дій 21.12.2012 року в офісному приміщенні ПП «Антей» щодо ОСОБА_28 із заволодінням її коштами в сумі 211814грн 50коп. та що аналогічні дії вона вчинила 31.12.2012 року стосовно ОСОБА_29 із привласненням 212933грн 52коп.

ОСОБА_2 заперечила свою вину у вчиненні даних злочинів та пояснила, що ніяких коштів від зазначених осіб не отримувала та що ОСОБА_24 мала розмови із зазначеними потерпілими та саме їй були передані кошти за квартири, показом яких за вказівкою ОСОБА_24 займалась ОСОБА_31 ОСОБА_35 пояснень ОСОБА_2 її роль лише зводилась до передачі потерпілим документів від ОСОБА_30 за проханням і в присутності ОСОБА_24, будь-які її підписи на них відсутні.

Обидві потерпілі ОСОБА_28 та ОСОБА_29 в судовому засіданні не були допитані, ніяких показів із цього приводу ні ОСОБА_24, ні ОСОБА_31 не давали, свідок ОСОБА_44, на якого посилалась ОСОБА_2 також у суд не викликався.

На апеляційний розгляд ніхто не зявився.

У вироку в переліку досліджених документів містяться посилання на договір про відступлення майнових прав від 31.12.2012 року, укладений між ОСОБА_29 та ЖБК «Теттро-Буд» та від 21.12.2012 року, укладений між ОСОБА_28 та ЖБК «Теттро-Буд» та гарантійні листи без зазначення дати один підписаний ОСОБА_29, інший ОСОБА_28, згідно яких ОСОБА_39 підтвердив передачу квартир та повний за них розрахунок.

Проте, оскаржуваний вирок суду не містить ніяких висновків щодо оцінки зазначених доказів, а лише є посилання на них, як на докази, що надані державним обвинувачем. Ніяких обґрунтувань звідки взялись дані документи та яке відношення вони мають до ОСОБА_2 суд у вироку не навів.

Тому, їх наявність не дає достатніх підстав визнати винною ОСОБА_2 та вважати доведеними дані епізоди обвинувачення.

Крім того, в суді не було зясовано яким чином потерпіла ОСОБА_29 розрахувалася за квартиру 15.10.2012 року, ще до того, як ОСОБА_2, як зазначено у вироку суду, схилила ОСОБА_29 до придбання квартири АДРЕСА_4, що мало місце по вироку суду 31.12.2012 року за обставин, визнаних у вироку встановленими.

За таких обставин вирок суду в частині визнання ОСОБА_2Є винною за обома епізодами звинувачення підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості.

За зазначених підстав підлягає також скасуванню вирок суду за епізодом звинувачення ОСОБА_2 в шахрайстві відносно потерпілої ОСОБА_24 27.12.2012 року.

Як було встановлено при підготовці до апеляційного розгляду, при перевірці доводів апеляційних скарг про відсутність показів потерпілої ОСОБА_24 на технічному носієві, при прослуховуванні аудіозапису судового засідання, 25.11.2014 року, коли допитувалася потерпіла ОСОБА_24, її показів дійсно не було чути взагалі, що стало підставою до проведення часткового судового розгляду та її допиту безпосередньо в апеляційному суді.

Із пояснень інших потерпілих при апеляційному розгляді, розмови про реалізацію квартир та передачу ними грошей відбувалась в приміщенні агенства нерухомості «Антей», директором якого була ОСОБА_24 Вона агітувала придбати квартири, запевняла покупців про вигідність і законність угод, які укладались, чого не заперечувала вона сама.

Тому формулювання у вироку обставин обвинувачення, встановлених судом, що ОСОБА_2 в офісному приміщенніагенства нерухомості «Антей» схилила ОСОБА_24 придбати квартиру за 26500 доларів США суперечить вище зазначеним доказам.

Із показів ОСОБА_24 розмова із ОСОБА_2 про ніби-то її квартиру відбувалась перед новим 2013 роком. За вироком встановлено, що це було 27.12.2012 року. Проте, як слідує із гарантійного листа повний розрахунок за квартиру ОСОБА_24 зроблений ще за два місяці до цієї розмови про угоду 15.10.2012 року.

За аналогічних обставин цим же числом був датований гарантійний лист про повний розрахунок ОСОБА_29 із власником квартир.

Крім того, із пояснень потерпілого ОСОБА_8 він у обвинувачених, за ріелтерських послуг ОСОБА_24, придбав дві квартири: 15.09.2012 року площею 53,7м2 та 04.01.2013 року площею 59,7м2 обидві за 19000 доларів США, а інші потерпілі ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_48, ОСОБА_21 по фіктивних угодах за квартири також передали набагато менші кошти ніж ОСОБА_24, у її присутності.

Як встановлено по вирку суду ОСОБА_24, яка була обізнана про всі тонкощі укладених угод потерпілими та знала їх вартість, за однокімнатну квартиру, площею 38.8м2 заплатила майже вдвічі більше ніж інші 26 500 доларів США. Майже такі ж суми за рішенням суду були зплачені ОСОБА_28 та ОСОБА_29

Такі пояснення ОСОБА_24 викликали сумніви не лише у потерпілих, а і у суду щодо дійсності укладення нею угоди та передачі ОСОБА_2 коштів. Інших доказів в підтвердження зазначеного епізоду звинувачення ОСОБА_2 немає.

Зважаючи, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи, суд не вправі був посилатися на покази ОСОБА_24 у вироку, тим більше, що дані нею покази у суді не відповідають записаним у вироку, що визнала остання.

ОСОБА_24 не змогла надати ніяких доказів щодо походження коштів переданих ОСОБА_2, про які вона вказувала.

Сама вона із заявою до правоохоронних органів не звертався.

Оскільки матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів, які би вказували на винуватість ОСОБА_2 у вчиненні даного епізоду злочину, повязаного із потерпілою ОСОБА_24, вирок в цій частині також підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю.

При дачі показів в апеляційному суді ОСОБА_24 підтвердила, що у вироку не вірно відображені її покази, та зазначила, що вона не пояснювала, що ОСОБА_2 приходила в агенство нерухомості з чоловіком, якого представляла ОСОБА_39, а в подальшому зясувалося, що це був ОСОБА_3, чоловік ОСОБА_2, яка говорила, що він забудовник.

Зважаючи на що, за відсутності на аудіозаписі показів ОСОБА_24, а в апеляційному суді вона пояснила, що таких не давала, із вироку суду при посиланні на її покази в цій частині, слід виключити дане формулювання, тим самим, задовільнивши в цій частині апеляційні вимого ОСОБА_3

Разом з тим, колегія суддів не згодилась із доводами обвинувачених і їх захисників про відсутність в діях ОСОБА_49 і ОСОБА_2 складу злочину шахрайства по інших епізодах обвинувачення.

При цьому виходили із наступного.

Ні під час судового ні при апеляційному розгляді потерпілими і обвинуваченими не заперечувались обставини обвинувачення за іншими епізодами, крім вищезазначених.

Всіма, в тому числі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вказувались місце, час, дата всіх дій, повязаних із «реалізацією» неналежного обвинуваченим житла по фіктивних документам, за що отримувались ними кошти, розмір яких не оспорюється. Обвинувачені визнали, що потерпілі були ошукані, але стверджували, що не ними, а ОСОБА_24 та ОСОБА_30, якому ними передавались всі кошти, і з яких ОСОБА_2 ніби отримувала від останнього по 400 доларів США за кожну угоду.

Проте, покази потерпілих та інші письмові докази вказували на те, що саме ОСОБА_2 повідомляла потерпілим неправдиві відомості, що вона як власник-забудовник займалась реалізацією квартир та надавала потерпілим пакет документів, що викликало у них довіру до дійсності угод і породжувало у них уяву що вони передають гроші за достовірну операції за придбання квартир по належних документах.

В той час ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_3 ніколи власниками та забудовниками квартир не були. Отже, і права розпорядження на квартири іншим чином вони не набули, а представлялись такими з тим щоб заволодіти коштами потерпілих, а будинок на момент скоєння злочинів перебував в стані незавершеного будівництва, а тому не був в чиїйсь власності взагалі.

ОСОБА_2, отримуючи кошти від потерпілих, підписувала договори завдатку, писала розписки про отримання коштів, тобто вчиняла дії, які не характерні для ріелтерів, а характерні для власників.

Потерпілі, будучи введені в оману, добровільно передавали кошти обвинуваченим.

Шахрайство в розумінні ст.190 КК України це і є заволодіння шляхом обману, який викликає у потерпілого усвідомлення правомірності передачі майна та виступає способом незаконного його отримання.

Зі встановленого слідує, що всі відомості повідомлені ОСОБА_2 про квартири були неправдивими, а обман про дійсність угод був використаний з метою заволодіння коштами потерпілих.

Тому суд, враховуючи розяснення постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» вірно визнав дії обвинувачених як шахрайство, кваліфікувавши їх за ст.190 КК України.

Як зазначали потерпілі спілкування обвинувачених з ними відбувалось в агенстві нерухомості «Антей», де із ними укладалися угоди. За ріелтерські послуги осіб даного агенства, вони додатково розраховувались і не було ніякої необхідності ОСОБА_50 дублювати ріелторські послуги інших. Потерпілі їй ніяких винагород не сплачували.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працівниками даного агенства не являлись. Тому їх твердження, що вони виконували роль ріелторів не узгоджуються не лише із діями, що вони вчиняли, а із поясненнями потерпілих, що такі дії виконувались іншими особами, а не ними.

Оцінюючи доводи ОСОБА_3, що він не вводив потерпілих в оману, а лише отримував від них кошти та передавав дружині ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_30, слід виходити із наступного.

За вироком суду дії обох обвинувачених по шахрайству визнані як вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Пунктом 24 вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ визначено, що зазначена кваліфікуюча ознака даного злочину має місце в разі вчинення злочину двома і більше субєктами даного злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Його учасники діють узгоджено, зі спільним умислом і кожен із них виконує свою роль, що повністю чи частково утворює обєктивну сторону злочину. При цьому можливий розподіл функцій між собою.

ОСОБА_3 не заперечував, що отримував від потерпілих кошти, писав їм розписки. Його поведінка при цьому вказувала, що він обізнаний у всьому. При ньому обговорювались угоди, суми цілі передачі коштів. Обвинувачений не лише не заперечував вчиняти зазначені дії, а й активно це робив, що засвідчує про дії, спрямовані на вчинення спільного умислу заволодіння грошима.

Його дії не викликали у потерпілих ніяких сумнівів щодо недостовірності угод, а навпаки, створювали у них уяву, що все робиться законно.

Тому суд вірно розцінив, що обоє обвинувачені діяли між собою узгоджено, за попередньою змовою, що передбачає спільну відповідальність.

Щодо тверджень в апеляційних скаргах, що обвинувачені не переслідували і не мали від скоєного ніякої користі, оскільки передавали кошти ОСОБА_30, суд виходив із наступного.

Отримання коштів від потерпілих, в сумах, які ними зазначені, обвинуваченими не заперечувались.

Проте, ніяких доказів, що зазначені суми ними передані, чи хтось інший, крім них отримав, обвинувачені ні слідству ні суду не надали.

Шахрайство визнається закінченим злочином з моменту заволодіння коштами в результаті обману та що винна особа має реальну можливість ними розпоряджатись. Яким чином і способом особа розпоряджається на кваліфікацію скоєного не впливає.

За заявами потерпілих перевірялась причетність ОСОБА_30 до скоєння шахрайських дій, повязаних із заволодінням коштів потерпілих. Із рапортаів, оперативних працівників та згідно інформації, телекомунікаційних мереж вбачалась причетність ОСОБА_30 до скоєння злочинів за ст.190 КК України. Проте, досудове слідство по даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_30 не велося і до кримінальної відповідальності він не притягався, хоча вирок містить посилання на зазначені докази.

Незважаючи на заяви потерпілих до кримінальної відповідальності також не була притягнута і ОСОБА_24, хоча за встановленими обставинами фальшиві угоди по квартирах укладались в агенстві нерухомості «Антей», директором якого була остання, за її участі та при її підтримці, із проплатою агентству коштів за інформаційно-юридичні послуги, які вона спочатку заперечувала, але при розслідуванні кримінального провадження повернула потерпілим, що вони підтвердили в апеляційній скарзі.

Хоча наявність інших обвинувачених, в разі їх притягнення, не виключало би кримінальної відповідальності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за скоєнні ними дії, лише би впливало на їх участь у відшкодуванні потерпілим матеріальних збитків.

Апеляційний суд розглядає кримінальне провадження в межах апеляційних доводів по предявлених особам обвинуваченнях, не виходячи за його межі.

Стосовно законності кваліфікації дій обвинувачених за ч.4, а не ч.3 ст.190 КК України як шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах, слід виходити із того, що вчинення декількох посягань на чуже майно, загальна вартість якого становить особливо великий, кваліфікується за частиною 4 зазначеної статті лише у випадку, коли такі дії вчинялись одним способом і за умови, що умисел винних був спрямований саме на вчинення дій в особливо великому розмірі.

Як слідує із договорів доручення №23/03-12 від 24.03.2012 року, укладених між ОСОБА_36 і ОСОБА_51 та №21/03-12 від 21.03.2012 року, між ОСОБА_36 і ОСОБА_52, наданих стороною обвинувачення в місцевому суді та потерпілим ОСОБА_8, в апеляційному суді під реалізацію одночасно підпадало більше 10 квартир по 50-річчя Перемоги у м. Вінниці, які як було встановлено судом, пропонувались потерпілим під реалізацію, загальна вартість яких більша 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наявність зазначених квартир в одному будинку та щільний термін їх реалізації засвідчує, що умисел обвинувачених був направлений на реалізацію шахрайським шляхом не однієї, а всіх квартир в будинку №34.

Крім того, потерпілий ОСОБА_8 підтвердив, що йому було відомо про «продаж» квартир на третьому і пятому поверхах, що в свою чергу, є підтвердженням зазначеної кваліфікуючої ознаки злочину.

Хоча розмір привласнених коштів обвинуваченими по кожному із епізодів не перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проте загальна сума привласнених коштів за всіма епізодами дає підстави кваліфікувати дії обох за ч.4 ст.190 КК України.

Не знайшло свого підтвердження посилання обвинуваченої і її захисника на порушення права на захист, повязаного із відсутністю адвоката ОСОБА_5 в судових засіданнях 10.11.2015 року та 19.11.2015 року при допиті свідків ОСОБА_53 і ОСОБА_35

За заявами адвоката ОСОБА_5 суд двічі відкладав судовий розгляд саме не ті дати на які вказувала захисник, але сама до суду не зявлялась. Хоча до заяв не залучала довідок про її хворобу.

За наявності свідків, які зявлялися на судовий розгляд, в присутності іншого захисника ОСОБА_2 допитувались свідки.

При ознайомленні адвокатом ОСОБА_5 із аудіозаписом даних судових засідань, видача яких судом здійснювалась за її заявами, ніяких зауважень і заяв щодо додаткового допиту свідків ОСОБА_53 і ОСОБА_35 із будь-яких причин від адвоката не надходило. Ніхто ніяких зауважень із приводу показів даних свідків не заявляв. Тому суд не вбачає ніяких порушень прав обвинуваченої при цьому.

Посилання в апеляційних скаргах на відсутність оцінки доказів та невмотивованість вироку суду, без конкретизації в чому воно полягає не розглядається судом.

Недоліки фіксування судового процесу були усунуті апеляційним судом шляхом проведення часткового судового розгляду, що виключає повернення кримінального провадження на новий судовий розгляд, на чому посилались в апеляційних скаргах.

На порушення, допущені місцевим судом, при продовженні строку тримання під вартою обвинуваченим та при винесенні окремої ухвали, суд відреагував направленням листа на адресу суду, що не впливає на дане рішення.

Прохання потерпілих і прокурора про призначення максимального покарання обом обвинуваченим у виді 12 років позбавлення волі, на переконання суддів, не відповідає ні їхнім доводам, ні нормам ст.65 КК України, відповідно до якої воно має бути необхідним, і достатнім для виправлення винного і попередження скоєння нових злочинів. Таке покарання не повинно мати єдиної мети покарати особу.

Як було встановлено, обвинувачена частково відшкодувала шкоду потерпілій ОСОБА_54 в сумі 10 000 доларів США.

Проте, оскільки всі апеляційні скарги біди подані під однаковим текстом, без будь-яких відхилень, потерпіла ОСОБА_7 не вказала в апеляції на дану обставину. Хоча саме вона в суді другої інстанції не наполягала на суворому покаранні обвинуваченим, а зазначала, що кримінальну відповідальність із подружжям ОСОБА_50 мали розділити ще і інші особи, в тому числі ОСОБА_24, ОСОБА_31

Невизнання вини, на що вказували потерпілі, це позиція обвинувачених, яка не може впливати на обрання більш суворого покарання.

Інших будь-яких обставин, передбачених ст.67 КК України, які би обтяжували покарання ні прокурор, ні потерпілі не навели, а суд у вироку це встановив.

За таких обставин немає ніяких підстав призначати обом обвинуваченим максимальне покарання у виді 12 років позбавлення волі, про що вони просили.

Разом з тим, як було встановлено, виключення із вироку суду пяти епізодів, за якими була засуджена ОСОБА_2, зменшує обєм обвинувачення та виключає можливість стягнення із неї в цій частині коштів по вирішенню цивільних позовів потерпілих ОСОБА_29, ОСОБА_24, ОСОБА_15 і ОСОБА_11 в рахунок відшкодування матеріальної, моральної шкоди і судових витрат.

Крім того, слід врахувати обставини, про які зазначалось в апеляційній скарзі захисників та які не були враховані судом, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, мають проблеми зі здоровям, як вона так і її донька та потребують лікування в умовах лікувальних закладів, тривалий час перебуває під вартою, жодного разу не бачилась зі своєю дитиною, за місцем навчання і проживання до затримання позитивно характеризується.

Суд також враховує менш активну роль ОСОБА_3, порівняно із обвинуваченою, він засуджений за меншу кількість епізодів шахрайства, ніж вона.

ОСОБА_3 також перебуває під вартою більше двох років.

За таких обставин, за відсутності обтяжуючих покарання обставин суд вважає за можливе зменшити обом строк покарання, вид відбування якого вірно визначений місцевим судом у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки вчинені злочини є корисливими.

Стаття 6 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року, застосовується до осіб, - засуджених за вчинені злочини, процесуальний статус яких вони набувають лише після вступу вироку суду в законну силу. Тому заяви обох обвинувачених за даним рішенням суду не підлягають до розгляду, що не позбавляє їх права звернутися із заявами до суду при виконанні вироку.

Залишення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі виключає передачу її під поручительство, в звязку із чим, клопотання Народного депутата ОСОБА_37 слід також залишити без розгляду.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги прокурора і потерпілих залишити без задоволення.

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх захисників частково задовільнити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05.10.2016 року відносно ОСОБА_55 в частині визнання її винною в скоєнні шахрайських дій за ч.4 ст.190 КК України відносно потерпілої ОСОБА_28 21.12.2012 року; стосовно ОСОБА_24 від 27.12.2012 року та відносно ОСОБА_29 за 31.12.2012 року скасувати на підставі п.3 ч.1 ст.284, 417 КПК України та закрити кримінальне провадження в цій частині за відсутністю достатніх доказів для доведення її винуватості.

Також скасувати вирок суду в частині визнання обвинуваченої ОСОБА_2 винною у скоєнні нею шахрайських дій за ч.3 ст.190 КК України по епізодах за листопад 2011 року травень 2012 року відносно потерпілої ОСОБА_15 та за листопад грудень 2012 року відносно потерпілої ОСОБА_11 на підставі п.1 ч.2 ст.412 КПК України в звязку з неоголошенням їй підозр за цими епізодами, що є істотним порушенням вимог КПК та підставою до закриття кримінального провадження в цій частині.

Вирок суду відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання змінити.

Вважати ОСОБА_2 засуджену за ч.4 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією в дохід держави всього майна належного їй на праві власності, виключивши із резолютивної частини вироку вказівку про застосування норм ст.70 КК України.

Вирок суду відносно ОСОБА_3 в частині міри покарання змінити.

Вважати засудженим ОСОБА_3 за ч.3 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі; за ч.4 ст.190 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією в дохід держави всього майна належного йому на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України визначити йому покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно визначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією в дохід держави всього майна належного йому на праві власності.

Заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо застосування Закону України від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році» залишити без розгляду, розяснивши їм право звернутися із заявами до суду про застосування акту амністії при виконанні вироку відносно них.

Клопотання народного депутата України ОСОБА_37 про передачу їй під поручительство ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Скасувати вирок суду в частині вирішення цивільних позовів та стягнення із ОСОБА_2: на користь ОСОБА_29 310 066грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 20 000грн моральної шкоди; та 162,40грн судових витрат; на користь ОСОБА_24 307 544грн матеріальної шкоди; 20 000грн моральної шкоди; та 162,40грн судових витрат; на користь ОСОБА_15 182 571грн матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_11 411 054грн матеріальної шкоди; 20 000грн моральної шкоди; та 162,40грн судових витрат, залишивши зазначені позови без розгляду.

В решті оскаржуваний вирок суду відносно обох обвинувачених залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців із дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк із дня вручення їм її копії.

Судді:

Р.І. ОСОБА_56 ОСОБА_57 Дедик

Згідно з оригіналом: